Наукові визначення та термінологічний апарат, що застосовується в процесі аналізу графіки літер

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти та ін.) і таблиці необхідно подавати у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації, наприклад: Рис.1.1 – Рекламний щит UMC, 2007 р.

При написанні роботи автор має давати посилання на джерела або матеріали, які використовує в своїй роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим
номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками,
наприклад, «у працях [1-7]» або «у працях [1; 7]». Перелічення кількох джерел здійснюється через крапку з комою.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації у розділі, наприклад, «на рис.1.2 можна побачити…»

Список використаних джерел необхідно давати згідно з вимогами Державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

Стандарти щодо бібліографічного опису документів поширюються на текстові документи: книги, серійні видання, нормативно-технічні документи, наукові роботи, звіти та статті, дисертації, дипломні роботи, реферати тощо (розроблені Міністерством культури СРСР та введені у дію Постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 1984 р.: ГОСТ 7.1–84). Структура і правила оформлення текстових документів у сфері науки і техніки затверджено Державним стандартом України: ДСТУ 3008–95.

Стандарти встановлюють загальні вимоги до бібліографічного опису документа та правила його складання: набір елементів бібліографічного опису, їхню послідовність, спосіб представлення кожного елементу, застосування умовних розподільних знаків.

Бібліографічний опис складають мовою тексту документу (українською, російською, англійською тощо). Перелік використаних джерел складається за алфавітним порядком.