Написання формул

При написанні формул слід керуватись вимогами стандарту ДСТУ 3651-97.

Формули записуються з абзацу ближче до середини рядка, нумеруються в межах розділу і повинні мати пояснення символів. Наприклад: рентабельність продажів (Re) розраховують за формулою [15]:

(1.8)

Де П – валовий прибуток, тис.грн.;

ВР – виручка від реалізації продукції (товарів робіт, послуг), тис.грн.

У тексті перед формулою у квадратних дужках зазначається порядковий номер літературного джерела, з якого вона наведена. Посилання в тексті на порядкові номери формул записують у дужках. Наприклад, «…у формулі (1.8)…».

Якщо формула не поміщається в один рядок, то її частину переносять на другий рядок тільки на математичному знакові основного рядка, обов’язково повторюючи цей знак в другому рядку. При переносі формули на знакові множення використовують знак « ». При написанні формул не допускаються пунктирні лінії. В багаторядковій формулі її номер ставиться навпроти останнього рядка.

Формули, які наводяться в роботі, слід вписувати чорними чорнилами (пастою) і нумерувати арабськими цифрами. Порядковий номер наводиться в круглих дужках праворуч від формули. Він повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, що розділені крапкою. Наприклад: (1.3) - третя формула першого розділу, до якого вона відноситься.

Формули, які розміщені в додатках, нумеруються окремо в межах кожного додатка, додаючи перед номером формули позначення додатка, наприклад, формула (А.3) – третя формула додатка А.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми) необхідно подавати в магістерській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначаються словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих в додатках.

Ілюстрації повинні мати найменування, а за необхідності – пояснювальні дані (під рисунковий текст). Якщо пояснювальний текст приводиться над номером рисунка, то допускається пониження тексту. Пояснення, які наводяться в тексті, виконуються звичайним шрифтом (кегль 14).

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

При посиланні в тексті на першоджерела (використану літературу) в квадратних дужках після відповідної фрази (посилання) приводиться порядковий номер джерела в списку використаної літератури (напр.: [2]). Якщо першоджерело цитується, то в кінці цитати, взятої в лапки, ставиться порядковий номер використаної літератури та номер сторінки, на якій розміщений текст цитати (наприклад: [2, с. 28]).

Список використаних джерел подається після висновків і пропозицій у такій послідовності: або в порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний для користування), або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або в хронологічному порядку.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 СІБВС та ДСТУ 3582—97). Приклад оформлення інформації про використані першоджерела подано у додатку Ж.

Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи. Їх необхідно розміщувати в порядку посилань на них в основному тексті.

В додатки слід винести допоміжні матеріали: проміжні розрахунки, результати автоматизованого розв’язання поставлених в роботі задач, таблиці допоміжних цифрових даних, інструкції, методики і т.д.

Кожен додаток оформлюється з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _____ ” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Текст кожного додатки при необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Завершальним етапом є зовнішнє оформлення магістерської роботи. Для цього робота має бути переплетена в тверду палітурку.