ІІ.1.4. Національне космічне право України

ІІ.1.4.1. Особливості розвитку національного космічного законодавства України

На відміну від авторів, що раніше досліджувати історію становлення національного космічного права України, автор дотримується тієї думки, що національне космічне законодавство (а, отже, і національне космічне право) розпочалося ще за часів колишнього СРСР.

Як держава-член і співзасновник ООН Українська РСР свого часу приєдналась до чотирьох з п’яти договорів з космосу, прийнятих під егідою ООН: Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 року Україна ратифікувала 31 жовтня 1967 року[1]; Угоду про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, які запущені у космічний простір - 16 січня 1969 року; Конвенцію про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами 16 жовтня 1973 року; Конвенцію про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір 14 вересня 1977 року; Угоду про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах Україною поки ще не ратифіковано.

Незважаючи на це, що розвиток космічного права в Україні набув реальних обрисів тільки після проголошення незалежності та заснування Національного космічного агентства України.

І це в той час, коли Україна у складі СРСР була визнаним центром ракетобудування, який не тільки вніс левову частку в створення ракетно-ядерного щита наддержави, але й успішно вирішував проблеми вивчення і використання мирного космосу, у тому числі й на міжнародному рівні: 22 із 24 КА серії «ІНТЕРКОСМОС» були створені саме тут, а загальна чисельність створених в Україні КА – понад 400. Водночас розвиток космічного права за часів СРСР був виключним привілеєм російських юристів-міжнародників. Ні спеціалістів, ні наукових досліджень у цій галузі права в Україні не було, та й про яке право в одній з найсекретніших тоді сфер діяльності можна було говорити – все регламентувалось виключно циркулярами з «білокамінної»: постановами Політбюро чи ЦК КПРС або рішеннями Ради Міністрів СРСР.

Тільки з набуттям незалежності нашою країною стало можливим формування національних пріоритетів космічної діяльності, визначення її цілей та засад, нарешті, науково та економічно обґрунтоване планування подальшого розвитку української космічної галузі, її законодавчої бази, у тому числі й досліджень проблем у відповідній галузі права.

Основною умовою, яка надає об’єктивну можливість нашій країні самостійно з урахуванням своїх інтересів розвивати національну космічну галузь права, рівноправно співробітничати із провідними космічними країнами і, нарешті, отримувати як моральні, так і важливі матеріальні здобутки, є проголошення державної незалежності. Першими законодавчими актами, які започаткували цей процес, були «Декларація про державний суверенітет України», ухвалена Верховною Радою 16 липня 1990 року та «Акт проголошення незалежності України», прийнятий вищим законодавчим органом нашої держави. Україна як суб’єкт міжнародного права затвердилася у світовому співтоваристві. Її визнали більшість держав світу.

Космічне право України знаходиться на стадії активного розвитку. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення космічної діяльності в Україні, співставлення його рівня з рівнем національного космічного права провідних держав світу дозволяє констатувати, що в Україні в результаті виконання двох перших Національних космічних програм утворено в загальних обрисах національне космічне право. Це дозволяє, з однієї сторони, планувати вже протягом третьої-Четвертої Національних космічних програм завершення побудови національного космічного законодавства, а, з другої, планувати його системну гармонізацію з міжнародним космічним правом.

Космічне законодавство України на сьогодні складають Конституція України і біля двадцяти Законів України та Постанов Верховної Ради з питань космічної діяльності; майже 30Указів Президента Україниз урегулювання різноманітних питань космічної діяльності в Україні; понад сорок Постанов Кабінету Міністрів України і кілька десятків галузевих і міжгалузевих нормативних актів з широкого кола питань правового регулювання космічної діяльності на теренах України.

Деякі законодавчі акти побічно торкаються правового регулювання питань космічної діяльності. Крім цього, на підставі положень Закону України «Про міжнародні договори України» до національного космічного права треба віднести чотири з п’яти багатосторонніх міжнародних договорів з питань космічної діяльності, розроблених під егідою ООН і ратифікованих в попередні роки Україною, 35 міжнародних двосторонніх договорів України про співробітництво в космічній сфері з майже двадцятьма країнами світу.