Ліцензування космічної діяльності

Згідно із Законом України «Про космічну діяльність», ст. 10 будь-які суб’єкти космічної діяльності, які здійснюють або мають наміри здійснювати цю діяльність в Україні або під юрисдикцією України поза її межами, повинні одержати в НКАУ ліцензію на право здійснення цієї діяльності.

Перелік видів космічної діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000 р. № 1775-ІІІ:

«… розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем»

До особливостей надання ліцензії на право здійснення космічної діяльності в Україні треба віднести вимогу обов’язкового страхування ліцензіатом цивільної відповідальності на випадок шкоди, що може бути заподіяна під час цієї діяльності. Цим Положенням передбачалася можливість відмови від видачі ліцензії на підставі того, що запланована космічна діяльність несе в собі загрозу національній безпеці, життю та здоров’ю людей, знищення чи пошкодження майна громадян, підприємств, установ, організацій або заподіяння шкоди довкіллю.

Після прийняття Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності» наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Національного космічного агентства України від 19.12.2000 року затверджено нові «Ліцензійні умови...» для суб’єктів космічної діяльності, які встановлюють кваліфікаційні, організаційні й технологічні вимоги до провадження господарської діяльності, пов’язаної з розробленням, випробуванням, виробництвом, експлуатацією ракетоносіїв, космічних засобів та їх складових частин, космічного обладнання та його частин.

При вдосконаленні чинного законодавства з питань ліцензування космічної діяльності можна використати відповідні акти зарубіжного законодавства, і перш за все Закон Швеції про космічний простір (1982 р.), Закон США про комерційні космічні запуски (1984 р.), Закон Великої британії про космічну діяльність (1986 р.), Положення про ліцензування космічної діяльності, затверджене постановою Уряду Російської Федерації від 2 лютого 1996 року, а також підзаконні акти національного права, які з 1995 року регулюють відповідні відносини на теренах України.

Регламентація питань ліцензування космічної діяльності є необхідною і найбільш дієвою складовою державного регулювання цієї діяльності та контролю за суб’єктами, що її здійснюють. Але на відміну від попереднього порядку цього регулювання, ліцензування має більш жорстко враховувати забезпечення національних інтересів держави і її безпеки, дотримання чинного законодавства України та її міжнародних зобов’язань. У відповідному нормативному акті важливо передбачити механізми захисту національних надбань в цій високотехнологічній галузі, поєднуючи зусилля державних органів з ліцензування космічної діяльності (Національне космічне агентство) із зусиллями Держдепартаменту інтелектуальної власності та підприємств і організацій галузі щодо патентного захисту інтелектуальної та промислової власності. Важливо передбачити можливість відмови від видачі ліцензії або призупинення дії останньої на підставі того, що запланована космічна діяльність несе в собі загрозу національним надбанням, тобто економічним та іншим інтересам держави.

У Положенні про ліцензування космічної діяльності слід також передбачити більш широкі зобов’язання ліцензіата щодо страхування від шкоди, що може бути завдана третім особам в результаті космічної діяльності ліцензіата. Умовами здійснення ліцензованої діяльності є попередження забруднення космічного простору, а також шкоди довкіллю від провадження космічної діяльності на Землі. Ліцензіат має уникати втручання в діяльність інших суб’єктів космічної діяльності, дотримуватись норм і принципів національної безпеки, а також не порушувати правил, що випливають з міжнародних зобов’язань України.