Особливості інженерного обладнання опорних пунктів в особливих умовах».

а) під час оборони в місті:

Для створення опорних пунктів в першу чергу застосовуються особливо міцні кутові будинки з півпідвальними та підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць та площ.

Опорні пункти готуються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв’язок між собою. В проміжках між опорними пунктами і на вулицях міста влаштовують загородження, руйнування та завали, підходи до них мінуються. В підземних спорудах, які не використовуються для маневру, створюються загородження.

Опорний пункт може вміщувати один великий будинок або декілька невеликих споруд. Крім звичайних засобів посилення взводу, можуть додаватися саперні підрозділи, які влаштовують міновані завали, виконують найбільш складні роботи під час підготовки будинків до оборони, підривають будинки, які захоплені противником.

З метою захисту від пожеж, будинки в яких обороняються підрозділи, очищуються від легкозаймистих предметів, підлоги засипають піском, створюють запаси піску та води. Дрібні споруди, які можуть сприяти розповсюдженню пожеж, розбираються. Для забезпечення прихованого маневру особового складу підрозділу, пророблюють проходи та проломи в стінах та огорожах, а також облаштовують підземні колектори і тунелі.

б) під час оборони у лісі:

Передній край оборони вибирають у 100-150 м. попереду або позаду краю лісу. Під час оборони у глибині лісу передній край вибирають по вирубках, галявинах та просіках. Перед переднім краєм на відстані до 400-500 м. проводиться розчищення лісу для поліпшення умов спостереження та ведення вогню.

Шляхи, стежки, просіки та інші зручні для наступу противника напрямки готуються до оборони, прикриваються загородженнями та найбільш міцно укріплюються. На перехрестях шляхів, стежок, просік та на галявинах (як на передньому краї, так і в глибині оборони) влаштовуються оборонні споруди.

У лісі, на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод, траншеї, ходи сповіщення та інші споруди викопуються неглибоко, а бруствери влаштовуються із зрубаних дерев з проміжками, які заповнюються землею.

Над ділянками траншей, які займають підрозділи, і над окопами для вогневих засобів, влаштовуються перекриття з метою захисту особового складу від враження уламками дерев, скалками снарядів, які розриваються у вершинах дерев.

На тих ділянках, де викопування ходів сполучення не є необхідним, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або позначками на деревах.

Під час влаштування інженерних загороджень, устатковуються мінні поля, фугаси, міновані завали, протитанкові бар’єри та різноманітні дротяні загородження.

в) під час оборони в горах:

На важко досяжних ділянках місцевості, а також у місцях де ґрунт особливо твердий, фортифікаційні споруди влаштовують переважно півзаглибленого або насипного типу з використанням каміння, яке присипається шаром м’якого ґрунту, а також мішків з землею. В окопах та траншеях, в місцях, де розташований особовий склад, влаштовуються перекриття для захисту від враження уламками каміння, які утворюються під час вибуху снарядів. Для укриття особового складу і техніки широко застосовуються печери, тунелі та різні інші природні сховища. Під час інженерного обладнання широко використовуються вибухові речовини та засоби підриву. Окопи, сховища та інші споруди влаштовуються так, щоби виключалась можливість проникнення в них запальних речовин та води.

В опорному пункті широко використовуються природні перешкоди, створюються кам’яні завали, а в гірсько-лісовій місцевості – лісові завали. Ділянки шляхів (стежки) та штучні споруди готуються до руйнування. На шляхах встановлюються загородження, підходи до яких повинні прикриватися вогнем з прилеглих висот.

Маскування підрозділів досягається, попереду за все, використанням захисних та маскувальних властивостей місцевості.

г) під час оборони на водній перешкоді:

Особливо важливе значення набуває вибір переднього краю з-за того, що сезонне коливання рівня води змінюють прохідність місцевості, а існуючі гідротехнічні споруди можуть бути використані для затоплення місцевості і влаштування водних загороджень.

Для забезпечення надійного ураження противника на воді, частина вогневих засобів виноситься як можливо найближче до урізу води.

На ділянці берегу з високим рівнем ґрунтових вод, траншеї, окопи, шляхи сполучення та інші оборонні споруди влаштовуються півнасипного та насипного типу.

Загородження влаштовуються, в першу чергу, перед переднім краєм, на березі та у воді. При чому найбільша щільність створюється у місцях, які придатні для переправи плаваючих танків та самохідних десантно-переправних засобів.

д) при обороні у степу:

Під час обладнання позицій можливе використання місцевих матеріалів – кущі, хмиз, очерет та інше. Крім того, під час будування сховищ та споруд для ведення вогню широко використовуються споруди із земленосних мішків. Крім того, для влаштування фортифікаційних споруд застосовують криволінійні армовані оболонки та елементи хвилястої сталі, тканинно-каркасні споруди та інші конструкції промислового виготовлення.

Мінні поля періодично перевіряються, а у випадку їх заносу шаром піску або порушення маскування – відновлюються.

е) під час зайняття оборони взимку:

Необхідно враховувати, що виконання земляних робіт в мерзлому ґрунті значно обмежується. Застосування засобів механізації земляних робіт, частіше за все, стає неможливим. Під час розробки мерзлих ґрунтів широко використовуються вибухові речовини. В зв’язку з низькими температурами необхідно, в першу чергу, влаштовувати теплі сховища для особового складу. Траншеї, ходи сполучення та інші оборонні споруди влаштовуються півзаглибленого, а при глибокому шарі снігу – з льоду та снігу.

Умови маскування взимку різко погіршуються. Для маскування, в першу чергу, використовуються підручні матеріали, а також штучні зимові маски. Особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, а бойова та транспортна техніка фарбується в білий колір. Для маскування димів під час опалювання бліндажів та сховищ, застосовуються спеціальні пристрої для його розсіювання. Особлива увага взимку звертається на маскувальну дисципліну військ, ходіння та їзда по сніговій цілині обмежується.