Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Кадри – охорона праці




Читайте также:
  1. Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці юриста.
  2. Аспекти трудової адаптації нових працівників
  3. Безпека життєдіяльності та охорона здоров’я дитини
  4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ та ОХОРОНА ПРАЦІ.
  5. Безпека праці під час виконання задач з очистки місцевості від вибухових речовин, матеріалів, боєприпасів
  6. Безпека праці під час проведення підривних робіт
  7. Безпека праці під час проведення робіт з демеркурізації
  8. Безпека праці під час проведення робіт з отрутохімікатами та пестицидами
  9. Безпека праці під час проведення робіт у газоаналітичних (аналітичних) лабораторіях
  10. Бухгалтерський облік розрахунків із заробітної плати працівників

Дуже актуальним є питання охорони праці на підприємстві та запобігання виробничому травматизму. Про це мало хто замислюється, але порушення вимог правил охорони праці можуть привести до край негативних наслідків для СПД, розпочинаючи від тимчасового призупинення діяльності органами Держгірпромнагляду до кримінальної відповідальності керівників внаслідок нещасного випадку з працівниками підприємства.

Вимоги законодавства про охорону праці, зокрема Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII (далі – Закон про охорону праці), поширюються на фізичних і юридичних осіб, що використовують найману працю. Трудовий договір з працівником передбачає, що роботодавець зобов'язується забезпечувати працівникові умови праці, у тому числі й безпечні, необхідні для виконання конкретної роботи та передбачені законодавством про працю, колективним договором (угодою).

Працюючи за цивільно-правовим договором (договором підряду), підрядчик виконує свою роботу на свій страх і ризик, організовує її самостійно й на нього не поширюється дія трудового розпорядку, не передбачається надання пільг та компенсацій за шкідливі умови праці. Загалом договір підряду не зобов'язує замовника робіт створювати безпечні і нешкідливі умови праці для виконавця.

Таким чином, законодавство про охорону праці поширюється тільки на трудові відносини роботодавця і працівника, які уклали будь-який різновид трудового договору: безстроковий, строковий, зокрема контракт, договір на час виконання певних робіт.

До нормативно-правової бази у сфері охорони праці, окрім уже згаданого Закону про охорону праці, входять Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, Кодекс законів про працю України, міждержавні, державні й галузеві нормативно-правові акти.

Перелік останніх наведено в Державному реєстрі нормативно-правових актів з охорони праці, затвердженому наказом Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд).

Перший крок, який має зробити роботодавець для виконання зазначених зобов'язань, – визначення небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що діють на працівників, за ГОСТ 12.0.003–74 «Система безопасности труда. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация». Крім того, роботодавець повинен вжити заходів щодо попередження (у разі практичної неможливості – мінімізації) дії зазначених факторів на працівників.



Згідно зі статтею 5 Закону про охорону праці під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Згідно з ДНАОП 0.00-6.03–93 «Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», усі організаційні заходи щодо питань охорони праці на підприємстві вводяться тільки наказами роботодавця.

Другий крок – визначення та затвердження таких переліків:

• перелік робіт з підвищеною небезпекою і перелік робіт, що вимагають професійного добору (тільки ті роботи, що виконуються на підприємстві);



• перелік робіт і професій, зайнятість в яких в обов'язковому порядку передбачає проходження за рахунок підприємства попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів;

• перелік робіт і професій, зайнятість в яких в обов'язковому порядку передбачає проходження психофізичної експертизи щодо придатності до виконуваних робіт (за професією).

Усі вищеназвані переліки складаються з урахуванням Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15.

Третій крок – створення на підприємстві служби охорони праці. Служба охорони праці діє відповідно до Положення про службу охорони праці, яке роботодавець розробляє на основі Типового положення про службу охорони праці (далі – Положення), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 р. № 255.

Відповідно до статті 15 Закону про охорону праці та пункту 1.4. Положення служба з охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. Якщо кількість працівників становить 20–49 осіб, то функції служби охорони праці можуть виконувати за сумісництвом (суміщенням) особи, які мають спеціальну підготовку, а за чисельності працівників менше 20 осіб – на договірних засадах можуть залучатися сторонні фахівці.

Назви посад штатних працівників служби охорони праці встановлюються відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2005 «Класифікатор професій». Працівники служби охорони праці повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, які визначено у Випуску 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.



Служба охорони праці, зокрема, готує та вносить на розгляд роботодавця проекти наказів з питань охорони праці на підприємстві. Одним з перших є наказ про введення переліку професій, посад і видів робіт, на які мають бути розроблені інструкції з охорони праці, що діють у межах підприємства.

Четвертий крок – введення переліку діючих у межах підприємства та обов'язкових для виконання нормативно-правових актів та актів з охорони праці (правил, норм, регламентів, положень, стандартів, інструкцій та інших документів).

Інструкції з охорони праці розробляються на кожен вид виконуваної роботи чи за професією керівниками структурних підрозділів за участі служби охорони праці. Ці інструкції мають встановлену форму, затверджуються керівником, реєструються у відповідному журналі службою охорони праці і видаються під розписку керівникам структурних підрозділів, які повинні забезпечити ними кожне робоче місце.

П'ятий крок – призначення посадових осіб, відповідальних за безпечну організацію і виконання робіт з підвищеною небезпекою, і забезпечення цих осіб посадовими інструкціями встановленої форми. Зі своїми посадовими інструкціями зазначені вище особи мають бути ознайомлені під розписку. Перелік діючих посадових інструкцій також затверджується наказом.

Шостий крок – забезпечення навчання посадових осіб з питань охорони праці. Роботодавець за власний рахунок має пройти навчання сам і організувати навчання посадових осіб з питань охорони праці.

Навчання здійснюється відповідно до Положення про порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці (далі – Положення про навчання), яке вводиться відповідним наказом і визначається Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (далі – Типове положення про навчання), затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15. Додатком до Положення про навчання встановлено перелік посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

На підприємствах, в установах і організаціях до цього переліку входять:

• керівники, заступники керівників, головні спеціалісти, керівники основних виробничих та технічних служб підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності та характеру виробничої діяльності, які безпосередньо пов'язані з організацією безпечного ведення робіт;

• керівники та спеціалісти науково-дослідних, конструкторських, проектних і технологічних відділів, які займаються проведенням експертизи проектно-конструкторської документації, на яку поширюються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а також ті, які виконують розробки з питань охорони праці;

• керівники, спеціалісти служб охорони праці;

• члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці;

• особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки.

Пункт 5.1 Положення про навчання передбачає, що посадові особи відповідно до переліку проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці при прийнятті на роботу і періодично один раз на три роки.

Проходити навчання можна:

• у Головному навчально-методичному центрі Держгірпромнагляду;

• у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, що одержали відповідний дозвіл (ліцензію);

• безпосередньо на підприємстві.

У Головному навчально-методичному центрі Держгірпромнагляду проходять навчання, зокрема, керівники об'єднань підприємств, керівники підприємств (чисельністю понад 1000 працівників), керівники та фахівці служб охорони праці, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці цих підприємств; експерти технічні з промислової безпеки.

Керівники підприємств (з чисельністю працюючих менше 1000 осіб), керівники і спеціалісти служб охорони праці таких підприємств і члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці; спеціалісти науково-дослідних, конструкторських, проектних і технологічних відділів, які займаються проведенням експертизи проектно-конструкторської документації, на яку поширюються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а також ті, які виконують розробки з питань охорони праці проходять навчання в галузевих навчальних центрах чи навчальних закладах.

Інші посадові особи проходять навчання і перевірку знань щодо робіт, які входять до їхніх функціональних обов'язків, безпосередньо на підприємстві.

Посадові особи малих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві, проходять навчання у навчальних закладах та установах, які мають відповідну ліцензію.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають періодично один раз на рік проходити спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Спеціальне навчання проводиться в обсязі виконуваних робіт і може проводитися безпосередньо на підприємстві. Для цього розробляються та затверджуються наказом керівника підприємства навчальні плани і програми, що враховують конкретні види виконуваних робіт, функціональні обов'язки працівників.

Документом, що підтверджує проходження навчання і перевірку знань з питань охорони праці, є посвідчення чи протокол про перевірку знань.

Сьомий крок – створення комісії з перевірки знань з питань охорони праці підприємства (далі – Комісія). Склад Комісії затверджується керівником підприємства після проведення відповідного навчання її членів.

Комісія має складатися не менше ніж з трьох осіб. Головою призначається керівник чи заступник керівника підприємства, членами Комісії – спеціалісти з охорони праці, представники юридичних, виробничих і технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. До складу Комісії можуть залучатися страхові експерти з питань охорони праці відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та викладачі охорони праці, які проводили навчання.

Перелік питань для перевірки знань з питань охорони праці затверджується наказом по підприємству. Результат перевірки знань з питань охорони праці фіксується у протоколі засідання Комісії.

Видача посвідчень про результат перевірки знань з охорони праці на підприємстві є обов'язковою лише для тих працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Вимогою при оформленні посвідчення чи протоколу є наведення переліку основних нормативно-правових актів з охорони праці й безпечного виконання конкретних видів робіт.

Восьмий крок – введення журналів реєстрації інструктажів з охорони праці. Усі керівники структурних підрозділів, які пройшли відповідне навчання та мають затверджені інструкції з охорони праці, повинні вести журнали реєстрації інструктажів з охорони праці. Відомості про проведення вступного інструктажу фіксуються у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. Відомості про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів заносяться до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

Журнали мають відповідати формі, визначеній Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15.

При реєстрації у журналі інструктажів з охорони праці обов'язково має бути вказаний номер інструкції, відповідно до якої проводиться інструктаж.

Дев'ятий крок – визначення посадової особи, відповідальної за проведення медичних оглядів працівників. Ця посадова особа на підставі Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам, складає поіменні списки працівників, які підлягають медичним оглядам. Результати попереднього та періодичних медичних оглядів працівників заносяться, зокрема, до Картки працівника, який підлягає попередньому та періодичним медичним оглядам (далі – Картка працівника). Картка працівника містить конфіденційну інформацію, зберігається у медичного працівника або, за його відсутності, у відділі кадрів на підприємстві (за останнім місцем роботи) протягом трудової діяльності працівника.

У разі зміни місця роботи Картка працівника разом з трудовою книжкою видається працівнику під розписку для пред'явлення на новому місці роботи. Кожна сторінка Картки працівника завіряється печаткою відділу кадрів підприємства. Копія Картки працівника зберігається на підприємстві (за основним місцем роботи) протягом 15 років після звільнення працівника.

Десятий крок – ведення журналу реєстрації працівників, які постраждали від нещасних випадків, за формою, визначеною Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112.

Слід зазначити, що у разі нещасного випадку складаються акти за формою Н-1 (НПВ) чи Н-5. У цих формах обов'язково заповнюються графи:

• дата проведення навчання з охорони праці;

• дата проведення вступного інструктажу з охорони праці;

• дата проведення первинного інструктажу;

• дата проведення повторного інструктажу;

• дата проведення цільового інструктажу;

• дата проведення перевірки знань з охорони праці;

• робота в умовах дії шкідливих чи небезпечних факторів;

• дата проходження попереднього медичного огляду;

• дата проходження періодичного медичного огляду.

На підтвердження записів в акті до нього додаються завірені копії документів. Це ще раз доводить важливість здійснення усіх зазначених вище кроків з організації функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 26; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.021 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты