XI. Терміни, які використовуються на занятті

вакцинація (щеплення, імунізація) - створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини чи анатоксину;

імунізація (лат. іmmunis – вільний, звільнений від будь-чого) – найефективніший і економічно вигідний захист від інфекцій. Вона полягає у введенні заданого антигену в неагресивній формі, але в імуногенних дозах для індукції захисної імунної відповіді та формування імунної пам’яті..

ревакцинація – повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб;

первинний вакцинальний комплекс - курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб.

Основна мета імунізації- індукція або підвищення специфічного імунітету, що перевищує рівень вірулентності відповідного інфекту, тобто ліквідація існуючого відносного імунодефіциту чутливих індивідів.

Імунізація забезпечує активну та пасивну біологічну стійкість до певних інфекційних захворювань.

Для активної імунізації використовують вакцини, а для пасивної - протиінфекційні антисироватки.

Імунопрофілактика. Імунопрофілактика – це метод індивідуального чи масового захисту населення від інфекційних хвороб шляхом створення або підсилення імунітету. Вона може бути специфічною (вакцинація/імунізація), спрямованою проти конкретного збудника, та неспецифічною (активація імунної системи в цілому медикаментозними чи не медикаментозними засобами).

Імунопрофілактика (ІП) інфекційних хвороб- спосіб попередження їх розвитку шляхом створення активного або пасивного імунітету.

Імунотерапія (ІТ) - спосіб впливу на інфекцію (чужеродні клітини) за допомогою підвищення імунітету.

Посилення імунітету ефективніше при інтраназальній і сублінгвальній вакцинації, що дозволяє сформувати адекватну імунну відповідь лімфоїдного глоткового кільця, яка, у свою чергу формує адекватну відповідь усієї слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Для імунотерапії застосовують чотири групи препаратів :

- Імуномодулятори (відновлюють функції імунної системи)

- Імунокоректори. нормалізують порушені ланки імунної відповіді.

- Імуностимулятори (посилюють відповідь)

- Імунодепресанти (пригноблюють відповідь)

Вакцини (лат. vacca - корова) - препарати із збудників захворювання або їх протективні антигени (компонентів), призначені для створення активного специфічного імунітету з метою профілактики і лікування інфекцій.

Класифікація вакцин за способом отримання.Вакцини можуть бути живі, інактивовані та отримані за допомогою технології рекомбінантної ДНК. Інша класифікація - живі, вбиті, хімічні, штучні, генно-інженерні і анатоксини.

Живі, атенуйовані (ослаблені) вакцини.Живі вакцини – містять ослаблений живий мікроорганізм. Прикладом можуть бути вакцини проти поліомієліту, кору, паротиту, краснухи чи туберкульозу. Можуть бути отримані шляхом селекції (БЦЖ, проти­грипозна). отримують шляхом зниження вірулентності мікроорганізмів при культивуванні їх в несприятливих умовах або при пасивуванні на малосприйнятливих тваринах. Живі вакцини створюють напружений імунітет, схожий з природним постінфекційним. Як правило, живі вакцини вводять одноразово, оскільки вакцинний штам персистує в організмі.

Приклад: ВАРІЛРИКС™ / VARILRIX™ Вакцина для профілактики вітряної віспи жива атенуйована. Ліофілізований порошок для розчину для ін'єкцій у флаконі по 1 дозі та розчинник (вода для ін'єкцій) по 0,5 мл в ампулі в комплекті №1 або по 100 флаконів та 100 ампул з розчинником в окремих коробках

Інактивовані (вбиті) вакцини.Інактивовані (вбиті) вакцини – містять вбитий цілий мікроорганізм (наприклад цільноклітинна вакцина проти кашлюку, інактивовані вакцини проти сказу, вірусного гепатиту А). Їх вбивають фізичними (температура, радіація, ультрафіолетове випромінювання) чи хімічними (спирт, формальдегід) методами. Такі вакцини реактогенні, тому їх застосування обмежене. готують з штамів мікроорганізмів з високою імуногенністю, які інактивируют нагріванням, ультрафіолетовим опромінюванням або хімічними речовинами.

Хімічні вакцини.Хімічні – містять компоненти клітинної стінки та інших частин збудника (проективних антигенів), як наприклад в ацелюлярній вакцині проти кашлюку, кон’югованій – проти гемофільної або менінгококової інфекції.

Нерідко в вакцинному виробництві використовують не цілі клітки, а їх екстракти або фракції.

Субодиничні вакцини. Аналогами бактерійних хімічних вакцин є вірусні субодиничні вакцини, що складаються з гемаглютинину і нейраминидази, виділених з вірусу грипу (Інфлувак, Ваксигрипп, Грипол). Хімічні субодиничні вакцини менш реактогенні. Для підвищення імуногенності до них додають ад’ютанти (гідроксид алюмінію ін.), а також імуномодулятори (поліоксидоній у вакцині – Гриппол).

Анатоксиниотримують шляхом обробки екзотоксинів розчином формаліну. При цьому токсин втрачає свої токсичні властивості, але зберігає антигенну структуру і імуногенність, тобто здатність викликати утворення антитоксичних антитіл, використовуються для створення антитоксичного імунітету при:

- дифтерії;

- правці і інших інфекціях, збудники яких продукують екзотоксини.

Генно-інженерні вакцини. Генно-інженерні, векторні (рекомбінантні) вакцини – вакцини, отримані методом генної інженерії. Сутність методу полягає в тому, що гени вірулентного мікроорганізму, які відповідають за синтез протективних антигенів, вбудовують у геном «нешкідливого» мікроорганізму. Останній під час культивації продукує та накопичує відповідний антиген. Векторними є рекомбінантна вакцина проти вірусного гепатиту В (її отримують при вбудовуванні гена, контролюючого утворення HBs-антигену), в геном кліток еукаріот (наприклад, дріжджів), ротавірусної інфекції.

ДНК-вакцинає нуклеїновою кислотою патогена, яка при введенні в організм викликає синтез білків і імунну відповідь на них.

Гамма-інтерферони (3-інтерферон).Імунологія раки — одно з основних напрямів у вивченні причин виникнення злоякісних пухлин, методів їх запобігання, діагностики і лікування. Серед протипухлинних засобів, діючих через безпосередньо імунну систему, особливо ефективними виявилися гамма-інтерферони (3-інтерферон).

Класифікація препаратів по кількості складових -це моновакцинами та полі компонентні препарати. Вакцини та анатоксини, що містять один компонент, називаються моно вакцинами, монокопонентні.

Вакцини та анатоксини, що містять кілька компонентів і використовуються для профілактики декількох інфекційних захворювань, називаються багатокомпонентними, полікомпонентними, комбінованими, асоційованими.

По складувакцини можуть бути у вигляді:

- моновакцин (один компонент);

- дивакцин (два компоненти);

- пентавакцини (п’ять компонентів). тощо;

Приклад багато-, полікомпонентних полівакцин:

- АКДС - адсорбована кашлюк-дифтерійно-правцева вакцина, містить вбиті бактерії кашлюків, дифтерійний і правцевий анатоксин;

- Рібомуніл - полікомпонентна вакцина з рибосом і пептидоглікану мікробів, персиституючих у верхніх дихальних шляхах.

У червні 2008 р. Управління по контролю за харчовими продуктами і лікарськими препаратами США (FDA) схвалило для використання в педіатрії нову вакцину Pentacel (компанія Sanofi Pasteur Limited), що містить п'ять компонентів: правцевий і дифтерійний анатоксини, ацеллюлярну (безклітинну) коклюшну вакцину, інактивовану поліомієлітну вакцину і кон’юговану вакцину проти гемофільної інфекції типу В (DTaP - IPV/Hib).

На думку експертів ВООЗ та інших спеціалістів, при виготовленні асоційованих вакцин доцільно використовувати не більше 5-6 антигенів.

Приклад: режим доступу: http://www.drlz.kiev.ua/

Сьогодні щеплення дітей може бути проведене різними типами вакцин. В усьому світі перевагу віддають використанню комбінованих вакцин, одна ін’єкція яких захищає від кількох хвороб (Інфанрикс, Пентаксим, Пріорикс тощо).

Вакцинація буває як одноразовою(кір, паротит, туберкульоз), так і багаторазовою (поліомієліт, адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина; АКДП). Ревакцинація – захід, спрямований на підтримку імунітету, виробленого завдяки попереднім щепленням. Повторна імунізація сприяє досягненню вираженішої імунної відповіді та підвищенню стійкості організму до збудника.

Природна активна імунізація відбувається в результаті контакту з мікроорганізмами під час інфекції, а природна пасивна імунізація – в разі потрапляння антитіл у плід через плаценту чи в організм новонародженого з молозивом/молоком матері.

Штучна активна імунізація передбачає створення імунітету шляхом введення вакцин (вакцинний антиген – ослаблений чи вбитий патоген, або штучно синтезований білок, який ідентичний білку патогена) чи анатоксину (обеззараженого бактеріального токсину, який зберігає свої антигенні властивості). При інфекціях з довгим інкубаційним періодом, наприклад при сказі, активна імунізація дає змогу запобігти захворюванню навіть після зараження. Залежно від типу антигену активна імунізація сприяє формуванню високо-специфічного тимчасового чи постійного імунітету.

Штучна пасивна імунізація – це введення сироваткових препаратів і γ-глобуліну (імуноглобулінів). За допомогою пасивної імунізації можна швидко створити тимчасовий імунітет тривалістю 1-6 тиж. Повторна пасивна імунізація не підсилює імунітет і часто супроводжується ускладненнями. Її найчастіше проводять після контакту із збудником та за неможливості активної імунізації. Серед мікроорганізмів, з якими можна успішно боротися за допомогою вакцинації, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, паротиту, поліомієліту, гепатиту В, сказу) чи бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції). Сьогодні в усіх країнах світу, що розвиваються, проводять регулярну вакцинацію проти кору, поліомієліту, дифтерії, правця, кашлюку та туберкульозу. До основного пакету вакцин, що є стандартом протягом багатьох років, додали кілька нових. Це імунізація проти гепатиту В, яка доступна дітям у 147 зі 192 країн – членів ВООЗ; від Haemophilus influenzae типу b (Hib), яка рекомендована в тих країнах, де є засоби для її проведення (здійснюють у 89 країнах). Вакцина від жовтої лихоманки доступна приблизно в двох третинах країн, де є ризик виникнення осередків зазначеної інфекції. Регулярну імунізацію проти краснухи проводять в 111 країнах. Програми імунізації можуть стосуватися підлітків і дорослих (залежно від конкретного захворювання), а також новонароджених і дітей молодшого віку.

Показання для вакцинації;

- деякі вакцини (див. календар) використовують для обов'язкової планової вакцинації дітей: протитуберкульозна вакцина БЦЖ, поліомієлітна, паротитна, корова, краснушна, АКДС, проти гепатиту В (HBs).

- Інші вакцини застосовують при небезпеці професійних захворювань (наприклад, проти зоонозних інфекцій), або для введення людям в певних ендемічних районах (наприклад, проти кліщового енцефаліту).

- для попередження розповсюдження епідемій (наприклад, при грипі) показана вакцинація за епідеміологічними показаннями.

Ефективність вакцинації залежить від створення достатнього імунного прошарку населення (колективного імунітету),для чого необхідна вакцинація не менше 95% людей.

Вакцинація передбачає створення у здорових людей придбаного (адаптивного) активного специфічного протиінфекційного імунітету до відповідного інфекту (вірусу, бактерії тощо).