Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Патогенез імунної відповіді




Читайте также:
  1. Агранулоцитоз, этиология, патогенез, виды, картина крови, клинические проявления. Панмиелофтиз, картина крови.
  2. Ангина (фолликулярная, лакунарная. Этиология, патогенез, клиника, фарингоскопическая картина, лечение).
  3. Ангины: 1) определение, этиология и патогенез 2) классификация 3) патологическая анатомия и дифференциальная диагностика различных форм 4) местные осложнения 5) общие осложнения
  4. Аппендицит: 1) этиология и патогенез 2) классификация 3) патоморфология различных форм острого аппендицита 4) патоморфология хронического аппендицита 5) осложнения
  5. Артериальные гипертензии (включая гипертоническую болезнь) существенно различаются по звеньям патогенеза и прежде всего—их инициального, стартового звена.
  6. Асфиксия. Этиология, патогенез, стадии развития.
  7. Болезнь Альцгеймера - этиология, патогенез, диагностика, клиника, лечение.
  8. Бронхиальная астма: 1) этиология, патогенез 2) классификация 3) патоморфология острого периода 4) патоморфология при повторяющихся приступах 5) осложнения и причины смерти.
  9. В. Атеросклероз: этиология, патогенез, приоритет советских ученых в изучении этого заболевания (Н.Н.Аничков, А.Л.Мясников).
  10. В. Бронхопневмония. Этиология, патогенез заболевания. Гипостатическая, ателектастатическая, аспирационная, послеоперационная пневмония. Патанатомия бронхопневмоний.

Імунна відповідь на введення вакцини залежить від її вигляду (жива, інактивована (вбита), анатоксин), віку введення, що вакцинується (новонароджений, дорослий) і первинного або повторного.

У імунній відповіді на введення вакцини беруть участь макрофаги, Т-лімфоцити (ефекторні - цитотоксичні, регулярні - хелпери, супресори, Т-клітки пам'яті), В-лімфоцити (і В-клетки пам'яті), що продукуються плазматичними клітками антитіла (lg M, G, А), а також цитокіни (монокіни, лімфокіни).

Після введення вакцини макрофаги захоплюють антигенний матеріал, розщеплюють його внутріклітинний і представляють фрагменти антигена на своїй поверхні в імуногенній формі (епітопи). Т-лімфоцити розпізнають представлені макрофагом антигени і активізують В-лімфоцити, які перетворюються на клітки, що продукують антитіла (плазматичні клітки).

При надлишку продукції AT в процес включаються Т-супресори, крім того, на IgG можуть вироблятися антиідіопатичні AT, що перериває процес вироблення AT.

Особливості імунної ситуації при онкозахворюванні. Імунологи, з одного боку, прагнуть шляхом дії на неспецифічні захисні реакції підвищити опірність організму розвитку пухлин, а з іншої — намагаються виробляти імунітет проти злоякісних пухлин, що утворилися.

Оскільки клітинні форми імунного реагування при багатьох формах пухлин пригнічені, є підстави сподіватися, що неспецифічна стимуляція Т-лімфоцитів підвищить протипухлинну резистентність організму.

На початку 70-х років був запропонований оригінальний метод посилення імунологічної реакції за рахунок спрямованої обробки поза організмом лімфоцитів онкологічних хворих. Найбільш помітну цілющу дію активовані лімфоцити впливали при введенні безпосередньо в пухлинний вузол. Встановлено, що Т-лімфоцити виробляють імунологічний гормон — інтерлейкін-2, який сприяє перетворенню у здорових людей нейтральних до того лімфоцитів в клітини-кілери. Це відкриття має особливе значення, оскільки відомо, що при злоякісних пухлинах різко пригнічується синтез Т-кілерів. Останніми роками встановлено, що одним з характерних дефектів імунітету при розвитку злоякісних пухлин є недостатність продукції або чутливість лімфоцитів до интерлейкинам-2.

Періоди первинної імунної відповіді по рівню антитіл:



Перший - латентний, інтервал часу між введенням антигена (вакцини) в організм і появою антитіл в крові. Його тривалість складає 1 – 2 тижні. У цей період антитіла в крові не визначаються. Цей період треба знати, для завчасного профілактичного щеплення, тобто перед зростання захворюваності на ту чи іншу інфекцію..

Другий- період підйому рівня антитіл, для нього характерне швидке наростання рівня антитіл в крові. Тривалість цього періоду складає 3 - 4 тижні. Першими з'являються антитіла IgM-класа, через 7 днів і пізніше наростає рівень IgG-антитіл (окрім новонароджених і дітей раннього віку). Значно пізніше (14-21 день) спостерігається підйом рівня IgA-антител.

Вторинне введення вакцин індукує швидке збільшення кількості IgG-антитіл, подальші ревакцинації ще більш стимулюють їх освіту. Відбувається це за рахунок швидкого вступу до реакції В -и Т-клеток пам'яті. Якщо інфект (вірус, бактерія, токсин) нейтралізується IgG-антитілами, що спостерігається при деяких вірусних і позаклітинних бактерійних інфекціях (кір, дифтерія, грип), то їх наявність забезпечує створення імунітету. Оптимальний проміжок часу між першим і другим введенням вакцини - 1-2 місяці.



Третій - період зниженнярівня антитіл в крові - наступає після досягнення максимального рівня антитіл в крові, причому їх кількість знижується спочатку швидко, а потім поволі протягом декількох років.

Механізми специфічного клітинного імунітету (Т-кілери, В-лімфоцити) в сукупності з клітками природженого імунітету (макрофаги. гранулоцити) визначають виникнення імунітету практично до всіх інфекцій, зокрема до «антителозалежних», проте їх участь при стандартному дослідженні вакцинованих зазвичай не враховується, хоча саме воно є визначальний. Дане твердження відноситься перш за все до живих вакцин, що мають строгі обмеження для застосування за наявності відхилень в системі імунітету, а також в період реконвалесценції після перенесених інфекційних захворювань, включаючи ОРЗ.

Основою збереження імунітету є імунологічна пам'ять, яка виникає після синтезу IgG-антитіл. Тому у дітей раннього віку, у яких переважає IgM-відповідь і немає або слабкий синтез IgG-антитіл, імунологічна пам'ять на вакцину не формується. Цю проблему долають ревакцинацією в пізнішому віці, хоча це і небайдуже для організму. Носії «пам'яті» - довгоживучі імунні Т- і В-лімфоцити індукують швидку, вторинну імунну відповідь на інфект при його попаданні в організм, що і забезпечує імунітет.

До одних інфектів імунітет зберігається довічно (кір, поліомієліт, кашлюк, паротит), до інших - довго (дифтерія, правець, сибірська виразка і ін.), до третіх - короткочасно (грип, черевний тиф, дизентерія і ін.), що залежить від антигенної мінливості збудників і механізмів напрацювання імунітету до нього.

Процес розвитку імунітету при вірусних захворюваннях в основному схожий з таким при бактерійних інфекціях. Циркулюючі антитіла продукуються проти різних вірусних антигенів. Вірус, який стає недоступним для знищення антитілами після того, як потрапляє в клітину, не може досягти свого внутрішньоклітинного житла і після з'єднання з антитілами швидко захоплюється фагоцитами і руйнується. Навіть діти з природженим дефіцитом гама-глобулінів можуть бути досить стійкими до таких вірусних захворювань, як кір, епідемічний паротит.



 

Вимоги до вакцин:

а) високоімуногенними і створювати достатньо стійкий імунітет;

б) нешкідливими і не викликати побічних реакцій;

в) не містити інших мікроорганізмів.

Слід зазначити, що всі вакцини - імуномодулятори,тобто змінюють реактивність організму. Підвищуючи її проти даного мікроорганізму, вони можуть знижувати її по відношенню до іншого. Багато вакцин, стимулюючи реактивність, ініціюють алергічні і аутоімунні реакції. Особливо часто такі побічні ефекти вакцин спостерігають у хворих з алергічними захворюваннями .

 

Шляхи введення вакцин

Шляхи введення вакцин,незалежні від шляхів потрапляння збудника в організм:

- нашкірно (проти віспи і туляремії);

- внутришкірно (БЦЖ);

- підшкірно (АКДС) - зазвичай;

- перорально (жива вакцина проти поліомієліту, тобто так саме як проникає збудник);

- інтраназально (протигрипозна);

- внутрішньом'язово (проти гепатиту В) - зазвичай.

Вакцини зазвичай уводять парентерально (підшкірна чи внутрішньом’язова ін’єкції), незалежно від природного шляху потрапляння збудника в організм людини.

Внутрішньом'язовий шлях введення є найбільш прийнятним для введення більшості вакцин у дітей. Для дітей у віці 12-18 місяців ін'єкції виконують в широкий м'яз стегна, дітям старше 18 місяців - в дельтовидний м'яз плеча. Правильне попадання вакцини у внутрішньом'язовий шар підвищує імуногенність і імунна відповідь в порівнянні з підшкірним або внутрішньошкірним шляхами введення [http://www.antibiotic.ru/index.php? article=1753].

Виключенням є лише жива вакцина проти поліомієліту, яку вводять пeрорально – так само як проникає збудник. Крім двох зазначених способів імунізації для деяких типів вакцин вивчають можливість використанняаерозолів (при цьому вакцина має потрапляти в організм людини через слизову оболонку носа). Є аерозольні форми, наприклад вакцини проти кору, грипу та респіраторно-синцитіального віруса (збудника бронхіоліту у дітей).

Вакцинація для мандрівників

http://epidemnews.ru/6081-vakcinaciya-dlya-puteshestvennikov.html

З переліку обов'язкових щеплень для міжнародних мандрівників у наш час залишилася одна - проти жовтої лихоманки, призначена для тих, що виїжджають в ендемічні по цій інфекції зони. Це безперечний прогрес і полегшення долі мандрівників (не можу забути отриману мною при виїзді в Індію в 1962 р. щеплення від холери, результатом якої був жахливий набряк спини, що заважав надіти піджак). Правда, в деяких країнах є свої вимоги: Саудівська Аравія вимагає від осіб, що здійснюють хадж, щеплення проти менінгококової інфекції, що включає, окрім вакцин проти збудників серотипів А і З, серотипи Y і W - 135 (з недавніх пір що з'явилися серед паломників). Деякі країни вимагають сертифікат про це щеплення від тих, що повертаються з хаджу. Низка країн вимагає сертифікат про щеплення тільки для осіб, що в'їжджають з ендемічних зон, звільняючи від цієї вимоги мандрівників з неендемічних країн і що в'їжджають не більше, ніж на 2 тижні.

І серед них нерідкі інфекції, керовані засобами імунопрофілактики, хоча, звичайно, наших мандрівників слід інструктувати і по профілактиці усіх інших ендемічних інфекцій, в першу чергу, малярії і кишкових інфекцій.

Найбільш актуальним є вірусний гепатит А, ендемічний практично в усіх районах світу, що розвиваються, з низькими стандартами гігієни. Деякі турагентства почали пропонувати туристам цей вид щеплень, але хотілося б, щоб ця практика стала усеосяжною, оскільки щеплення дає захист від вірусного гепатиту А вже через 7-10 днів.

Відвідувачам сільських місцевостей регіонів, що розвиваються, корисно прищепитися і від черевного тифу, а що виїжджає в Центральну і Західну Африку, Індію і Пакистан ввести одну дозу поліомієлітної вакцини. Не варто забувати і про щеплення проти грипу, оскільки в літаках, аеропортах і інших місцях скупчення людей заразитися грипом дуже легко. У таблиці приведені рекомендовані щеплення для відвідуючих різні регіони (таблиця).

Організацією щеплень для мандрівників займаються як відомчі медсанчастини, так і ДСЕС, проте досить багато звернень і в комерційні Центри імунопрофілактики. Важливо, щоб усі вони мали достовірну інформацію про епідеміологічну ситуацію в різних регіонах світу. Такі відомості можливо почерпнути в Інтернеті, в якому відкритий ряд спеціальних сайтів. Якнайповнішими є сайти CDC, Атланта: "Жовта книга" (www.cdc.gov/travel/yb/index.htm), що оновлюється кожні 2 року, і "Блакитні листи" (www.cdc.gov/travel/blusheet.htm), що постійно оновлюються, є доповненням до "Жовтої книги", містять, в т.ч. дані про недавні спалахи інфекційних хвороб. Інформація для мандрівників також надається в Інтернеті на сайті ВІЗ (www.who.int/ith), Міжнародного суспільства медицини мандрівників (www.istm.org), а також на сайтах www.mdtravelhealth.com і www.travelmed.com.

Ми живемо у великій країні з різноманітними географічними і екологічними умовами, так що і подорожі по Росії вимагають не меншої уваги до інфекцій, чим для тих, що виїжджають в інші країни. До них слід віднести вірусний гепатит А, ендемічний в сільських місцевостях, і кліщовий енцефаліт, який поширений по усій тайговій і лісовій зоні. Рекомендації по основних інфекціях для цих контингентів містяться в Національному Календарі щеплень по епідпоказаннях, але існують і додаткові можливості Вакцинопрофілактика.

Усім пам'ятний спалах "простудних хвороб" - пневмонії серед призовників, що летіли на військову службу через усю країну без теплого одягу. Звичайно, морозити людей злочинно, але тривалий "інкубаційний період" між перельотом (6-7 грудня 2004 р.) і захворюванням (кінець грудня) дозволяє зв'язати спалах не з переохолодженням, а з респіраторною інфекцією, швидше за все, пневмококовою, так часто виникаючою в казармах новобранців. Адже її можна було б запобігти щепленням Пневмо23 (відповідний досвід у армійських епідеміологів є).

Особливо важливо бути у всеозброєнні проти інфекцій сім'ям, які подорожують з дітьми. При виїзді за рубіж діти мають бути повністю щеплені відповідно до Національного календаря імунопрофілактики - це захистить їх від можливого зараження дитячими інфекціями, які можуть бути досить активними у відвідуваних регіонах. Якщо йдеться про дітей першого року життя, бажано, щоб у них була закінчена вакцинація, навіть якщо для цього їх потрібно буде прищепити за прискореною схемою.

Такі схеми допустимі для щеплень вакциною проти гепатиту В (3 щеплення з інтервалом в 1 місяць, через 12 міс. після першого щеплення - 4-а доза вакцини), АКДС (3 щеплення з місячним інтервалом і ревакцинацією через 6 місяців), поліомиелітної вакциною (3 щеплення з місячним інтервалом). При виїзді в ендемічний по кору регіон корову вакцину варто ввести дитині, починаючи з віку 6 місяців (з наступною вакцинацією після року 2-мя дозами), а дитині старше за 1 рік, щепленому одноразово, ввести 2-у дозу вакцини. Грипозну вакцину можна вводити з 6-місячного віку, а вакцину проти гепатиту А - з 1 року.

Висока мобільність населення - безумовне благо, проте у нашому вакцинозалежному світі існує необхідність деяких додаткових щеплень. До речі, у більшості випадків йдеться про щеплення, які можуть виявитися корисними і в місцях постійного проживання.

 

Ефективність вакцинації
Результатом щеплення є формування специфічного післявакцинального імунітету, на розвиток якого впливають:
• чинники, що залежать від якості самого імунобіологічного препарату (вакцини) - чистота препарату, період життя антигена, доза, наявність протективних антигенів, кількість уведень;
• чинники, що залежать від організму (стан імунної реактивності, вік, наявність імунодефіциту, стан організму в цілому, генетична схильність);
• чинники, що залежать від впливу зовнішнього середовища (харчування, умови роботи та побуту, клімат, фізико-хімічні чинники середовища).

Хоч вакцини і захищають організм від певних мікроорганізмів, жодна з них не дає 100% ефекту. Так, ефективність деяких вакцин незначна через генетичну мінливість патогену.

Колективний» імунітет. Важливим є таке поняття, як «колективний» імунітет. Що більше людей мають імунітет до тієї чи іншої хвороби, то меншою є вірогідність виникнення захворювання та розвитку епідемії. Наприклад, якщо в дитячому колективі є одна нещеплена дитина, вона все-таки добре захищена від захворювання, оскільки їй немає від кого інфікуватися.

Сучасна концепція вакцинопрофілактики. Основні положення сучасної концепції імунізації сформовані в серії документів ВООЗ, які опубліковані в 70-90-х рр. минулого століття.Одна з таких концепцій: «Епідемічної безпеки можна досягти завдяки високому охопленню населення профілактичними щепленнями (не менше 95%) та наявності адекватної імунної відповіді (у 90% вакцинованих)».

Вакцинозалежність.Термін «вакцинозалежність» використовують для позначення такої ситуації, коли після припинення щеплень у межах календаря щеплень або зменшення охоплення населення вакцинацією починає підвищуватися захворюваність на «керовані» інфекції.

Лікар-епідеміолог територіальної СЕС, отримавши повідомлення про інфекційне захворювання, проводить епідеміологічне розслідування на місці. Якщо під час епідеміологічного розслідування з’ясовується, що має місце випадок інфекційного захворювання у щепленого, лікар-епідеміолог заповнює Повідомлення про захворювання на інфекційні хвороби, що керуються засобами специфічної імунопрофілактики, у щеплених, затверджене наказом МОЗ України від 17.01.2008 № 19.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 16; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.024 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты