IX. Історичні аспекти

… пізніше темпи пересування людей сталі рости разом з кількістю подорожуючих. Середньовічну Європу разом з торговцями і мандрівниками відвідали такі азіатські інфекції, як віспа, чума, холера, гепатит, грип. Після відкриття Америки до цього списку додалася жовта лихоманка («Жовтий Джек»). У обмін європейці привезли індійцям віспу, від якої в Центральній і Північній Америці за декілька років померли більше двох мільйонів чоловік корінного населення. Власне, з пошуків способу захисту від віспи і почалася історія вакцинації.

На початку XVIII століття леді Монтегю спробувала розповсюдити в Англії турецький метод захисту від віспи шляхом втирання вмісту віспяних бульбашок в шкіру здорової людини. Але метод широкого поширення не отримав: занадто великий був страх захворіти після процедури. Проте, для деяких, у тому числі коронованих осіб, страх захворіти в період епідемії був ще більше, ніж страх перед втиранням.

У 1768 г у такий спосіб були щеплені Катерина II, імператриця російська, і її син Павло (240 років тому, 12 жовтня (26-го по ст. стилю) 1768 року Катерина II зробила щеплення проти віспи - собі і 14-річному синові Павлу. І це незважаючи на протидію наближених імператриці. Всупереч їх прогнозам Катерина II не померла, а «мода» на щеплення захлеснула Росію і змогла врятувати не одне життя. Вакцини існують більше двох віків, але суперечки про їх ефективність і нешкідливість не вщухають досі.).

У 1769 г англійський лікар Едвард Дженер застосував принцип попередження подібного подібним. Дженнер помітив, що селянки, що доглядають за коровами, досить часто заражаються від тварин так званою «коров'ячою віспою», яка протікає у людей легко, практично не залишаючи слідів. Але потім, в періоди епідемій, ці люди ніколи не хворіли на натуральну людську віспу. В якості експерименту восьмирічному хлопчикові була щеплена коров'яча віспа, потім, через 1,5 місяця дитини заразили натуральною віспою. Зараження не сталося. Таким чином була розроблена і введена в практику вакцинопрофілактика віспи.

Людиною, яка зробила наступний прорив у вакцинопрофілактиці, був французький вчений Луї Пастер. Саме він розкрив причину виникнення різних інфекційних захворювань, виділивши чисті культури мікроорганізмів. Пастер відкрив, що введення в організм ослаблених або вбитих збудників хвороб здатне захистити від справжнього захворювання. Їм були розроблені і стали успішно застосовуватися вакцини проти сибірської виразки, курячої холери, сказу. Особливо важливо відмітити, що сказ — захворювання з 100% смертельним результатом, і єдиним способом зберегти людині життя з часів Пастера була і залишається екстрена вакцинація.

У XX столітті видатними ученими були розроблені і успішно застосовуються щеплення проти поліомієліту, гепатиту, дифтерії, кору, паротиту, краснухи, туберкульозу, грипу. Віспа і поліомієліт, що колись нівечили сотні тисяч людей, знищені практично всюди саме за допомогою профілактичної вакцинації.