Статичний тискрідини або газу рівномірно передається на всі боки. Тому тиск, що діє на поверхню, паралельну потоку, є статичним. Статичний тиск визначає потенційну енергію потоку.

Швидкісний натискє додатковий тискна поверхню, перпендикулярну руху потоку, і визначає його кінетичну енергію (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Фізична суть статичного тиску і швидкісного натиску.

Закон Бернуллі для ідеальної рідини читається так: „При сталому русі ідеальної рідини сума статичного тиску і швидкісного натиску є величина постійна в будь-якому перетині даної струйки”.

Таким чином, встановлюється зв'язок між швидкістюв даному перетині струйки і тискомв цьому ж перетині. Як випливає з рівняння, чим більше швидкість повітря в струйці, тим менше його тиск, і навпаки. Закон Бернуллі дає пояснення багатьом явищам природи.

На законі Бернуллі заснований принцип виміру швидкості польоту (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Вимір швидкості польоту.

Приймач повітряного тиску (ППТ) складається з двох трубок. Внутрішня трубка 1 є приймачем повного тиску р+ , зовнішня трубка 2 приймає статичний тиск р. Обидва штуцери ППТ сполучені з покажчиком швидкості 6, розташованим в кабіні пілота.

Під дією різниці тиску, яка дорівнює швидкісному натиску, мембранна коробка 4, що є чутливим елементом покажчика швидкості, деформується і через проміжну передачу пересуває стрілку 5 приладу, шкала 3 якого градуюється в одиницях швидкості. Градуювання шкали покажчика швидкості проводиться для умов польоту у землі, тобто при Н_о = 0 м і = 1,225 кг/м³.

Зміряна швидкість називається приладовою(V_прил.). Вона визначає величину аеродинамічних сил, що діють на літак. З підйомом на висоту, у зв'язку із зменшенням густини повітря, свідчення покажчика швидкості виявляються невірними.

Повітряна (істинна) швидкість літака V_нна висоті Нбільша, ніж швидкість, що показується приладом, і визначається таким чином:

V_н= V_прил.· .

Рівнянням Бернуллі користуються для визначення граничної швидкості течії потоку. Зі збільшенням швидкості тиск в потоці зменшується і при деякому її значенні потік виявляється на межі розриву. Швидкість, відповідна цьому стану, називається граничною швидкістю течії (V_гран. на рис. 2.11).

Рис. 2.11. Кавітація рідини.

Запишемо рівняння Бернуллі для двох перетинів, між якими швидкість змінюється від V_о = 0 до V = V_гран., а тиск змінюється від р_о до р = 0:

р_о + = р+ .

Після підстановки в це рівняння V_о = 0 и р = 0 отримаємо: р_о= , звідки

V_гран. = .

Експерименти і практичний досвід свідчать про те, що при досягненні V_гран. настає якісно нове явище, зване кавітацією. Кавітація супроводжується утворенням розривів і порожнин в струмені і гідравлічними ударами при їх з'єднанні і замиканні на стінку труби. При цьому виникають великі втрати енергії потоку, збільшується опір.

При експлуатації літаків кавітація може виникати в рідинних системах (гідросистемі, паливній системі) при польоті на великих висотах, оскільки V_гран. зменшується при падінні атмосферного тиску.

При кавітації знижується к.п.д. гідравлічних механізмів і машин (насосів, гребних гвинтів), збільшуються корозія і руйнування матеріалів. Тому при проектуванні паливних, масляних, гідравлічних літакових систем доводиться визначати граничну швидкість і приймати спеціальні заходи для виключення цього небезпечного явища.

Кавітація може виникнути і як наслідок неправильного технічного обслуговування, недбалого поводження з технікою, наприклад - зім'яло і різкий перегин трубопроводів, забруднення дренажу і тому подібне.