Поняття та облік цільового фінансування.

· фінансування капітальних витрат, пов'язаних з купівлею, будівництвом або придбанням іншим шляхомнеоборотних активів;

· покриття поточних витрат, пов'язаних із замовленням, під виконання якого були виділені цільові кошти (придбання запасів, оплата праці тощо);

· покриття явних збитків, що отримуються підприємством внаслідок виконання спеціального замовлення;

· надання негайної фінансової підтримки як надзвичайної;

· оплату праці і соціальне страхування нештатних працівників, зайнятих на роботах, що виконуються на підприємстві за завданням і на користь інших осіб.

З усіх видів асигнувань з державного і місцевого бюджетів найбільш поширені два:

— субсидії— бюджетні кошти, що надаються бюджетам інших рівнів, а також юридичним і фізичним особам на умовах пайового фінансування заходів, програм, проектів і на покриття збитків у зв'язку з державним регулюванням цін;

— субвенції— фіксований обсяг бюджетних коштів, що надаються на безповоротній і поворотній основі бюджетам інших рівнів і юридичним особам на фінансування конкретних заходів, програм і проектів.

До коштів, що надходять на певну мету з державного джерела, належать і дотації державного і місцевих бюджетів, але в деяких випадках дотації можна кваліфікувати як вид бюджетного субсидування:

— дотації— кошти, що регулярно надаються юридичній особі для покриття планових збитків.

Державні субсидії є двох видів: інвестиційні субсидії й поточні (субсидії на виробництво).

інвестиційні субсидії спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, а виробничі — на підтримку виробничого виду діяльності. Субсидії на виробництво, на відміну від дотацій, не пов'язані з вартістю продукції, що випускається, а залежать тільки від виду діяльності (прикладом може бути субсидування праці інвалідів).

Субсидії також можуть бути: прямі(спрямовані на розвиток необхідних галузей економіки) і непрямі субсидії є системою пільгових податкових ставок. Проте непрямі види субсидій ми в цьому випадку не розглядаємо, як такі, що не відносяться до коштів цільового фінансування.

Субвенції, як вид державного цільового фінансування, поширюються на взаємовідносини місцевих органів влади з державними органами, звідки ті отримують їх як грошові допомоги на фінансування певних заходів. Так само, як і субсидії, вони бувають поточними й інвестиційними. Різновидом субвенцій є державні гранти. Гранти можуть надаватися і недержавними структурами, в тому числі міжнародними організаціями, в останньому випадку гранти не прийнято називати субвенціями.

"Грант — безоплатне фінансування наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, навчання, та інших цілей з подальшим звітом перед грантором про використання виділених ним коштів. Державні дотації можуть спрямовуватися на підтримку заданого рівня регульованих цін на окремі види товарів та послуг, що реалізуються населенню, і на підтримку відносно невисокого рівня експортних цін з метою заохочення вивезення окремих видів товарів (експортні дотації). Поряд з цим існують також податкові дотації.

Облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога) ведеться на рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”.

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

За кредитом рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” відображаються кошти цільового призначення, для фінансування певних заходів, за дебетом – використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та їх витрачання провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень

Рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” кореспондує

Отримання і витрачання коштів цільового фінансування відображається в бухгалтерському обліку за такою схемою:

Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід” цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу. Для узагальнення інформації про доходи від цільового фінансування, пов’язаного з операційною діяльністю призначено рахунок 718 "Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів".

Підставою для нарахування фонду цільового фінансування (тобто для відображення цих коштів на рахунку 48) можуть бути: цільові програми, постанови, рішення, угоди, договори, бюджетні повідомлення про асигнування або ліміти бюджетних зобов'язань, акти приймання-передачі (основних засобів або інших не-грошових активів), плани передачі земельних ділянок і споруд, а також інші документи, що підтверджують передачу підприємству прав володіння або розпорядження активами.

Таким чином, прийняття як бюджетного, так і небюджетного цільового фінансування до бухгалтерського обліку ґрунтується на достатній впевненості в тому, що умови фінансування підприємством будуть виконані, а кошти, виділені на ці цілі, будуть отримані.

Як правило, найбільше пов’язані з обліком цільового фінансування підприємства житлово-комунального господарства. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997р. №280/97-ВР встановлення тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування. Згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року N 1875-IV, у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Тобто різницю між розрахунковим та директивно встановленим розміром квартплати відшкодовують підприємствам ЖКГ у вигляді дотацій з бюджету, що надходять на рахунки таких підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1994 р. № 93 встановлено перехід на систему плати за користування житлом або його утримання, за послуги водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, яка передбачає наближення діючих цін і тарифів до рівня фактичних витрат, і перехід до щомісячної субсидії окремим категоріям громадян на оплату житла та комунальних послуг. Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг встановлено Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.1995 р. №848. Відповідно до Постанови Верховної ради України від 18.03.1999 р. № 512-ХІV "Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України" плата за житло і комунальні послуги встановлена не більше 15 % фактично отриманого сукупного доходу сім`ї. Тобто частина плати за житлово-комунальні послуги, що не перевищує вищезазначеного розміру, сплачується громадянами, а інша частина відшкодовується підприємствам житлового та комунального господарства за рахунок субсидій, що надходять з бюджету на рахунки таких підприємств. Крім того, рядом законодавчих актів України, передбачено надання пільг у розмірі 100%, 75% та 50% для окремих категорій платників за житлово-комунальні послуги – робітників міліції, пожежної охорони, військовослужбовців, ветеранів війни, військової служби та органів внутрішніх справ, ветеранів праці, репресованих, громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та ін. Кошти, що компенсують розмір зазначених пільг надходять з бюджету на рахунки підприємств житлово-комунального господарства.

Різниця між розглянутими вище видами цільового фінансування полягає в тому, що субсидії та пільги є частиною тарифу за утримання житла, яка сплачується державою за окремі категорії громадян. Дотації не входять до тарифу, а покривають збитки підприємства від державного регулювання розмірів квартирної плати. Поєднує зазначені види фінансування те, що вони призначені компенсувати витрати (збитки) підприємств ЖГ, пов’язані з наданням послуг населенню.