Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Особливості правового регулювання оплати праці в сільському господарстві




Як уже зазначалося вище, на членів (учасників) вищезазначених суб'єктів господарювання повинні розповсюджуються мінімальні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та трудовим законодавством. Так, згідно із Конституцією України кожний має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). Кодексом законів про працю України передбачено, що основним елементом, який визначає життєвий рівень громадян, є одержувана ними заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94). У законодавчому порядку держава встановлює її мінімальний розмір, що є обов'язковим на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (ч. 4 ст. 95).

Конституцією України гарантується своєчасне одержання заробітної плати (ч. 7 ст. 43). Так, вона повинна виплачуватися працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів (ч. 1 ст. 115 КЗпП України). Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р. мінімальний розмір оплати праці віднесено до державних соціальних гарантій. У випадках затримання виплат по заробітній платі працівникам нараховуються компенсації за кожен місяць затримки (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» від 20 грудня 1997 р. № 1427).

Мінімальні гарантії в оплаті праці осіб, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, закріплено в Законі України «Про оплату праці». Його дія поширюється на акціонерів (учасників) господарських товариств, які є найманими працівниками, а також на членів сільськогосподарських виробничих кооперативів, адже, як зазначалось вище, фактично з ними укладаються трудові договори в усній (письмовій) формі на невизначений термін. Що стосується фермерських господарств, то згідно із Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 2 липня 2001 р. № 189, одержаний господарством дохід визначається за видами діяльності та в цілому по господарству. Він зменшується на суму витрат за рахунок прибутку. Визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством (п. 7). Оплата праці членів господарства здійснюється за результатами господарської діяльності з прибутку після покриття витрат, сплати податків, зборів та інших платежів або іншим чином за домовленістю. Враховуючи наведене, доходи, що одержують від фермерського господарства його засновники (голова та члени), слід розглядати як доходи, що виплачуються юридичною особою у зв'язку з розподілом чистого прибутку на користь її засновників (власників) (лист Державної податкової адміністрації України «Про оподаткування членів фермерських господарств» від 25 квітня 2006 р. № 7720/7/17-0717).

У сучасних умовах оплата праці членів кооперативів здійснюється згідно з принципом розподілу за працею з єдиного фонду оплати праці цього кооперативу. З метою забезпечення права селян на гарантовану заробітну плату Галузевою угодою між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006— 2008 рр. передбачено, що частка фонду оплати праці (без нарахувань) у валових (операційних) витратах підприємства не може бути меншою за 30 відсотків (термін дії зазначеної Галузевої угоди було продовжено на 2009 р.).

Оплата праці виплачується, як правило, у грошовій формі. Виплати натурою допускаються законодавством лише як виняток (ч. 1 ст. 94 КЗпП України) та в тих галузях і за тими професіями, де така оплата є бажаною для працівників або звичайною, крім товарів, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 244 (зокрема: усіх видів алкогольних напоїв, включаючи спирт виноматеріали; коконів шовкопряду, вовни (сировина), продукції звірівництва, хутра, шкіри та шкірсировини, коренеплодів цукрових буряків, племінного поголів'я тварин тощо).

Основними критеріями при визначенні розмірів натурального фонду підприємства повинні бути рівень виробництва продукції, забезпечення потреб громадського виробництва, розумні потреби працівників господарства в тому чи іншому виді продукції, спеціалізація господарства тощо. Враховуючи вищевикладене, працівникові за виконану норму праці нараховують заробітну плату (у грошовій формі), а після, н урахуванням умов колективного договору та ст. 23 Закону України

"Про оплату праці" (щодо обмеження натуроплати), здійснюють нарахування та виплату натури (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 вересня 2007 р. № 675/13/84-07). При виплаті натуральної частини оплати праці правлінням має бути встановлено мінімальну ціну продукції (але не вище ЇЇ собівартості). Крім того, щоб уникнути необмежених виплат натурою, Законом України «Про оплату праці» передбачено, що розмір виплат натурою не може перевищувати 30 відсотків (ч. 3 ст. 23).

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні ставки, тарифні сітки та схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) (ст. 96 КЗпП України). Тарифна система, а особливо рівень тарифних ставок, у кожному господарстві може бути різним і залежатиме від ефективності господарювання та рівня доходів підприємства або колективу. Галузевою угодою між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006—2008 роки встановлено мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника 1-го розряду з 1 грудня 2008 р. — 682 грн. у розрахунку на місяць, або 4,08 грн. за годину.

Практика виробила дві основні системи оплати праці, які застосовуються як у «чистому» вигляді, так і з різними модифікаціями — погодинну і відрядну. При відрядній системі оплати праці розмір основної заробітної плати визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаної роботи або за одиницю виробленої продукції (праця винагороджується за тарифними ставками за виконання норми). її сутність полягає в тому, що заробіток працівника перебуває у прямій залежності від індивідуального виробітку, і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою в господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку на дану роботу[3]. При погодинній оплаті праця винагороджується за відпрацьований робочий час (за встановленими погодинними, денними і місячними тарифними ставками). За цією системою оплати праці відсутній зв'язок між оплатою праці і кінцевим результатом роботи. Може застосовуватись при оплаті праці конюхів, скотарів по догляду за бугаями, прибиральниць. Акордна форма оплати праці — оплата праці за кінцевим результатом. Остаточний рол рахунок проводиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт, про що складається акт.

З метою посилення стимулювання праці членів кооперативу можуть застосовуватися погодинно-преміальна, відрядно-преміальна та акордно-преміальна оплата праці. Відрядно-преміальна система передбачає оплату праці за виконання денної норми виробітку або її частини, а також за обслуговування тварин і птиці за встановленою нормою, виходячи з визначеного для цієї роботи тарифного розряду та відповідної денної тарифної сітки оплати праці. За якісне і своєчасне виконання робіт нараховується премія у відсотках від основного заробітку за відрядною розцінкою. Погодинно-преміальна система оплати праці передбачає оплату за відпрацьовані години, виходячи з розряду виконуваної роботи і погодинної (денної) тарифної ставки, що цьому розряду відповідає. За якісне виконання робіт нараховується премія у відсотках від одержуваного заробітку. Таку систему оплати праці рекомендується застосовувати на роботах, на яких не можна встановити норми виробітку або норми обслуговування (робота обліковця, касира, сторожа). При акордно-преміальній системі оплата праці провадить ся за підсумковими результатами роботи, тобто за вироблену продукцію або за певний закінчений цикл робіт. Крім оплати за встановленими розцінками, за одиницю продукції виплачуються премії у відсотках від вартості надпланової продукції або від суми економії прямих затрат (зниження собівартості продукції). Так оплачується праця бригад (ланок), зайнятих у рослинництві.

У сільськогосподарських підприємствах розрізняють основну і додаткову оплату праці. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Вона виплачується за: виконання обсягу робіт за нормами виробітку чи нормами обслуговування . та встановленими розцінками відповідно до прийнятих у кооперативі тарифних ставок для погодинної оплати; відпрацьований час за погодинною системою оплати праці, згідно з прийнятими тарифними ставками та посадовими окладами управлінського та обслуговуючого персоналу; виготовлену продукцію за акордно-преміальною та погодинно-преміальною системою оплати праці з урахуванням її якості та кількості. На погляд ряду науковців, основна оплата має включати ще й надбавки та доплати у розмірах, встановлених відповідними правовими актами. До них можна віднести, зокрема, ті, що передбачені КЗпП | України та є обов'язковими для виплати усім категоріям працівників: надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів: за керівництво бригадами (бригадиру не звільненому від основної роботи), за звання майстра та кваліфікацію, за суміщення професій (посад) (ст. 105); розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконуваних робіт, за працю на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я (ст. 100); оплата щорічних та додаткових відпусток, грошова компенсація за невикористану відпустку, оплата праці у святкові і неробочі дні (ст. 107); вночі (ст. 108); надурочного часу (ст. 106) та ін. Вони є постійними і обов'язковими для застосування підприємствами всіх форм власності, тобто виступають як мінімальні соціальні гарантії для будь-якої категорій працюючих.

Треба зазначити, що основні особливості оплати праці залежать від виду робіт, які виконуються у сільськогосподарському виробництві, що і зумовлює застосування певних видів заохочень. У суспільстві дуже мало сфер діяльності людини, в яких період від початку прикладання своїх сил у процесі виробництва до досягнення кінцевих результатів, є таким тривалим, як у рослинництві. Тому заробіток або винагорода за працю протягом цього періоду носить характер авансу. Конкретні розміри та форми додаткової оплати визначаються по кожній культурі, групі культур чи по виду продукції та залежно від її трудомісткості з урахуванням економічних можливостей господарства.

Зважаючи на провідну роль механізованих робіт у сільському господарстві, оплаті праці трактористів-машиністів завжди приділялася велика увага. Для всіх механізаторів, які працюють у сільськогосподарському виробництві, встановлюється єдина професія — тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва. Галузевою угодою між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006—2008 роки передбачено виплату надбавок: трактористам-машиністам І класу — 20%, II — 10% тарифної ставки. Крім того, для цієї категорії працівників повинна вводитися підвищена оплата праці при збиранні врожаю в оптимальні строки і без втрат на період перших днів масового збирання. Так, листом Міністерства аграрної політики України «Рекомендації щодо оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств усіх форм власності на збиранні врожаю зернових 2002 року» від 14 червня 2002 р. № 37-22-12/5716 було передбачено проводити оплату праці в перші 10 днів масового збирання врожаю (за умови виконання змінних норм виробітку) трактористам-машиністам — за розцінками, збільшеними на 60 відсотків, іншим працівникам — на 15 відсотків. Крім того, при збиранні зернових культур трактористам-машиністам і їх помічникам, які працюють на комбайні, за виконання агрегатом протягом доби не менше двох змінних норм, рекомендується нараховувати додатково 20 відсотків основного заробітку.

У тваринництві також застосовують як відрядну, так і погодинну форми оплати праці. Нараховується оплата за натуральними показниками, тобто за живою вагою худоби, за одержання приплоду, а також одержання яєць птахофермами, меду — пасіками, надою молока на фермах та ін.

З метою матеріального і морального стимулювання своїх працівників на підприємстві може застосовуватись і преміювання. Його необхідно відрізняти від додаткової оплати праці. Так, розмір останньої нараховується добре працюючому колективу (бригаді) залежно від обсягу чи вартості виробленої сільськогосподарської продукції. Преміальна оплата — це заохочувальні виплати, які розраховуються від основного заробітку. Джерелом коштів для преміювання є чистий прибуток та інші понадпланові надходження. Нарахування премій регулюється виключно локальними нормативними актами, а тому кожний кооператив залежно від конкретних умов виробництва та результатів своєї господарської діяльності встановлює відповідне преміювання за показниками, розробленими в господарстві. Так, показниками преміювання можуть бути: підвищені проти норм надої молока, приросту тварин, збереження молодняка різних тварин, забезпечення товарного виходу овочевої та іншої продукції тощо (п. 4.3.4 Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 березня 1999 р. № 44). Зниження (позбавлення) премії може проводитися за Спеціальними підставами, а саме: за порушення виробничої, технологічної дисципліни; повернення продукції внаслідок незадовільної якості; прогул; поява на роботі в нетверезому стані та ін.

Недостатній рівень правової регламентації аграрних трудових відносин вимагає прийняття комплексного уніфікованого нормативно-правового акта, який урахував би всі особливості оплати праці в сільські (господарських підприємствах.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 72; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты