Правове регулювання побутового обслуговування жителів села

Критичною на сьогоднішній день є ситуація, яка склалася із побутовим обслуговуванням сільського населення. Адже в сільській місцевості немає умов для одержання необхідних побутових послуг. До того ж, у сільській місцевості один такий об'єкт припадає на 5 поселень, або 2600 жителів. Технічний рівень переважної більшості підприємств, що надають побутові послуги, дуже низький. Близько 60 відсотків обладнання експлуатується понад 15—20 років (Концепція розвитку сфери побутового обслуговування населення, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 569).

Для розвитку системи побутового обслуговування на селі важливу роль відіграє споживча кооперація. Адже вона має потужну матеріально-технічну базу підприємств торгівлі, громадського харчування, заготівельної та виробничої діяльності. Крім того, серед об'єктів, які належать їй на праві приватної власності, є велика кількість непрацюючих, які можна використовувати для відкриття перукарень, ремонтних майстерень, інших необхідних сільським жителям підприємств. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство — самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (п. 1 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

У сфері торговельного обслуговування сільського населення споживча кооперація відіграє також важливу роль. Вона здійснює торговельну діяльність, забезпечуючи своїх членів та мешканців села товарами гарантованої якості, за прийнятними цінами; скуповує у пайовиків та інших жителів села продукцію їх особистих селянських господарств, дикорослі ягоди, горіхи, гриби, лікарські трави тощо; надає транспортні, житлово-комунальні, консультаційні, ритуальні та інші послуги; сприяє отриманню освіти та інформації. Також розвиток споживчої кооперації сприяє формуванню кадрового потенціалу на регіональному рівні.

Забезпечення жителів села послугами поштового зв'язку здійснюється на підставі Нормативів розвитку та розміщення у містах і сільській місцевості мережі об'єктів поштового зв'язку та поштових скриньок національного оператора поштового зв'язку, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 жовтня 2005 р. № 688. Ними передбачається, що стаціонарні відділення поштового зв'язку відкриваються в сільських поселеннях адміністративно-територіальної одиниці (району), які мають найбільш зручне сполучення з іншими населеними пунктами зони обслуговування. Для сільських населених пунктів з чисельністю жителів понад 2000 чоловік встановлюється нормативний показник не менше одного стаціонарного відділення поштового зв'язку. Крім того, законодавством передбачено, що у сільських поселеннях із чисельністю населення понад 500 чоловік розміщується не менше однієї поштової скриньки.

Забезпечення селян телекомунікаційними послугами здійснюється на підставі Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг від 9 серпня 2005 р. № 720. Концепцією розвитку телекомунікації в Україні, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. № 316, передбачається забезпечити доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг через створення і розвиток пунктів колективного доступу (універсальні таксофони, переговорні пункти тощо) в усіх населених пунктах України з кількістю населення понад 50 чоловік. При цьому час доступу до найближчого пункту надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг без застосування транспортних засобів не повинен перевищувати ЗО хвилин. Крім того, планується збільшити абонентську ємність сільської телефонної мережі і телефонізувати усі соціально значимі об'єкти: навчальні та дитячі дошкільні заклади, медичні установи, клуби, бібліотеки тощо.

Законами України «Про освіту» (ст. 14), «Про загальну середню освіту» (ст. 21) та «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 32) передбачено забезпечення у сільській місцевості регулярного безоплатного підвезення до місць навчання і додому учнів та педагогічних працівників. З метою створення умов для забезпечення у сільській місцевості регулярного безоплатного перевезення до місць навчання і додому учнів та педагогічних працівників Кабінетом Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 31 затверджено Програму «Шкільний автобус». Організація перевезення учнів і педагогічних працівників повинна здійснюватися шляхом: створення державних і комунальних спеціалізованих автотранспортних підприємств; укладення договорів з автотранспортними підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та перевізниками-фізичними особами на здійснення організованого підвезення або підвезення рейсовими автобусами. Для придбання шкільних автобусів для перевезення учнів загальноосвітніх шкіл, що проживають у сільській місцевості, Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачено виділення із Стабілізаційного фонду 150 млн. грн.. (ст. 76).

З метою надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг сім'ям, дітям та молоді на селі створюються центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, загальне положення про які затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. № 1126. Крім того, створюються Мобільні консультаційні пункти соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях.

Для задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення у розширенні професійних знань і вдосконаленні практичних навичок, підвищенні ефективності господарювання, на селі активно створюються дорадчі служби, діяльність яких регулюється Законом України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» від 17 червня 2004 р. Основними завданнями дорадчої діяльності є: підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки; надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо; надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства; поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки; сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення тощо; робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм (ст. 4).

При отриманні деяких послуг для сільських жителів передбачено ряд пільг. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» сільські жителі та працівники агропромислового комплексу, які проживають у селищах міського типу, використовують електроенергію за пільговими тарифами. Кількість електроенергії, що оплачується за пільговими тарифами, встановлюється урядом. Ці пільги поширюються також на пенсіонерів, які перед виходом на пенсію працювали в сільськогосподарському виробництві та соціальній сфері села не менше 15 років і мають особовий рахунок на використання житла, а також працівників селянських (фермерських) господарств, радгоспів, колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які проживають у містах обласного і районного підпорядкування (ст. 12 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві»). Збитки, завдані сільським споживачам позаплановим чи аварійним відключенням електроенергії, компенсуються у полуторному розмірі за рахунок винних у цьому підприємств і організацій Міністерства палива та енергетики України.

Обґрунтована потреба сільських жителів у паливі забезпечується в повному обсязі (ч. З ст. 13 України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві»). Крім того, законодавством передбачено надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і придбання скрапленого газу та твердого палива. Громадянам надається щомісячна адресна безготівкова субсидія для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидія готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Висновок.Таким чином, ми розглянули правове забезпечення соціального розвитку села, яке включає в себе цілий комплекс відносин які спрямовані на: збереження сільської поселенської мережі; здійснення державної підтримки розвитку депресивних сільських територій (трудонедостатніх населених пунктів), створення умов для збереження та розвитку малих, віддалених сільських поселень і територій, які мають окремий статус (зокрема гірських та Поліських населених пунктів); соціальне переоблаштування села: збереження існуючих об'єктів соціальної сфери на селі та благоустрій сільських територій. А також забезпечення транспортного сполучення та зв'язку, удосконалення інженерної інфраструктури; розвиток житлового будівництва та комунального господарства; розвиток підприємництва шляхом державної підтримки суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм та особистих селянських господарств, сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму; поліпшення рівня медичного, побутового та торговельного обслуговування сільського населення шляхом створення мережі відповідних закладів; поліпшення умов відпочинку, розвиток фізичної культури і спорту, культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збереження і розвиток традиційної культури регіонів; забезпечення належного рівня освітніх послуг, наукових досліджень та підготовки кадрів для села.

Ми розглянули такі важливі напрямки соціального розвитку села, як розвиток соціальної інфраструктури села; розвиток житлового будівництва та комунального господарства на селі; побутове обслуговування жителів села.