Схеми алгоритмів

Процес алгоритмізації — це визначення елементарних дій та порядку їх виконання для розв’язання поставленого завдання. Існують різні способи запису алгоритмів (словесний, формульно-словесний, метод блок-схем, програмний та ін.), які застосовуються для представлення алгоритму у вигляді, що однозначно розуміється і розробником, і виконавцем алгоритму.

Для опису алгоритмів людина часто користується природною мовою, але для запису багатьох алгоритмів природна мова виявилась незручною, тому виникла необхідність у створенні штучних мов, наприклад мови математичних формул, хімічних процесів тощо. Існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, яка була створена для запису алгоритмів на папері; вона використовує слова природної мови, але має більш жорстку структуру. Найбільше поширення для запису логічної структури алгоритмів отримали графічні (структурні) схеми, які спрощують складання та аналіз алгоритму, полегшують перехід від запису алгоритму до написання програми.

Велике поширення дістав графічний спосіб опису алгоритму у вигляді схем.

Ці фігури з'єднуються між собою лініями потоку, які для кожного етапу вказують можливих наступників. Усере­дині фігури дається опис відповідного етапу, якщо він не є занадто громіздким. У противному разі такий опис наводиться в додатку до схеми, а замість нього у відповідній фігурі записується номер або яке-небудь позна­чення цього етапу. Біля фігури можуть бути деякі заува­ження, наприклад такі, що показують, в якому випадку вибір наступника буде робитися відповідно до лінії потоку.

Символам присвоюють порядкові номери, які про­ставляються в розриві лінії контуру в лівій частині верх­нього боку зображення символу. Лінії потоку проводять паралельно лініям зовнішньої рамки схеми. Напрямок лінії потоку зверху вниз і зліва направо прийнято за ос­новний і, якщо вони не мають зламів, стрілками їх мож­на не позначати. В інших випадках їхній напрямок обов'язково позначають стрілкою. Лінію потоку, як пра­вило, підводять до середини символу.

Відстань між паралельними лініями потоку має бут не меншою від 3 мм, між іншими символами — не меншою від 5 мм. Лінію потоку можна обривати, використовуючи на місці обриву з'єднувачі, якщо схему виконай на двох і більше аркушах, або якщо символи, які з'єднуються, розташовано на значній відстані один від одного.

Запис у середині символу або поруч із ним потрібно виконувати машинописом з одним інтервалом або креслярським шрифтом.

Перевагою схем є те, що з їх допомогою можна наочно зобразити структуру алгоритму в цілому, відобразивши його логічну суть (показати розгалуження шляхи розв'язання задачі залежно від виконання деякої умови відобразити багаторазове повторення окремих етапів обчислювального процесу).

Графічне зображення алгоритму у вигляді схем полег­шує складання програми для розв'язання задачі не комп'ютері.

У табл. 1 наведено символи, що найчастіше викори­стовуються в схемах алгоритмів.

Розмір а має вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допус­кається збільшувати розмір а на число кратне 5. Розмір b=1,5а.При виконанні умовних графічних позначень автоматизованим методом, розміри геометричних елементів округлюються до значень , що визначаються технічними можливостями пристроїв, що використовуються.

Таблиця 1.

Найменування символу	Графічне зображення	Функція символу
1. Процес		Виконання операції або групи операцій, завдяки яким змінюються значення, форма подання або розташування даних
2. Розв'язу­вання		Вибір напрямку виконання алгоритму або програми залежно від деяких змінних умов
3. Введення-виведення		Перетворення даних у форму, придатну для оброблення (введення) або відображення здобутих результатів (виведення)
4. З'єднувач		Зазначення зв'язку між перерваними лініями потоку, що зв'язують символи
5. Пуск-зупин		Початок, кінець, переривання процесу оброблення даних або виконання програми
6. Коментар		Зв'язок між елементом схеми і Пояснення
7. Лінія потоку		Зазначення послідовності зв'язків між символами
8. Міжсторінковий з'єдну­вач		Зазначення зв'язку між роз'єднаними частинами схем алгоритмів і програм, розташованих на різних аркушах