Місце і роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі

Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлені глобалізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів у економічній, політичній і соціальній сферах.

Міжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждержавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, з іншого – відіграє самостійну роль, яка виявляється через фун­кціонування міжнародних фінансових ринків.

Однією з новітніх тенденцій у розвитку міжнародних фінан­сів останнього часу є їх глобалізація, яка є складною, багатоаспектною проблемою, у зв'язку з чим породжує численні нау­кові дискусії. Саме тому проблема глобалізації міжнародних фінансів на сьогодні ще недостатньо викристалізувалася для того, щоб однозначно її тлумачити. За цим поняттям стоїть багато реальних явищ і процесів, а також складних проблем, які стосуються всього людства і які є вирішальною складовою сукупності глобальних проблем сучасності.

Значно активізували процеси глобалізації міжнародних фінансових потоків новітні технологічні інновації у цій сфері. Так, сучасні новітні засоби зв'язку підвищили швидкість здійснення міжнародних фінансових операцій та привели до швидкого зростання їх обсягів. Телекомунікації дають змогу банкам залучати заощадження практично з усього світу і на­правляти засоби позичальникам на умовах найвищого прибут­ку і найнижчих затрат. Інвестиційні банки мають змогу укла­дати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті через сис­тему СВІФТ. Комерційні банки також можуть направляти ак­редитиви через електронні системи платежів із своїх штаб-квар­тир у закордонні представництва.

Такі зростаючі потоки міжнародного фінансового капіталу значно посилюють фінансову конкуренцію між країнами. Ця тенденція здійснює відповідний тиск на уряди окремих країн, примушуючи їх сприяти скороченню обсягів втручання дер­жави у діяльність внутрішніх валютно-фінансових ринків, та приводить до подальшої лібералізації міжнародного руху ка­піталу.

Сьогодні міжнародний фінансовий капітал може вільно, без будь-яких перешкод переміщуватися з внутрішнього на світо­вий фінансовий ринок із навпаки. Фінансові інститути засно­вують свої філії у провідних фінансових центрах для виконан­ня функцій запозичення, кредитування, інвестування та надан­ня інших фінансових послуг.

Потенційно сам процес глобалізації надає значні переваги як інвесторам, так і позичальникам, оскільки, надаючи су­б'єктам ринку максимально різнорідний вибір, дає змогу укла­дати більш ефективні, з огляду на їх потреби, угоди, а також завдяки глибині і високій ліквідності ринків швидко переклю­чатися з одних операцій на інші, вчасно реагуючи на зміну фінансового довкілля в режимі реального часу.

Однак тут невідворотно на повний зріст встає питання про адекватність премій, закладений у рівнях прибутковості інстру­ментів, які мають обіг на ринку, а також про ризик, пов'яза­ний з даними вкладами. Мова йде про реальні економічні інте­реси як кредиторів, так і позичальників.

Таким чином, глобалізація міжнародних фінансів – явище далеко не однозначне. Цей процес неминуче вступає в протиріччя з діючими національними режимами регулювання і пов'язаний із серйозними макроекономічними обмеженнями і ризиками.

Крім того, в умовах вільного переміщення капіталів будь-який відступ країни-емітента від суворої фінансової дисциплі­ни жорстко карається чисто ринковими методами – перш за все відтоком засобів із фінансових активів, падінням їх коти­рувань і підвищенням вартості залучених у майбутньому фінан­сових ресурсів. Це особливо небезпечно для країн зі слабкими і неадекватними системами регулювання і нагляду, з недостат­ньою капіталізацією банківських систем.

І дійсно, міжнародні фінансові потрясіння останніх років (мексиканська криза 1994-1995 рр., азійська 1998 р., події в Росії, згодом в Україні та інших країнах СНД) безпосередньо були пов'язані з різкими змінами капітальних потоків. Харак­терно також і те, що ці події сталися головним чином у так званих трансформаційних ринкових економіках. Адже саме ці економіки, виступаючи головними центрами припливу інозем­них інвестицій, одночасно стали й основними жертвами нагаль­но наростаючої паніки, що призвела до поспішної втечі капі­талів, кризи платіжних балансів і обмінних курсів, а також до цілого ряду інших негативних наслідків.

Становлення сучасної міжнародної фінансової системи було викликано цілим рядом об'єктивних економічних факторів, найважливішим з яких є інтернаціоналізація господарського життя. Стрибкоподібна активізація економічних зв'язків між країнами, національними компаніями, а також зміцнення транснаціональних корпорацій поставили на порядок денний необхідність відповідної перебудови і банківських послуг.

Сьогодні найбільші банки мають розгалужену мережу закор­донних філій та відділень, через які вони контролюють фінан­сові операції на міжнародному рівні. Це – транснаціональні банки (ТНБ), основною клієнтурою яких є промислові транснаціональні корпорації (ТНК). Останні часто самі активно беруть участь у міжнародних фінансових операціях. Важливе місце серед учасників міжнародних фінансових операцій займають країни, які виступають як у ролі кредиторів, так і в ролі позичальників. Ця діяльність також здійснюється як через націо­нальні, так і транснаціональні банки.

Крім того, існує ціла система міжнаціональних банківських інститутів, серед яких група Світового банку (СБ), що спеціалі­зується на наданні кредитів окремим країнам для економічного розвитку. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) здійснює кредитну підтримку країн Східної Європи. Банк міжна­родних розрахунків (БМР) у Базелі відіграє значну роль у вирі­шенні проблеми взаємної заборгованості між країнами.

Процес інтернаціоналізації господарського життя приводить до виникнення своєрідних виробничих комплексів, національ­на належність яких переборює державні кордони. Ці комплекси інтегруються в міцну транснаціональну систему, в якій провідна роль переходить від торговельного і промислового капіталу до фінансового капіталу. Одержуючи прибуток з усіх країн світу, ТНК досить швидко накопичили такі резерви валют, які за свої­ми обсягами в декілька разів перевищують резерви всіх центральних банків світу разом узятих.

І хоч сьогодні руйнівні наслідки світової валютно-фінансо­вої кризи ще не до кінця усвідомлені, а глобалізований харак­тер міжнародних фінансів як унікальне явище ще недостатньо вивчено, все ж попередньо можна зробити деякі висновки.

По-перше, як показує світовий досвід, країни, котрі залуча­ють значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів.

По-друге, за аналогією з «Великою депресією» (1929-1933 рр.) світова фінансова криза пов'язана з надвиробництвом. Диспро­порція, що сформувалася упродовж двох останніх десятиліть між постійно зростаючими можливостями нарощування виробництва і невідповідною йому базою споживання і обернулася неймовірним збільшенням обсягів «гарячих грошей». Саме зав­дяки цьому Нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, створивши найбільш динамічний виробничий потенціал, мог­ли впродовж тривалого часу абсорбувати у свої економіки стіль­ки грошей, скільки це було необхідно для потреб інвестиційно­го розвитку. Це дало можливість цим країнам завантажити світові ринки дешевою товарною масою, яка за обсягами значно перевищувала масштаби світового платоспроможного по­питу.

І, по-третє, найсуттєвіше полягає в тому, що світова фінансова криза з якихось причин вдарила насампе­ред по основних конкурентах США (мається на увазі Японія). Наслідком кризи стало те, що і необхідно було очікувати: світ повернувся обличчям до Америки, куди почали стікатися зро­стаючі потоки світових фінансів.