Формування світових фінансових центрів

Об'єктивною основою становлення міжнародного фінансово­го ринку став розвиток міжнародного поділу праці, інтернаці­оналізація суспільного виробництва, концентрація і централі­зація фінансового капіталу. Нині міжнародний фінансовий ринок – це величезні фінансові центри, які мобілізують і пе­рерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ре­сурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних і страхових операцій.

Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіталу між собою та іншими міжнародними, регіо­нальними і місцевими фінансовими ринками, центр повинен володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій. Ці елементи вклю­чають:

G стійку фінансову систему і стабільну валюту;

G інститути, що забезпечують функціонування фінансових ринків;

G гнучку систему фінансових інструментів, які б забезпечили кредиторам різноманітність варіантів щодо затрат, ризи­ку, прибутку, термінів, ліквідності та контролю;

G відповідну структуру і достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру у міжнародних позичальників та кредиторів;

G людський капітал, який вільно володіє спеціальними фінансовими знаннями, як результат систематичного навчання і перепідготовки. Жоден міжнародний фінансовий центр не зможе контролювати значний обсяг міжнародних операцій без добре поінформованих людей, які працюють на фінансових ринках, і необхідної техніки та засобів зв'язку (в тому числі комп'ютерної), які безперебійно з'єднують фінансовий центр з іншими центрами всередині країни і за кордоном для здійснен­ня безготівкових розрахунків і готівкових платежів;

G здатність каналізувати іноземний капітал через активні, всеохоплюючі і мобільні ринки – комплексні ринки, як довгострокові, так і короткострокові, які надають позичальникам та інвесторам великі можливості;

G економічну свободу: фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення й інвестування.

Розвиток фінансових інститутів, інструментів і спеціальних знань, необхідних для перетворення у міжнародний центр, потребує значного часу і зусиль. Так, для того, щоб створити свій міжнародний фінансовий центр, Лондону було необхідно декілька століть, Нью-Йорку і Токіо – близько ста років. Берлін також у свій час був одним із важливих європейських фінансових центрів, але його значення після Другої світової війни значно зменшилося. Існує значна кількість офшорних банківських центрів, які функціонують як міжнародні тран­зитні центри (Гонконг, Сінгапур, Багами).

Найбільш цікавим, як з погляду становлення і розвитку, так і з погляду виняткової здатності вчасно реагувати на потреби часу, є Лондон як визнаний світовий фінансовий центр. Лондон сьогодні успішно конкурує з іншими фінансовими центрами у сфері міжнарод­ної торгівлі цінними паперами.

Другим світовим фінансовим, центом вважається Нью-Йорк. Після Першої світової війни в результаті дії закону не­рівномірності розвитку країн, провідний світовий фінансовий центр перемістився в СПІА.

Сполучені Штати першими розпочали лібералізацію націо­нальних валютних, кредитних і фінансових ринків з середи­ни 70-х років. У 1978-1986 рр. поступово було відмінено обме­ження на виплату процентів за депозитно-позичковими опера­ціями, введено проценти за вкладами до запитання. У 1984 р. відмінено 30-відсотковий податок на прибуток за облігація­ми, які випущені в США і належать нерезидентам. З кінця 1981 р. діє вільна банківська зона в Нью-Йорку, де іноземні банки звільнені від американського оподаткування і банківсь­кої регламентації. З метою лібералізації фінансового ринку з середини 70-х років відмінено комісійні, які фіксувалися Нью-Йоркською біржею. Лібералізація діяльності американських банків, їх банкрутства і концентрація банківського капіталу дали поштовх розвитку фінансових інновацій і сек'юрити-зації5.

Щодо Токіо, то з часів Реставрації Мейдзі в 1868 р. і до Пер­шої світової війни Японія запозичувала іноземний капітал і технологію переважно у Великій Британії та західноєвропей­ських країн, після Другої світової війни – переважно у США.

Збільшення іноземними позичальниками обсягів випущених у Токіо облігацій в єнах стимулювало зростання ринку міжнародного капіталу в 70-ті роки. Значні фінансові резерви Японії, які стали наслідком активного сальдо торговельного балансу і високої норми персональних заощаджень, залучили на національний ринок іноземних позичальників (наприклад, корпорації США) і міжнародні організації (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку та ін.).

Лібералізацією єни і токійського ринку капіталу у 80-ті роки японський уряд розчинив двері іноземним банкам і фірмам для торгівлі цінними паперами. Завдяки «економічному диву», величезному фінансовому запасу, сильній єні та ефективним кредитно-фінан­совим установам Токіо вийшов у центр міжнародних фінансо­вих операцій як конкурентоспроможний гравець.

Світовими фінансовими центрами, розташованими в Європі, виступають також Франкфурт-на-Майні та Цюріх, які виборюють першість у Лондона за операціями з золотом, а також Люксембург.

Поява фінансових центрів на периферії світового господар­ства (Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) зумовлена певною мірою більш низькими податковими та операційними витратами, незначним державним втручан­ням та ліберальним валютним законодавством.

Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, одержали назву фінансових центрів «офшор», які, як правило, служать податковим притулком, оскільки операції, що здійснюються на них, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень.

Отже у світі склався цілодобово діючий міжнародний рин­ковий механізм, який є ефективним засобом управління світо­вими фінансовими потоками. На моніторах спеціальних інфор­маційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій неза­лежно від місця їх проведення.

Таким чином, світові фінансові центри – це місце зосере­дження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інсти­тутів, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, реалізують угоди з цінними паперами та золотом.