Суть і значення конкуренції

ТЕМА1. КОНКУРЕНЦІЯ В СИСТЕМІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

За словником іншомовних слів, конкуренція - це: 1) боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; 2) суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні певної цілі кожен для себе.

Ще конкуренцію трактують як "боротьбу між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, купівлі-продажу товарів та послуг, а також за привласнення найбільших прибутків".

Р.Фатхутдінов розглядає конкуренцію як "процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для отримання перемоги чи досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних чи суб'єктивних потреб в межах законодавства чи у природних умовах".

На першому етапі розвитку капіталістичного виробництва (поч. XVI-кін. XIX ст.) встановилась так звана "вільна конкуренція", і виникло поведінкове Ті трактування. А. Сміт пов'язував її із чесним, без змови, суперництвом між продавцями за найсприятливіші умови продажу товарів, а також - між покупцями і продавцями за найвигіднішу купівлю. Умови виникнення конкуренції на цьому ранньому етапі індустріального розвитку зводились деякими дослідниками лише до присутності па ринку великої кількості незалежних продавців та покупців, а також їх можливості вільно входити па ринок та покидати його.

Неокласичний варіант тлумачення конкуренції пов'язує її з боротьбою за обмежені економічні блага і гроші споживача, на які їх можна придбати. "Потреба суспільства у товарах, послугах, ресурсах є більшою за їх кількість, а конкуренція є намаганням якомога краще задовольнити критерії доступу до обмежених благ", - вважає П.Хайпе.

Із інтенсивним розвитком та використанням досягнень науково-технічного прогресу конкуренція загострюється. Поряд із поведінковим, вже зXIX ст. поширюється структурне трактування категорії "конкуренція", яке передбачає дослідження не самого суперництва підприємств, а встановлення факту принципової можливості (чи неможливості) вплину підприємства на загальний рівень цін па ринку.

Дж.Робінсона, Е.Чемберліна, Ж.Бертрана, С.Белі зводяться до виділення чотирьох основних типів ринків: досконалої конкуренції, монополістичноїконкуренції, олігополії та монополії.

Надалі дослідження терміна "конкуренція" мало функціональний характер, який передбачає аналіз ролі конкуренції в економіці. Ще у XVIII ст. А.Сміт сформулював її ключову роль як принцип “невидимої руки”. Він наголошував, що конкуренція є свого роду механізмом, який перетворює власний інтерес підприємців на досягнення задоволення інтересів суспільства, що проявляється у скороченні виробництва неякісної, непотрібної ринкової продукції та витісненні з ринку підприємств, які пропонують товари, на які немає попиту.

Згідно з Й.Шумпетером конкуренція - процес “утворювального руйнування”, коли фірми розробляють інновації, прагнучи одержати більший прибуток. Потім інновації здійснюють інші фірми, і свою перевагу попередня фірма втрачає. Саме механізм конкуренції витісняє з ринку підприємства, що використовують застарілі технології. Ф.фон Хаєк розглядав конкуренцію як "процедуру відкриття", згідно з якою конкуренція визначає найкращий варіант поведінки підприємства на ринку.

О.Михайлов вважає конкуренцію силою, яка змушує підприємства вдосконалюватись, переймати найкращі світові досягнення та найефективніші технології виробництва. Це підвищує конкурентоспроможність товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

"Невидима рука" ринку спрямовує індивідуумів, які прагнуть якнайвигідніше реалізувати свої знання, до соціального оптимуму, що не є усві­домленою метою ні для кого з них. Відповідно безпосереднім результатом ефективної координації знань є ефективний розподіл ресурсів. Конкуренція дає стимули як до використання вже нагромаджених кожною людиною знань, так і до пошуку нових знань, якими ще ніхто не володіє, але які виходячи із співвідношення цін, можуть мати значну економічну цінність.

Л.Вальрас у своїй теорії ринкової рівноваги називає конкуренцію саморегулятором економіки, оскільки вона є одним із чинників встановлення ринкової ціни, при якій немає ні дефіциту, ні надлишкової пропозиції. Учасники конкуренції через коливання цін мають змогу визначати, де необхідно нарощувати виробництво, якщо ціна товару вища від його ринкової вартості, а де необхідно його згортати чи покращувати споживчі властивості товарів, зменшувати витрати виробництва при збереженні їх якості, якщо ціна опустилась нижче від ринкової вартості. Внаслідок конкуренції між виробниками та споживачами формується ринкова ціна товарів, що впливає на механізм стихійного регулювання ринку.

О.Б.Чернега вважає конкуренцію перешкодою несприятливого розвитку подій на ринку, до яких можна зарахувати: виробництво і неякісної продукції, встановлення надвисоких цін та тарифів, введення в оману покупців тощо. Конкуренцію розглядають як один із чинників захисту споживачів.

П.Самуельсон називає конкуренцію чинником утворення механізму господарювання з відповідним внутрішнім порядком, забезпечення координації виробників через систему ринків та цін. "Ця система досить гнучка, вона реагує на всі зміни в ринковій економіці".

Р.Фатхутдінов вважає конкуренцію рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення. Він відзначає, що в розвинутих країнах механізм конкуренції існує давно і є добре відпрацьованим, чого не можна сказати про менш розвинені країни.

В.Марцин стверджує, що конкуренція має місце лише тоді, коли виробники і продавці здатні реагувати на зміну кон'юнктури ринку, на дії суперників, коли вони вільні у визначенні асортименту та обсягу продукції, у виборі постачальників та покупців їхньої продукції, у визначенні цін та формуванні виробничої програми. Поза розвитком та без підтримки конкуренції механізми дії ринку не можуть повноцінно функціонувати.

Загалом, виділяють такі переваги конкуренції: конкуренція є механізмом регулювання пропорцій виробництва, рушійною силою розширення асортименту товару, підвищення якості, впровадження інновацій, збільшення продуктивності, економії ресурсів з метою одержання більшого прибутку, сприяє раціональнішому розподілу ресурсів та захищає споживача від диктату виробника. Тобто, конкуренція є гнучким інструментом регулювання та розвитку економічної системи.

Основні функції конкуренції при цьому такі:

- регулювання. Взаємодією попиту та пропозиції через механізм цін ринок регулює економічну діяльність його суб'єктів;

- алокаційна. Розміщення та розподіл ресурсів і вироблених благ між потребами, суб'єктами здійснюється за критерієм їх максимальної віддачі та ефективного використання виробничих можливостей;

- адаптаційна (стимулювання). Конкуренція стимулює та примушує агентів ринку до інновацій, пошуку і впровадження нововведень з метою задоволення попиту споживачів та забезпечення власного функціонування;

- контролювання. Конкуренція примушує суб'єктів ринку дотримуватись єдиних правил і норм конкурентної поведінки, в рамках яких забезпечується їх самостійність і активність.

Водночас конкуренція може чинити і негативний вплив. Оскільки вона спрямована на випередження й витіснення одних учасників ринку іншими, то одним із негативних її впливів є безробіття. До інших недоліків відносять: відволікання значних коштів на невиробничі потреби, розподіл доходів без врахування етичних аспектів, неврахування потенційно негативних наслідків рішень, що будуть стосуватимуться майбутньої діяльності певного підприємства.

Р.Уотреман зазначає, що конкуренція негативно впливає на продуктивність праці. "Конкуренція робить людей підозрілими і ворожими один до одного, не сприяє відмінній роботі, бо прагнення зробити що-небудь добре і прагнення перемогти інших - дві різні речі". Це може призводити до застосування засобів недобросовісної конкуренції, які підривають цивілізованість ринку.

Оскільки конкуренція передбачає витіснення з ринку неефективних підприємств, то вона часто спричиняє їх банкрутство та втрату робочих місць. Через вплив конкуренції посилюється соціальне та майнове розшарування населення, загострюється безробіття.

Ш.Фур'є вважав, що конкуренція веде до скорочення прибутків підприємств, оскільки "чим більше зростає кількість торговців на ринку, тим більше вони втягнуті в оману через труднощі отримання прибутку". Збільшення кількості конкурентів перерозподіляє галузеві прибутки між більшою кількістю учасників ринкової боротьби.

Предметом конкуренції є товар чи послуга, через які підприємства-суперники намагаються завоювати прихильність і кошти споживача. В широкому ж значенні це - задоволення конкретної потреби. Тобто вузьке трактування предмета конкуренції веде до виявлення конкурентів, що виробляють подібні товари чи товари-замінники (субститути). Широке ж трактування призводить до виявлення ширшого кола конкурентів - всіх тих, хто так чи інакше може задовольнити конкретну потребу товаром чи послугою, або перетворити її в якусь іншу потребу.

Розпочинаючи випуск товару, виробник повинен детально проаналізувати, як виникає потреба, і як споживач приймає рішення про купівлю. Як зазначає Ф.Котлер, спочатку виникають бажання-конкуренти, тобто споживач міркує, на що витратити певну суму коштів. Якщо прийнятерішення про купівлю певного типу товару, то з'являється кілька варіантів покупки, тобто товарно-родові конкуренти. Після вибору однієї альтернативи виникає ряд товарно-видовых конкурентів, тобто різновидів товару. Далі споживач аналізує різні марки-конкуренти.

Тому підприємству, визначаючи конкурентів, доцільно встановити виробників товарів-аналогів, товарів чи послуг - субститутів, наявність товарів, істотно відмінних від певного та здатних задовольнити цю потребу, а також з'ясувати, чи не існує загрози існуванню самої потреби.

Об'єктом конкуренції є покупець і споживач. Саме виділення предмета і об'єкта конкуренції свідчить, що в конкурентній боротьбі є дві сфери впливу: товар (предмет) - з одного боку, споживач (об'єкт) - з іншого, а значить - і різні методи та засоби конкурентної боротьби.

Суб'єктами конкуренції є підприємства, галузі, регіони та країни.

Існують різні види конкуренції. Так, розрізняють цінову і нецінову конкуренцію. В минулому істотне значення ціни визначали - нежорстка конкуренція, невисока динаміка НТП, стабільне розширення ринків, помірні фінансові можливості споживачів. Із різкою зміною всіх цих параметрів за останні 10-15 років значення ціни в конкурентній боротьбі істотно зменшилось. Так, результати широкомасштабної рекламної кампанії чи розгортання нової збутової мережі, тобто методи нецінової конкуренції, інколи значно істотніші, ніж зниження ціни.

За формою конкуренція може бути:

- предметною — конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними об'єктами, що задовольняють ту саму потребу;

- функціональною - конкуренція між товарами-замінниками.

Конкуренція може здійснюватись на різних рівнях:

• місцевому (в групі, відділі, організації тощо);

• регіональному (в регіоні, місті, області тощо);

• національному (в країні);

• міжнародному чи міжнаціональному (в кількох країнах);

• глобальному (в світовому масштабі).

При цьому міжнародна конкуренція - це форма суперництва суб'єктів світового ринку, що виникає у процесі їх трансграничної взаємодії і спрямована досягнення цілей їх міжнародної економічної діяльності. Ключовою ознакою міжнародної конкуренції є саме трансграничний характер взаємодії її суб'єктів, а важливою особливістю - її специфічне економічне, законодавче, політичне, соціокультурне поле.