Гетьманський переворот.

План

8. Падіння Гетьманату.

1. Падіння радянської влади в Україні.

Протягом лютого-квітня 1918 p. німець­ко-австрійські війська (450 тис. чоловік) окупували всю Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада. У ряді звер­нень до громадян України вона пояснила мету приходу німецько-австрійських військ, як безкорисливу дружню допомогу і заяви­ла про незмінність своєї політики, проголо­шеної Третім і Четвертим Універсалами.

Сподівання Центральної Ради на допо­могу з боку Німеччини і Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи УНР виявилися наївними і ілюзорними. В Укра­їні було встановлено жорстокий окупацій­ний режим, військова адміністрація "наво­дила порядок" за своїм сценарієм. Так, були запроваджені військові польові суди, які здійснювали судочинства і розстріли мирного населення, в інтересах поміщиків головнокомандуючий німецькими війська­ми видав наказ про повний засів земельних площ: селяни не мали права брати більше поміщицької землі, ніж могли засіяти, і пе­решкоджати в засіві поміщикам. Центральна Рада втрачала реальну вла­ду в Україні, втрачала авторитет серед на­селення, скомпрометувавши себе співробіт­ництвом з окупаційним режимом і безпорад­ністю в здійсненні соціально-економічних перетворень.

Основними причинами поразки Центральної Ради були:

- агресія більшовицької Росії проти УНР;

- помилки Центральної Ради у державному будівництві: небажання створення регулярної національної армії і дієздатного державного адміністративного апарату;

- непослідовна соціальна політика;

- нерозвиненість українського національно-визвольного руху. Уважне вивчення історичного досвіду Центральної Ради, зокрема названих помилок, які вона допустила під час державного будівництва, має величезне значення на сучасному етапі для України, коли перед нею стоять майже аналогічні завдання, як перед УНР в 1917-1918 рр.

Центральна Рада очолювала Україну 13 місяців (березень 1917 р,- квітень 1918 р.) і відіграла величезне історичне значення. Воно полягає в тому, що:

- вона відродила незалежну Українську Державу;

- вона створила основи демократичної української державності, які знайшли свій яскравий вияв у нинішньому політичному розвитку України;

- завдяки державотворчій роботі остаточно покінчила з побутуючим ще в 1917 р. поглядом щодо відсутності боротьби української нації за відновлення державності;

- своїми діями вона створила українську націю, бо на практиці довела, що український народ здатний мати свою державу, засновану справді на демократичний принципах.

Отже, 1917 - початок 1918 рр. ввійшли в історію України як її державне відродження.

Гетьманський переворот.

В опозицію до Центральної Ради стали підприємці, поміщики, заможні селяни, ви­магаючи скасування земельного закону і відновлення приватної власності.29 квітня 1918 p. у Києві відбувся з'їзд Союзу земле­власників, який проголосив гетьманом усієї України Павла Скоропадського. У цей же день окупаційні власті розігнали Централь­ну Раду і визнали владу гетьмана.В Україні стався державний переворот.Мотиви окупаційної влади, яка сприяла перевороту, цілком очевидні: втративши контроль на місцях. Центральна Рада не могла забезпечити союзникам обіцяних по­ставок сировини і продовольства. До того ж, Німеччину і Австро-Угорщину не задовольняв соціал-демократичний склад Централь­ної Ради та характер її соціально-економіч­них перетворень, перш за все, аграрних.

На зміну режиму УНР Центральної Ради прийшов авторитарний режим генерала П. Скоропадського, який 30 квітня 1918 р., на "з'їзді хліборобів", ініціаторами якого виступили українські партії хліборобів-демократів і Союз земельних власників, був обраний гетьманом України. Цього ж дня він видав грамоту до українського народу, повідом­ляючи усім про свій прихід до влади. Він засудив Центральну Раду та ЇЇ уста­нови як нездатні до державної творчої праці і заявив, що для забезпечення ладу І спокою він переймає необмежену владу на Україні, оголошує розпущеною Центральну Раду, усі її місцеві органи і установи. Услід за грамотою з'явився гетьманський декрет про тимчасовий державний устрій України, який встановлював замість демократичної республіки свого роду конституційну спадкову монархію. Гетьману належала вся повнота законодавчої і виконавчої влади, він був також "верховним воєводою" армії і флоту. Ставши верховним правителем України, П. Скоропадський почав відновлювати старі дореволюційні порядки. Уряд, сформований гетьманом, складався переважно з російських кадетів та монархістів, яким була байдужою ідея української державності. У губерніях і повітах призначали старост - теж з колишніх генералів, поміщиків, царських чиновників. Під виглядом так званої державної варти відроджувалась стара охранка і поліція. Весь штаб та командування військових частин складалися з царських офіцерів. Почалося масове повернення поміщиків та великих промисловців в Україну. Особливо багато їх втікало з більшовицької Росії. їм поверталися землі, маєтки, заводи, фабрики, палаци, виплачувалася компенсація за нанесені збитки. Народні маси були позбавлені політичних прав і свобод, ліквідовано 8-годинний робочий день, відбирали у селян захоплені раніше ними поміщицькі землі та інвентар.

29 квітня, в день державного пере­вороту, Центральна Рада схвалилаКон­ституцію УНР: Україна проголошувалась суверенною, демократичною, парламент­ською державою, усім громадянам УНР га­рантувалися рівні громадянські і політичні права. Але, через відомий Вам перебіг подій, Конституція УНР так і не була впровадже­на в життя.