Інноваційний менеджмент

Інноваційний менеджмент – це управління інноваційними процесами. Він здійснюється на державному, галузевому, регіональному рівнях та у фірмах. Його головна стратегічна мета – забезпечення лідерства у відповідній галузі або підтримка конкурентоспроможності.

Основні функції інноваційного менеджменту:

- прогнозування (передбачення);

- формування інноваційних цілей;

- планування інноваційних процесів;

- координація;

- організація інноваційних процесів;

- стимулювання (активізація);

- контроль.

На державному рівні менеджмент в галузі науки і техніки в Україні здійснює Міністерство освіти та науки, а також Академія наук. На галузевому рівні дані функції виконують відповідні міністерства. В харчовій промисловості на галузевому рівні дані функції практично не виконуються.

Раніше ці функції виконували управління нової техніки та технології Міністерств харчової промисловості та галузеві Управління, а також підпорядковані їм науково-дослідницькі та проектні інститути, конструкторські бюро. Тепер цих міністерств та галузевих органів управління нема. Нема також і управлінь нової техніки та технології. Тобто практично відсутня галузева науково-технічна політика. Такий саме стан і на регіональному рівні.

На окремих підприємствах, на яких створено наукові підрозділи, здійснюється внутрішньофірмовий інноваційний менеджмент. При тому, цей напрямок діяльності розвивається, особливо на підприємствах, які виробляють устаткування та обладнання, а також цілісні технологічні комплекси. Наприклад, Одеський завод “Продмаш”, Житомирська фірма “Зернокомплекс”, ОАО “Хорольський механічний завод”, Карловський завод та інші підприємства України, які виготовлюють обладнання для підприємств системи хлібопродуктів.

У ВНЗ, наприклад, ОНАХТ координацію та організацію інноваційних процесів здійснює проректор з НДР та підпорядкований йому науково-дослідницький сектор (НІС).

Деякий інноваційний менеджмент здійснюється у наукових організаціях, які ще залишилися в харчовій промисловості. Але цей менеджмент спрямований на управління розробками, які виконують ці організації. Наприклад, Київський інститут хлібопродуктів.

У провідних країнах світу, в першу чергу США та Японії, дуже розвинений інноваційний менеджмент, як на державному рівні, так і у фірмах. Особливо це стосується тих фірм, які здійснюють наступальну стратегію.

Характерним для провідних країн світу є те, що як на державному рівні, так і у фірмах у складають довгострокові програми науково-технічного розвитку, з яких виплавають відповідні інноваційні проекти. Підряд на виконання проектів, як правило, отримується на конкурсних засадах.

Характерним для провідних країн світу є також дуже велика державна підтримка та стимулювання інноваційних процесів, які здійснюють конкретні фірми.

Конкретне керівництво програмами здійснюють спеціалізовані міністерства та відомства:

США – Міністерство освіти й охорони здоров’я, Міністерство оборони, НАСА;

Японія – Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості;

Франція – Міністерство наукових досліджень і технологій;

Німеччина – федеральне міністерство наукових досліджень і технології;

Великобританія - Міністерство торгівлі та промисловості і Британська технологічна група.

Менеджмент інновацій також здійснюється за допомогою спеціальних наукових фондів, які утворюються за рахунок пайових внесків чи бюджету державних відомств. В США, наприклад, Національний науковий фонд (ННФ) або Національний інститут здоров’я (НІЗ).