Інноваційна інфраструктура

Тема 2 – Інноваційна діяльність

Питання:

1. Сутність інноваційної діяльності

2. Інноваційна інфраструктура

3. Інноваційний менеджмент

4. Організаційні структури у інноваційній діяльності

Краснокутська, с.23-28, 63, 133, 163-194, 368-409, 428-437,444

Сутність інноваційної діяльності

Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах.

Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у сукупності ведуть до створення інновації “під ключ”, тобто повністю готової до реалізації на ринку.

Складові інноваційної діяльності наведено на рис.1

Рис. 1 Складові інноваційної діяльності

Структура інноваційного процесу(інноваційні етапи та стадії):

- виникнення ідеї нововведення;

- дослідження можливості її розробки;

- формулювання концепції дослідження;

- проведення прикладних науково-дослідних робіт;

- проектно-конструкторські розробки (розробка спробного зразка);

- експериментальні дослідження у виробництві;

- доробка спробного зразка;

- аналіз потенційних ринків, пробний маркетинг;

- сертифікація продукції;

- патентування новації (нової технології, нового способу тощо);

- серійне виробництво.

Інноваційна інфраструктура

Під інноваційною інфраструктурою розуміється сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих організацій, систем, необхідних для ефективного здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень.

Інноваційна інфраструктура об’єднує організації різних видів: фірми, інвесторів, посередників, наукові та державні установи, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл – від генерації науково-технічної ідеї до реалізації нововведення.

Метою створення інфраструктури є забезпечення як комплексної інноваційної діяльності, так і збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни в інтересах суспільства, включаючи подолання спаду виробництва, його структурну перебудову, зміни номенклатури виробів, створення нової продукції, нових виробничих процесів.

Особливе значення для інноваційної діяльності має кадровий потенціал. Він є підґрунтям для формування всіх інших необхідних ресурсів. Тому зважена державна політика стосовно збереження кадрового науково-технічного потенціалу є запорукою успіху держави на світових ринках, бо інноваційна інфраструктура забезпечує темпи (швидкість) розвитку економіки країни і зростання добробуту населення.

Україна у складі СРСР мала достатньо розвинену і чітку галузеву інфраструктуру. Так. у кожній галузі харчової промисловості були науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні інститути. Наприклад, у консервній промисловості був ПДІ УкрНДІКП у Києві, НДІ дитячого харчування в Одесі, проектний інститут в Одесі.

Найкраща в харчовій галузі інфраструктура була в області автоматизації харчових виробництв та автоматизації управління виробництвом – НВО “ХАРЧОПРОМАВТОМАТИКА”, також розташоване в Одесі. До складу НВО входило: науково-дослідний інститут, конструкторське бюро, проектний інститут, завод промислової автоматики, пуско-налагоджувальне та монтажне управління, дільниця комплектації, учбовий комбінат.

Тобто об’єднання виконувало весь комплекс інноваційних робіт під “КЛЮЧ”. Крім того, об’єднання проводило науково-технічну політику в харчовій промисловості СРСР в області автоматизації, а також здійснювало координацію робіт багатьох наукових установ, ВНЗ, виробничих комплексів в СРСР та із закордонними науковими організаціями.

За період перебудови і самостійності вся інноваційна галузева інфраструктура в Україні практично знищена. У прикладних науково-дослідних, дослідно-конструкторських установах та вузівській науці кількість працівників скоротилася у 4,5 рази, а в харчовій галузі – ще більше. При цьому, втрачено найкращі, провідні кадри. Більш ніж у 4 рази скоротилась частка ВВП, яка витрачається на розвиток науки.

За даними Мінстату України частка витрат на науково-технічні роботи в Україні постійно знижується, про що свідчать дані таблиці.

За словами Міністра Ніколаєнко в проекті бюджету 2008 р. на науку передбачено 1,3%, в т.ч. державні – 0,6%, бізнес – 0,7%.

Державні витрати на науково-технічні розробки у провідних країнах світу такі: США – 6-7%, Франції, Німеччині, Великобританії, Італії – 4-5%, Японії – 3-3,5%. Та ще й треба враховувати, що ВВП у вказаних країнах у десятки разів більше, ніж в Україні. Ще треба врахувати, що недержавне фінансування науково-технічних робіт на порядок більше, ніж в Україні.