Культури в епоху палеоліту

Становлення первісного суспільства

Та початкові стадії зародження і розвитку

культури в епоху палеоліту

Першою формою людського співжиття було первісне суспільство. За найновішими даними, воно виникло на Землі понад 2 млн. років тому й існувало в окремих районах до 5—4 тис. років до н. е. Вся епоха виникнення і розвитку первісного ладу поділяється на два періоди. На першому, який умовно називають «дикістю», людина поступово виділи­лася з тваринного світу, почала привласнювати готові продукти природи, створювала перші знаряддя праці, добувала вогонь. Тут виникли зарод­ки виробничих відносин, які в своєму розвитку пройшли дві стадії (епо­хи): привласнюючого і відтворюючого господарства. У цей період заро­джуються такі форми людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво, традиції тощо.

Нові матеріали археологічних експедицій в Україні та інших країнах світу постійно вносять корективи в хронологію первісного ладу. Так, ще зовсім недавно вважалося, що найдавніша людина на Землі — австралопітек — з'явилася 2 млн років тому, як про це свідчили нау­кові дані розкопок 60—80-х років XX ст. в Південно-Східній і Східній Африці в Олдувайській ущелині (Танзанія), проведені доктором Л. Лікі та його послідовниками. Проте у 1994 р. зарубіжні археологи, проводя­чи розкопки в Африці та Азії, знайшли кістки австралопітека і за будо­вою його черепа дійшли висновку, що ця перша людина жила не 2 млн років тому, а 3—4 млн років тому. Отже, за цим сенсаційним відкриттям зарубіжних учених-істориків, напевне, послідує уточнення всієї пе­ріодизації первісного ладу. Взагалі зазначимо, що періодизація історії первісного суспільства — це складна й остаточно не розв'язана нау­кова проблема.

Щодо часу появи найдавніших людей на території сучасної Укра­їни, то спочатку історична наука стверджувала, що це сталося в період раннього палеоліту — 300—200 тис. років тому. Підтвердженням цьому є матеріали палеолітичної стоянки, яка існувала 200 тис. років тому поблизу с. Лука-Врублівець (Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, на Дністрі). Проте нещодавно українські архе­ологи в одній із експедицій на Закарпатті знайшли кам'яні знаряддя праці, виготовлені людиною, які датуються значно раніше — мільйон років тому. Це на сьогодні найстаріша пам'ятка в Європі палеолітично­го періоду. З огляду на наведені факти можна зробити такий незапе­речний висновок, що територія України була заселена першими людь­ми ще в праісторичну добу. Як свідчить археологія, антропогенез в Україні відбувався, напевне, відповідно до тих самих стадій розвитку людини, що й в інших регіонах Землі. На зміну найдавнішій людині — архантропу (пітекантропу), відомій під назвою «людина прямоходяча», яка з'явилась близько 2 млн років тому, прийшла людина типу палеоан-тропа (неандертальця), що сталося 150—100 тис. років тому. Близько 40 тис. років тому палеоантроп поступився місцем людині сучасного фізичного типу — «людині розумній», яку назвали кроманьйонцем.

Велику роль у житті архантропів відігравав вогонь. Він обігрівав людей, використовувався для приготування їжі і під час полювання. Прак­тично на всіх стоянках первісних людей в Україні знайдено сліди вог­нищ.

Основою виробничих відносин первісного ладу була суспільна вла­сність на засоби виробництва, яка існувала в нерозвиненому вигляді.Фактично вона була общинною, груповою власністю. Для того періоду характерні колективна праця і найпростіша кооперація, що грунтувалися не на поділі праці, а на об'єднанні зусиль колективу людей при добуванні засобів для життя. За цих умов праця окремої особи виступала як сус­пільна. Слід зазначити, що основна мета її полягала не в задоволенні потреб окремих членів общини, а в забезпеченні умов існування общини в цілому. Відсутність додаткового продукту не створювала матеріаль­них умов для експлуатації людини людиною.

У добу палеоліту вдосконалюються знаряддя праці і вся господарська діяльність людини. На зміну загостреному каменю та дрючку приходять дерев'яний спис і списометалка — попередник лука, що підвищило ефективність полювання. Поширюються знаряддя з кістки, в тому числі голки, що свідчить про появу шитого одягу з шкіри звірів. Значного розповсюдження набуло будівництво житла — землянок. Поява жит­ла і шитого одягу дала змогу людині розширити території свого розсе­лення на Землі. Стоянки людей пізнього палеоліту відкриті археолога­ми практично на всій території України. Причому такі з них, як Мізинська на Десні, Кирилівська, Межирічська, Гінцівська, як зазначає О. Знойко, не мали аналогів в Європі. Підтверджується це численни­ми матеріалізованими пам'ятками духовної культури палеоліту. Важ­ливе місце з-поміж них належить похованням. Вони вперше з явилися в різних районах світу, в тому числі й на території України. Всі палео­літичні поховання, здійснені в місцях проживання людей, у межах жител і поселень виступають як своєрідне жертвоприношення, що повинно було забезпечити спокійне життя їхнім родичам на тому світі, а не як поховальний обряд, що виник пізніше.

Духовне піднесення палеолітичної людини позначилося на її мистецтві. З цієї точки зору цікавим є твердження М. Чмихова* про те, що найдавнішим предметом із елементами графіки є частина ребра бика, знайденого у Франції. На ньому зображені довгі глибокі паралельні лінії, пересічені короткими паралельними лініями, що утворюють в місцях перетину начебто кути, зигзаги з прямокутними зубцями. В Україні перші зразки мистецтва з'явилися приблизно в цю саму епоху. Із стоянок Молодове І (Чернівецька обл.) і Пронятин (Тернопільська обл.) походять кістки тварин, прикрашені прокресленими лініями. На мамонтовій лопатці з Молодового І в центрі зображено тварину, а по боках — різні прямі і криві лінії. Предмети з пізньопалеолітичного мистецтва відомі на території Євразії і Малої Азії. Чимало їх виявлено й в Україні. Так, розпис червоною вохрою зберігся на лопатці та двох щелепах мамонта (Мізин) і на черепі мамонта (Ме­жиріч), прокреслені композиції — на мамонтових бивнях (Межиріч, Кирилівська * стоянка в Києві, Гінці), різні риски та ямки, розташовані в певному порядку на виробах із кістки, рогу, каменю. На Мізинській стоянці знайдено кістяні пластинки з орнаментом (меандр, кути, «ялинки»), а також два браслети: один зроблено у вигляді широкої пластинки, вирізаної з мамонтового бивня та орнаментованої зигзагом і меандром, інший — із п'яти дужок-пластинок, укритих рядами різьбле­них похилених ліній, що утворюють шеврони.

На згаданих палеолітичних стоянках в Україні виявлено також кістяні стату­етки жінки, тварин, прикрашені геометричним орнаментом. Жіночі статуетки по­в'язують із культом прародительки, інші — з мисливською магією.

Первісне мистецтво було тісно пов'язане з магічними обрядами, що справля­лися у культових приміщеннях або святилищах — рукотворних або природних, до яких, на думку відомих археологів В. Даниленка і М. Чмихова, відносять Кам'яну Могилу поблизу Мелітополя. Гроти Кам'яної Могили, починаючи з піз­нього палеоліту, використовувалися як приміщення для релігійних обрядів.

Закономірно постає запитання: як ці гроти були оформлені для проведення релігійних обрядів? Один з дослідників пам'яток Кам'яної Могили М. Чмихов підкреслює, що всі гроти розмальовані зображеннями тварин великих розмірів — турів, мамонтів. Ці настінні малюнки пофарбовані і займають великі площі. Біль­шість зображень тварин оточена рядами вертикальних насічок, округлими ямка­ми, крапками, що імітують рани від списів. Отже, виходячи із сюжетів цих зобра­жень, можна стверджувати, що вони пов'язані з мисливською магією.

Аналогічний сюжет має композиція зображених тварин у Печері Чаклуна, яка входить до пам'яток Кам'яної Могили. Відмінність лише в тому, що серед зо­бражень мамонтів, биків, печерних левів, носорогів трапляються образи людей (переважно жінок), часто в масках з рогами і шкурах. І тут сюжет малюнку свідчить про виконання зображеними образами якогось магічного обряду.

На думку дослідників, діапазон ритуальних зображень і предметів зі стоянок пізнього палеоліту, відкритих у різних районах Землі, в тому числі й в Україні, досить широкий і свідчить про зародження уявлень перших людей про природу й людське суспільство. Переконливим свід­ченням цього є тотемні символи австралійських аборигенів та близьких їм за розвитком народів, у яких поширеними тотемними символами були видовжені пласкі камені, галька або шматки дерева. Ці культові предмети часто покривали орнаментом і натирали жиром. Орнамент являв собою реалістичні або схематичні (у вигляді концентричних кіл, спіралей, ліній, крапок, ямок) зображення тотемічних пращурів, змій, риб, черепах, птахів, тварин, рослин. Тотемічні символи під час обрядів використовувались по-різному: їх тримали в руках, клали на землю, встром­ляли в землю спеціально загостреним кінцем, обертали над головою за допомогою шнура. І коли останні під час обертання починали «гудіти» або «хурчати», це означало, що тотемний символ — чуринг допоможе людині чи небіжчику, бо тотем є найвищим символом єднання людини, суспільства і природи, а також минулого та сучасного.

Ще кілька цікавих моментів про тотемічні символи: одні з них були призначені для виконання деяких обрядів, інші вважалися універсальни­ми, їх зберігали в спеціальному сховищі, в яке стороннім, невтаємниченим і жінкам заборонялося входити під загрозою смерті. Верховним охоронцем тотемних символів був старійшина тотемних груп. Крім колективних чуринг були й особисті, які дорослий чоловік завжди три­мав при собі.

В Україні, на думку вчених, тотемними символами були ритуальні предмети зі стоянок пізнього палеоліту (Мізин, Кам'яна Могила, Кос­тенки І та ін.) у вигляді статуеток жінки, пташки. Найдавнішими симво­лами тотемів-жінок виступали, на наш погляд, численні жіночі, тотемів-чоловіків — поодинокі чоловічі статуетки, тотемів-тварин — анімаліс­тичні зображення.

Пізніше склалися уявлення про тотеми-птахів, плазунів, земноводних, а також тотемів-яєць й ікринок. Такими тотемами були рибоподібна плитка з Кам'яної Могили, яка мала риси жіночої фігури, і два яйцепо­дібних предмети з бивня мамонта, що закінчувалися гострими шипами (Костенки І). Крім того, палеолітична людність України почала вико­ристовувати тотеми-«гуділки» на зразок відповідного символу австра­лійських аборигенів, які були поширені по всій території Євразії від Атлантичного до Тихого океану.

Для того щоб картина духовності палеолітичної людності була пов­нішою, слід сказати про зародження музичної культури. На думку вітчизняних і зарубіжних дослідників, у добу палеоліту почали з'являтися перші музичні інструменти. Зазначимо, що в усіх народів світу вони були ідентичними. Про це свідчать їх зразки, знайдені в багатьох кра­їнах, у тому числі й в Україні. Наприклад, на палеолітичній стоянці При­дністров'я знайдено чотири флейти, одна з яких мала дуже складну на той час конструкцію: на її роговому корпусі лишилися сліди шести отворів, за допомогою яких можна було відтворювати цілу гаму звуків. За свідченням дослідника Мізинської стоянки С. Бібікова, частину кісток мамонта використовували як перші ударні інструменти (гомілка, лопатка, тазова кістка, нижня щелепа тощо).

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що культура люд­ності в палеолітичну добу, зразки мистецтва, музики, вірувань на терито­рії України, як і в інших районах Землі, зароджувались у період пізнього палеоліту. Найвищим досягненням палеолітичної людини в духовній сфері можна вважати тотемічні символи, уявлення та зародження обря­дів, які не виходили за межі мисливської магії.