Контроль фінансово-розрахункових операцій при різних формах розрахунків

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями та установами мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей з їх функціями – коштів обігу і коштів платежу. При цьому підприємства водночас є постачальником для одних і покупцем для інших.

Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів, або готівкою, т.т. існують дві форми розрахунків – готівкові і безготівкові. Остання форма розрахунків є основною. В залежності від економічного змісту вони поділяються на розрахунки за товарними операціями та розрахунки по фінансовим обов’язкам ( за нетоварними операціями).

На ефективність використання грошових коштів впливає правильність організації розрахунків, яка забезпечується здійсненням контролю різних форм розрахунків.

Форми і порядок розрахунків регламентовані Інструкцією №7 “Про безготівкові розрахунки в господарчому обороті України”.

Вибір форм розрахунків і порядок їх здійснення передбачається в угодах, які детально аналізуються в процесі ревізій розрахункових операцій.

Платники грошових коштів, які не дотримують встановлених строків платежів, за прострочку платежу згідно з Законом України від 22.11.1996р. №543/96 – ВР сплачують на користь одержувачів пеню в розмірі, який встановлюється по узгодженню сторін, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який стягується пеня.

Тому ревізор обов’язково перевіряє наявність випадків несвоєчасної сплати коштів і правильність нарахування та сплати пені по ним.

При цьому перевіряючим враховується, що розрахунок суми пені за не внесені в строк податки і неподаткові платежі здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №8-93 слідуючим чином:

П = Н х Р : 100% х Д

Де: П – сума пені за прострочку платежу;

Н – сума недоїмки;

Р - розмір пені за один день прострочки платежу в процентах;

Д – кількість днів прострочки платежу.

А розрахунок суми пені за несвоєчасно сплачені суми здійснюється згідно з Законом України від 22.11.1996р. №543/96 – ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових обов’язків” слідуючим чином:

П = С х Р : 100% х Д

Де: П – сума пені за прострочку платежу;

С – сума простроченого платежу;

Р - розмір пені за один день прострочки платежу в процентах;

Д – кількість днів прострочки платежу.

Безготівкові розрахунки здійснюються по слідуючим формам розрахункових документів: платіжними дорученнями; платіжними вимогами – дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Що стосується розрахункових документів, які надаються клієнтами в банк, то здійснення контролю за їх відповідністю вимогам встановлених стандартів і змісту покладена на установи банку.

Якщо, хоч би один із необхідних реквізитів не заповнений ч и заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.

При проведенні розрахунків платіжними дорученнями перевіряється:

· Дотримання строків використання (10 днів) доручень з дня їх виписки і сум, які можуть бути сплачені, виходячи із наявності коштів;

· Обґрунтованість перерахування коштів дорученнями.

Основою для перерахування є:

1. За отриманні товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги);

2. За ТМЦ і послуг в порядку попередньої оплати;

3. При авансових платежах;

4. При платежах у бюджет, органам соціального страхування, оплата

претензій за якість і нестачу продукції, штрафів, пені;

5. Погашення кредиторської заборгованості, а також за завершення розрахунків по актам звірки взаємної заборгованості суб’єктів господарської діяльності.

· Звертається увага на розрахунки дорученнями, акцентованими банком, шляхом переводу коштів через відділення зв’язку:

1. За пересилку поштових посилок:

2. Разові розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів:

3. Для зарахування на рахунок банку торгової виручки;

4. Підприємству за виплату заробітної плати.

При перевірці фактичного перерахування коштів ревізор складає квитанцію поштової установи, яка підтверджує суму переведених коштів з копією рахунка та випискою банка з доданим до неї платіжним дорученням.

При цьому доцільно проаналізувати не тільки загальні суми, а й приватні на основі первинних документів, які підтверджують виникнення боргу. Так при перерахуванні заробітної плати необхідно перевіряти, крім суми на Ф.У.П., правильність їх нарахування за виконану роботу на основі нарядів на виконаний обсяг робіт та табелів обліку робочого часу.

При проведені розрахунків платіжними вимогами – дорученнями перевіряються:

· Доцільність використання даної форми розрахунків;

· Своєчасність доставки ПВД із банка на підприємстві і здійснення контролю за правильністю їх заповнення постачальником згідно з укладеною угодою;

· Згідно з угодою порядок і строки передачі платником в банк ПВД. При наявності порушень строків акценту ревізор встановлює причини і винищувачів;

· Правильність оплати ПДВ у зв’язку з повною чи частковою відмовою від акценту.

Це може бути обумовлене тим, що право на повну відмову від оплату ПДВ платник має в випадках:

1. За незамовлені ТМЦ чи послуги;

2. За вантаження товарів за неналежною адресою;

3. За дострокову поставку ТНЦ без погодження покупця.

· Випадки встановлення відмови від акценту ПДВ, по яким ревізор ретельно аналізує виписки банку, ПДВ, угоди та первинні документи по надходженню ТМЦ для встановлення причин, винуватців і розробки заходів щодо усунення порушень. Обов’язково встановлюється, яким чином зберігаються ТМЦ по яким покупець відмовився від акценту (повинні бути на відповідальному зберіганні);

· Відповідність суми, яка була перерахована постачальнику згідно ПДВ, і тим сумам, на які надійшли ТМЦ чи надані послуги, і які вказані в угоді. У випадку розбіжностей визначаються причини і винуватці;

· В заключення дебетове сальдо рахунку 60, яке вказує на оплату платіжних документів, але відсутність МЦ по ним;

· Відповідність даних платіжних документів (ПДВ) і первинних документів по надходженню ТМЦ даним журналу-обліку №6.

При перевірці розрахунків за допомогою акредитивів встановлюється:

· В якому банку (постачальника чи платника) підприємства відкритий акредитив, наявність акредитивної заяви, який саме відкритий акредитив (покритий, непокритий (гарантований) відзивний, безвідзивний; якщо на акредитиві немає вказівок про його віднесення, то він вважається безвідзивним), і на який строк;

· Чи не використовується акредитив для розрахунків з різними постачальниками і більше встановленого терміну, а також чи не видаються грошові кошти готівкою з акредитиву і не виплачуються товари, які залишаються на відповідальному збереженні у постачальника;

· За рахунок яких коштів виставляється акредитив (власних чи за рахунок кредиту банку і на якому бухгалтерському рахунку здійснюється облік коштів, вкладених в акредитив.

Акредитивна форма розрахунків вигідна постачальнику тому, що гарантує йому оплату відвантаженої продукції, робіт, послуг. Джерелами перевірки операцій по акредитивах є:

1. Заява на відкриття акредитива;

2. Виписки банку;

3. Регістри рахунків й інші документи, додані до виписок;

4. Журнал-ордер по рахунку 33 «Інші кошти».

Крім розрахунків за акредитивами, у своїй діяльності підприємства використовують розрахунки чеками.

Джерелом перевірки операцій по чеках є виписки банку, авансові звіти підзвітних осіб по виданих чекових книжках з відповідними дода­тками, реєстр чеків та відповідні облікові регістри.

При здійсненні розрахункових операцій за допомогою розрахункових чеків перевіряється:

· Наявність та реальна потреба у підприємства в чековій книжці, яка являє собою зброшуровані розрахункові чеки по 10, 20 чи 25 листів, на загальну суму встановленого ліміту депонованих коштів на особовому рахунку чекодателя, при цьому враховується строк дії книжки – 1 рік з дня її видачі;

· Також надання заяви банку для отримання чекової книжки та платіжного доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодателя, а також умови збереження чекової книжки;

· Якщо підприємство має не лімітовану чекову книжку, то встановлюється, за рахунок яких коштів здійснюються розрахунки і чи не прострочений строк дії книжки (1 рік );

· Здійснення розрахунків чеками з позицій, чи використовуються чеки на протязі встановленого терміну ( чеки дійсні протягом 10 днів, не враховуючи дня їх виписки), чи правильно оформляються реєстри до чеків і самі чеки перед здачею їх в банк та обґрунтованість в них сум розрахунку;

· Випадки невикористання сум ліміту після закінчення строку дії чекової книжки та своєчасності і повноти їх повернення на рахунок власника чекової книжки;

Аналогічно проводиться перевірка розрахунків з використанням не-лімітованих чекових книжок.

При перевірці розрахунків в порядку планових платежів встановлюється:

· Доцільність використання даної форми розрахунків;

· По первинним документам (накладним, рахункам – фактури, карткам складського обліку, прибутковим ордерам) та даним угоди - своєчасність і повнота надходження ТМЦ;

· По платіжним документам і випискам банка – своєчасність і повнота платежів у встановлені строки;

· Чи здійснюється в кінці місяця звірка взаємних розрахунків і уточнення заборгованості;

· Відповідність даних первинного обліку даним журналу-ордеру та звітності.

При перевірці розрахунків шляхом заліку взаємних вимог встановлюється:

· Наявність і обґрунтованість взаємних вимог обов’язків боржників і кредиторів одне до одного;

· На яку суму здійснюється платіж, правильність і визначення її та порядок погашення;

· Наявність заяв до установи банку на проведення заліку;

· Правильність відображення заборгованості на рахунках бухгалтерського обліку.

При ревізії операцій з векселями перевіряється

· Використання яких векселів (простих чи перевідних (тротта)) має місце на підприємстві згідно з постановою Верховної Ради України від 17.06.1992р. за № 2470 – XII “Про використання векселів в господарському обороті України”;

· Придбання вексельних бланків в банках і правильність сплати державного мита за кожний вексельний бланк в розмірі 10% неоподатковуємого податком мінімуму доходу громадян, а також правильність та обґрунтованість віднесення цих затрат на загальногосподарчі витрати;

· По векселям одержаним - умови їх зберігання на підприємстві (обов’язково в касі) чи передача їх на зберігання установам банку;

· Порядок аналітичного обліку одержаних векселів по даним спеціального опису (наявності та правильності заповнення всіх необхідних реквізитів);

· Ретельно випадки передачі одержаних векселів установам банку по індосаменту до настання строку платежу і отримання за це визначеної у векселі суми за вирахуванням облікового проценту з моменту передачі до строку платежу по векселю. При цьому обов’язково звертається увага на складання угоди куплі-продажу векселів і правильності сплати підприємством держмита за операції з ЦП (0,2% з суми, вказаної в угоді, т.т. виходячи із вартості, по якій векселя обліковуються банком).

· Своєчасність і повнота погашення заборгованості як по векселям, одержаним, так і по виданим і правильність відображення розрахункових операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Перевіряючи вексельні операції ревізору необхідно керуватись нормативними актами приведеними у основній літературі.

При перевірці вексельних операцій використовують такі облікові ре­гістри:

платіжні документи; аналітичні відомості по векселях виданих та отриманих; журнали-ордери; Головну книгу; Баланс.