Суть і різновиди дисципліни

Тема 2. Управління дисципліною персоналу

Суть і різновиди дисципліни

Механізми та методи управління дисципліною

Управління трудовою дисципліною й поведінкою персоналу

Суть і різновиди дисципліни

Дисципліна — це певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації.

Дисципліна — це функція, елемент соціальної системи, засіб ефектив­ного досягнення політичних, соціологічних, технологічних цілей, фактор розвитку системи.

Всі визначення дисципліни, як правило, характеризують певну її сто­рону або певний її види.

Дисципліна - це рівень (високий, середній, недостатній) дотриман­ня норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є поря­док — сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від лю­дини.

В дисципліні виділяють дві сторони:

- об'єктивну - порядок, без якого не може існувати організація;

- суб'єктивну — виконання обов'язків, дотримання прав.

За способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами — економічну, політичну, фінансову, трудову і тех­нологічну.

Трудова дисципліна — форма суспільних зв'язків людей у процесі ви­конання трудових функцій, з обов'язковим підпорядкуванням учасників певному розпорядку. Дисципліна вводить особистість у певний стереотип поведінки, що прийнятий і підтримується даним колективом.

Трудова дисципліна зв'язана з виробничою, технічною і виконавчою. Отже, трудова дисципліна — це виконання кожним працівником своїх функцій і обов'язків, дотримання встановлених вимог, правил та відпові­дальність за їх виконання.

Дисципліна на підприємстві є показником рівня організації, управлі­ння й морального клімату. На підприємстві виділяють три види трудової дисципліни:

- виконавчу — чітке виконання кожним працівником своїх обов'язків,
без прояву ініціативи та активності;

- активну отримання прав при виконанні обов'язків за принци­пом: дозволено все що не заборонено законом. Тут працівнику надається
можливість активно користуватись своїми правами;

- самодисципліну — це виконання своїх обов'язків, можливість проявляти активність, реалізувати свої права на основі самоуправління.

- Основним завданням управління є виховання не виконавчої і навіть і не активної дисципліни, а самодисципліни. В кожній організації є мож­ливість без особливих матеріальних затрат підвищити дисципліну на всіх рівнях і демократичним, законним шляхом навести порядок у суспільстві в цілому.

Антиподом дисципліни є „хаос” як повна відсутність управління, зла­годи і порядку;

Дисциплінарні відносини - це вторинна форма трудових відносин. За
змістом вони поділяються на чотири види: охоронні, заохочувальні, ви­ховні та організаційні.

Охоронні відносини виникають при наявності одного з двох юридичних
факторів: невиконання обов'язків перевищення права, що приносить шкоду
іншій людині. Сторонами виступають адміністрація, громадські організації,
які наділені владою, та працівники. Основою цих відносин виступає право і
обов'язок застосовувати до порушників певну міру впливу.

Заохочувальні відносини ґрунтуються на застосуванні засобів мотиваційного характеру.

Виховні відносини— це права й обов'язки адміністрації виховувати пра­цівників на принципах переконань, підвищення рівня освіти, формування особистості, її світогляду, удосконалення фізичного розвитку працівника.

- Організаційні відносини — це відносини з питання зміцнення і підтримки бажаних дисциплінарних відносин за допомогою визначення прав, обов'язків і міри відповідальності працівників. Об'єктом дисциплінарних відносин є поведінка людини.

Дисципліна праці як економічна категорія є системою суспільних відносин з приводу найбільш раціонального та якісного виконання трудо­вих функцій, закріплених правом та іншими соціальними нормами, які регламентують субординацію, характер зв'язків і взаємозв'язків людей у процесі кооперації праці з виробництва продукції, послуг і поза сферою її застосування. Оскільки дисципліна праці становить собою сукупність (си­стему) суспільних відносин людей у процесі кооперованої праці, її можна характеризувати як дисципліну трудових відносин.

Дисципліна праці містить технологічну, внутрішньо змінну трудову та виробничу дисципліну, а також дисципліну поведінки поза сферою засто­сування праці (робочого місця), які характеризують різноаспектні сторо­ни стосунків людей у ході виробничого процесу, тобто поєднання матері­альних і особистих факторів виробництва.

В основу технологічної дисципліни покладений технологічний про­цес. Як складова виробничих сил людина в процесі праці взаємодіє із знаряддями та предметами праці, вступає у відповідні стосунки з природою. І щоб процес виробництва здійснювався в оптимальних умовах, працівник повинен керуватися відповідними соціальними нормами, набутими нау­ковими і технічними знаннями, передовим виробничим досвідом. У про­цесі трудової діяльності виникають певні зобов'язання щодо дотримання технології виробництва продукції певної якості. Зобов'язання містять функції безпосереднього виконання виробничого процесу, управління та регулювання його ходу, обслуговування, контролю за якістю виготовле­ного продукту (послуг). Будь-яке відхилення від прийнятої технології є порушенням, технологічної дисципліни, наслідком чого може бути брак продукції (роботи). Об'єктами технологічних відносин виступають безпо­середні виконавці (персонал) на робочих місцях.

Рівень технологічної дисципліни залежить від кваліфікації безпосе­редніх виконавців (працівників), керівників і фахівців, і визначати його доцільно через показник бракованої продукції (послуг) у відсотках до за­гального виробленого обсягу її за відповідний період:

де Кm, — рівень технологічної дисципліни (за день, тиждень, місяць та інший період по бригаді, цеху та ін.), %;

А₆ — обсяг бракованої продукції (робіт);

А — загальний обсяг виробленої продукції (робіт).

Виробнича дисципліна характеризує стосунки виконавців виробниц­тва щодо дотримання правил техніки безпеки й охорони праці та керів­ників. Ця група суспільних відносин характеризується виконанням функцій бережливого ставлення до засобів і предметів праці, створення найсприятливіших умов праці на робочому місці, економією матеріаль­них, трудових та паливно-енергетичних ресурсів, дотриманням техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни й охорони праці.

До порушень такої дисципліни належать: порушення правил обслуго­вування машин і механізмів, що спричиняють аварії; перевитрати сиро­вини, матеріалів, порушення правил техніки безпеки, невиконання роз­поряджень керівників тощо.

Суб'єктами таких стосунків є безпосередні виконавці, керівники і спеціалісти.

Доцільно також використовувати показники, що характеризують рівень виробничої дисципліни: кількість випадків порушень правил тех­ніки безпеки й охорони праці, відмов виконувати розпорядження керів­ників, коефіцієнти частоти і тяжкість виробничого травматизму, втрати робочого часу через вихід з ладу обладнання з вини виконавця тощо.

Внутрішньозмінна трудова дисципліна характеризує ставлення пер­соналу до зобов'язань щодо дотримання встановленого внутрішньозмінного режиму праці та відпочинку на робочому місці: своєчасний прихід на роботу та вихід з неї, дотримання часу перерви (обідньої та внутрішньо-змінної). В процесі трудової діяльності у працівника виникають зобов'я­зання щодо дотримання встановленого на виробництві розпорядку трудо­вого дня. Суб'єктами стосунків з внутрішньозмінної дисципліни виступа­ють безпосередні виконавці на робочих місцях. Рівень внутрішньозмінної трудової дисципліни доцільно визначати показником використання ро­бочого часу виконавця (колективу), забезпеченого оптимальними умова­ми для виробництва продукту (послуг). Це положення має важливе мето­дологічне й практичне значення: якщо працівники простоюють з вини ке­рівників виробництва, психологічно вони не налаштовані заощаджувати хвилини. Погана організація праці породжує безвідповідальність, що веде до порушення дисципліни.

Дисципліна поведінки поза сферою праці (робочого місця) характе­ризує ставлення до обов'язків щодо дотримання тижневого режиму праці й відпочинку, тобто дотримання графіка виходів на роботу. Невиконання цих зобов'язань, тобто прогули, поява на роботі у нетверезому стані, втрати робочого часу протягом дня у зв'язку із затриманням органами міліції за порушення громадського порядку перешкоджають нормальному функ­ціонуванню всієї системи взаємозв'язків окремих елементів виробничого процесу на підприємстві.

Рівень дисципліни поведінки доцільно визначати показником вико­ристання фонду робочого часу виконавця (колективу) за певний період (тиждень, декаду, місяць, квартал, рік).

Слід пам'ятати, що в процесі праці має місце планомірне, цілеспря­моване, організоване та усвідомлене сприйняття предметів, явищ. Таке сприйняття Називається спостереженням і виступає як самостійна діяльність, яку потрібно враховувати при управлінні поведінкою людей.