Основні завдання, функції транспортного обслуговування виробництва

Транспортне обслуговування підприємств нафтогазового комплексу забезпечує доставку вантажів та працівників на виробничі об’єкти, а також виконання послуг виробничого характеру дорожньо-будівельною та спеціальною технікою, що бере безпосередню участь в різних технологічних процесах підприємств. В системі транспортного обслу-говування зайнято близько 25 % працівників нафтовидобувних підприємств, а частка витрат на транспортне обслуговування досягає 20 % від загальних витрат на буріння свердловин та видобуток нафти.

В процесі виробництва в цехах підприємства регулярно переміщається значна кількість матеріалів, напівфабрикатів, інструментів та готової продукції. Крім того, транспортування цих вантажів та вивезення готової продукції з підприємств є головною функцією транспорту, що поділяється на зовнішній та внутрішній.

Зовнішній транспорт забезпечує зв’язок з постачальниками, приймально-здавальними пунктами загального призначення та місцевими постачальницько-збутовими пунктами (складами).

Внутрішній транспорт можна поділити на міжцеховий та внутріцеховий. Міжцеховий забезпечує переміщення різних вантажів з одного цеху до іншого, та між складами і цехами, іншими виробничими підрозділами. Внутріцеховий транспорт призначений для обслуговування окремих цехів та складів і поділяється на міжопераційний та загальноцеховий.

Основні завдання транспортного господарства подані на рис. 6.10.

Для ефективного вирішення названих завдань за транспортним господарством закріплюються такі виробничі функції.Основні функції транспортного господарства наведені на рис. 6.11.

Робота транспортного господарства істотно впливає на якісні показники роботи цехів та підприємства загалом, а також на тривалість виробничого циклу, оскільки час на переміщення вантажів є одним із складових останнього(див. рис.6.12).

Рис. 6.10 - Основні завдання транспортного господарства

Рис. 6.11 - Основні функції транспортного господарства

Рис. 6.12 - Характеристика транспортних засобів за способом дії

Організація перевезень базується на визначені вантажообороту та вантажних потоків.

Вантажооборот - це загальна кількість вантажів, що переміщаються на території підприємства, цеху чи іншого підрозділу за прийняту одиницю часу. Це головний показник, який характеризує і обсяг транспортної роботи на підприємстві. Розрізняють вантажооборот зовнішній та внутрішній. Зовнішній вантажооборот являє собою величину усіх вантажів, що прибувають на підприємство, та вантажів, що відправляються з підприємства. Внутрішній вантажооборот являє собою величину усіх вантажів, що переміщаються в межах підприємства між окремими виробничими підрозділами, тобто між окремими пунктами. Вантажооборот складається із суми вантажопотоків.

Вантажопотік - це кількість вантажів, що перемі-щується між окремими пунктами за прийняту одиницю часу. На промислових підприємствах розробляються схеми вантажопотоків, які характеризують переміщення вантажів на підприємстві та за його межами і є основою раціональної організації транспортного господарства. Оптимізація схем вантажопотоків, вибір варіантів досягнення рівномірності вантажопотоків покликані забезпечити раціональний рівень організації транспортного обслуговування виробництва.

Підприємства нафтогазового комплексу використовують велику кількість різноманітних ресурсів як у вигляді засобів виробництва, так і у вигляді різних предметів праці. В результаті частка витрат на матеріально-технічні ресурси коливається в межах від 6-7 % до 15-17 %, а в бурінні вона перевищує 30-35 %. Використовувані матеріальні ресурси поставляються на підприємства з різних постачальницьких організацій, а також безпосередньо окремими постачаль-никами. Схема вантажопотоків надзвичайно складна і її можна виділити в такі групи:

а) переважна більшість вантажів направляється на базу матеріально-технічного постачання відповідних підприємств і організацій, а також в організації матеріально-технічного постачання загального призначення (територіальні органи постачання);

б) другий вантажопотік - перевезення із центральних та територіальних баз на склади підприємств;

в) третій вантажопотік - перевезення із складів підприємств і організацій безпосередньо на робочі місця: в польові розвідувальні партії, на бурові, на дільниці будівельних робіт;

г) четвертий вантажопотік - перевезення вантажів місцевого значення та постачання: лісоматеріалів, будівельних матеріалів, глини, палива і мастил з районних підприємств нафтопостачання тощо.

Перевезення вантажів першої групи здійснюється, переважно, транспортом загального користування - територіальних чи інших транспортних організацій: автопідприємствами, відділеннями залізниці, підприємствами цивільної авіації, підприємствами водного транспорту.

Перевезення вантажів другого, третього та четвертого вантажопотоків найчастіше здійснюють транспортні підприємства відомчого підпорядкування: управліннями технологічного транспорту та спецтехніки, власним транспортом.

Вантажопотоки визначаються частково технічними, частково організаційними факторами. Для виявлення впливу цих факторів потрібно визначити кожну точку зупинки у вантажопотоках (кожне робоче місце та місце зберігання, через які рухається предмет) та вияснити обсяг транспортованих між ними вантажів. Вивчення вантажопотоків ускладнюється тим, що предмети праці не завжди рухаються за одними і тими ж маршрутами, тим паче коли за ними не закріплені визначені маршрути.

Всі доцільні варіанти вантажопотоків необхідно ретельно оцінювати та вибирати оптимальний варіант.

Оптимальну організацію роботи внутрішнього транспортного господарства можна здійснити виходячи із технологічних взаємозалежностей виробничого процесу та часових витрат окремих технологічних фаз, що означає необхідність проектування схеми вантажопотоків із урахуванням схеми виробництва.

Вантажопотоки можна планувати також на основі аналізу наявних технологічних документів та фактичних даних про переміщення вантажів. Для цього виробничий процес можна розчленувати на окремі операції і таким чином визначати шляхи руху вантажів. Безумовно, що схему процесу транспортування необхідно доповнити даними про кількість матеріальних ресурсів, що проходять через транспортну мережу. Кількість вантажів, або інтенсивність транспор-тування, доцільно показувати (планувати), у формі матриці, а вже на основі матриці складати схему, з якої було б видно інтенсивність вантажопотоків між окремими вузловими пунктами.

Класифікацію системи вантажоперевезень наведено на рис. 6.13.

Рис. 6.13 - Класифікація систем вантажоперевезень