Вербальна комунікація

Мова і мовлення є засобом спілкування між людьми. Будь-який процес комунікації здійснюється за допомогою слів, текстів, що сприймаються візуально, символів, жестів, міміки тощо. Відповідно розрізняють два види комунікації: вербальну і невербальну.

Передумовою для вербальної комунікації є знання слів, граматики мови і принципів вимови. Зі словниковим запасом, що налічує 2000 слів, можна здійснювати процес осмисленого спілкування. Проте для того, щоб виразити нюанси потрібно володіти запасом слів, що становить близько 20 000 одиниць. Залежно від культури, мова є насті­льки різноманітною, що її не завжди можна відповідно перекласти на інші. Обмежене володіння малим запасом слів локалізує можливості вираження думки або призводить до непорозумінь. Так, ескімоси опе­рують 13 поняттями для позначення снігу, араби використовують 6000 понять для визначення верблюдів.

Зміст вербальної комунікації відрізняється залежно від культури: американці є більш цілеспрямованими і прямолінійними, в Японії між собою спілкуються лише люди одного рангу, в Азії жартів і голосного сміху краще уникати.

З метою уникнення труднощів у вербальній комунікації викорис­товують мови, такі як англійська, і майже не вживану, штучну мову есперанто. Вивчати іноземну мову необхідно навіть з тієї точки зору, що при перекладі за допомогою перекладача можна деформувати зміст сказаного. Чим більше іноземних мов знає особа, тим більші можливо­сті її професійного використання. Для вивчення і розуміння певної культури не достатньо спілкування на спільній допоміжній мові. На­віть якщо знання мови певної культури не відмінне, це дає змогу наба­гато ефективніше контактувати з представниками цієї культури. Ділові партнери вважають, що до них ставляться серйозно, якщо спілкуються на їхній рідній мові.

У багатьох міжнародних економічних центрах загальновизнаною мовою ділового спілкування є англійська. їх починають вивчати ще в школі, а міжнародні злиття компаній зумовлюють те, що вона стає офіційною мовою концерну. В Азії англійську мову використовують також як засіб комунікації між азіатами, оскільки вони часто не воло­діють великою кількістю національних мов і діалектів.

Мова є засобом передачі думок. Вона дає змогу здійснювати процес комунікації, і є засобом впливу на суспільну свідомість. Однак процес спілкування не завжди дає належні результати через двостороннє неро­зуміння мови, тому що Навіть при її відмінному знанні є поняття (незва­жаючи на правильний переклад), пов'язані з різними асоціаціями.

Як приклад можна використати результати опитування німецьких і французьких студентів, які описали асоціації, що виникають у них щодо певних понять. Хоча ці культури є дуже близькими, між ними також є ряд культурних відмінностей. Тому можна уявити, як відрізня­тимуться асоціації японських і німецьких студентів.

Мова має особливе значення для масової комунікації,коли під­приємства впливають через засоби масової інформації (телебачення, преса) на велику кількість адресатів. Оскільки в цьому разі не має діа­логу, дуже важливо знати точне значення слів та інтерпретування зміс­ту повідомлення.

Нині стало традицією використовувати для рекламування певних продуктів визначені мови. Так, наприклад, для рекламування прохолоджувальних напоїв і сигарет використовують переважно англійську мову, для жіночих парфумів - французьку, для чоловічих - англійську. В рекламуванні алкогольних напоїв мова залежить від товару і його походження. Так, для рекламування віскі використовують англійську мову, рамазотті та аверна - італійську. Отже, контекст відіграє головну роль для пояснення багатьох особливостей процесу комунікації

Контекст - це закінчений за змістом уривок тексту, що містить пе­вну інформацію, котру передають за допомогою засобів комунікації. На основі контексту можна встановити значення слова чи речення, які містить певне повідомлення. Так, в Японії та більшості арабських кра­їн повідомлення часто є закодованими і непрямо вираженими (наявний зашифрований підтекст), в США та Канаді вони передаються прямо і співрозмовник чітко висловлює те, що має на увазі. На рис. 1 порів­няно культури, де використовуються більш закодовані повідомлення (складного контексту) і прямі (простого контексту).

Представники культур, в яких поширені повідомлення простого контексту, зустрічаються лише для того, щоб виконати завдання.

Оскільки, вони не знають добре один одного, при спілкуванні є прямими і зосереджуються саме на цьому. Навпаки, у культурах складного кон­тексту характерні повідомлення, з яких особа концентрується на ото­ченні, в котрому відбувається зустріч.

Рис. 1. Схема порівняння культур, в яких використовують повідомлення складного чи простого контексту.