Адаптація до інших культурних умов

Пізнання інших культур у чужій країні часто зумовлює високий рі­вень очікувань щодо цього. Для людини цікаво і захопливо пізнавати щось нове. Однак часто, під час перебування за кордоном, іноземець відчуває розчарування. Воно спричинене незвичним кліматом і нетради­ційно їжею, відмінностями в інфраструктурі, належним рівнем гігієни і т. ін. Проте найскладнішим для людини є те, що її не розуміють. Склад­ність мови, недостатні соціальні контакти і незрозуміла для іноземця по­ведінка жителів певної країни - фактори, що перешкоджають налаго­дженню міжкультурного комунікаційного процесу. Культурний шок від перебування за кордоном слід розглядати не як несподіваний стан люди­ни, а як поступово наростаючу зміну настрою. Розчарування буде незна­чним, якщо вищевказані психологічні, національні і культурні особливо­сті жителів країни перебування іноземець вивчив вчасно. Таким чином, у нього формується реальне уявлення про країну перебування, і ця людина стає морально готовою до «недоліків» іншої культури. Фаза культурного шоку - найбільш небезпечний період культурної адаптації, тому що під час нього іноземець вирішує, чи можливе і як довго можливе його висо­коефективне перебування в інших культурних умовах.

Якщо людина, не зважаючи на розчарування, продовжує жити і працювати в іншій країні, то адаптація до її культури відбувається по-різному. Отож, наведемо основні з них.

Альтернатива 1.Особливості іншої культури людина не бередо уваги.

Особа визнає лише власні культурні уявлення і намагається вирі­шити всі конфлікти відповідно до морально-етичних норм країни, з якої вона походить. Це призводить до стресу, зарозумілості й агресивності у ставленні до представників країни перебування. Цю людину вони не сприймають, що ще більше посилює її негативне сприйняття їхньої культури. Наслідок цього процесу: людина спілкується лише з представниками своєї культури в клубах або в місцях їхнього прожи­вання. Так, розподіл кварталів Нью-Йорка за культурною належністю свідчить про те, що такий варіант розвитку подій є доволі поширеним. У даному разі вести мову про культуру компетентність людини в особ­ливостях країни перебування не доводиться.

Альтернатива 2. Людина балансує на межі двох культур.

Особа з космополітичними поглядами зберігає зв'язок з обома культурами. Вона має достатній рівень самосвідомості, щоб зберігати цінності власної культури, проте ця людина також компетентна в осо­бливостях культур різних країн, тому здатна зрозуміти інші культури і виявляти терпимість та чутливість при спілкуванні з їх представника­ми. Якщо особі за таких умов вдається знайти правильне співвідно­шення між культурною інтеграцією і диференціацією, то такий підхід можна вважати найбільш продуктивним при налагодженні контактів у країні перебування. Людина з космополітичними поглядами не ігнорує культурні відмінності і не робить спроби їх мінімізувати. Вона намага­ється досягти максимальної ефективності від комунікаційного процесу, використовуючи переваги кожної з двох культур.

Альтернатива 3. Людина повністю інтегрується в іншу культуру.

Цінності власної культури людина відкидає взагалі. Вона настіль­ки добре оволодіває мовою країни перебування і переймає її стиль життя, що сторонній спостерігач не помічає ніякої різниці між нею і жителями цієї країни.

Такий варіант поведінки людини трапляється дуже рідко і, як пра­вило, пов'язаний з її довготривалими особистими контактами з пред­ставниками цієї культури. Керівництву підприємства, яке дало відря­дження такому працівникові за кордон, контакт з ним підтримувати доволі складно, тому що існує загроза послаблення зв'язків цього пра­цівника з підприємством, на якому він працює, і така особа починає виявляти недостатній ступінь лояльності. Якщо спочатку можна вести мову про компетентність у різних культурах, то з часом людина її втрачає. Використання надалі вмінь і навичок такого працівника в ін­ших культурним умовах стає мало перспективним.

Представники країни перебування використовують власну культу­ру як сильну сторону, тому вони можуть дещо зверхньо ставитися до представника іншої культури. Якщо він не інтегрується повністю у но­ву культуру (альтернатива 3) або не намагатиметься зрозуміти особли­вості нової культури (альтернатива 2), то його інтеграція у нове куль­турне оточення терпить невдачу (альтернатива 1).

Культурний шок може виникати також при поверненні у власну країну із зарубіжного відрядження, під час якого людина звикла до окремих ознак іншої культури й оцінила їх, налагодила соціальні кон­такти, котрі тепер вона змушена перервати. Все це посилює розчару­вання, що виникає, коли людина усвідомлює, що соціальні контакти у власній країні перервано, а на роботі виявляється, що:

· за її відсутності колеги зробили кар'єру;

· її повернення супроводжується заздрощами і відмежуванням
колег;

· нові завдання видаються менш цікавими, ніж ті, які було по­ставлено за кордоном. .

Для осіб, які повністю інтегрувались у нові культурні умови {аль­тернатива 3), повернення у власну країну відбувається найважче, як­що взагалі простежується готовність до повернення. Реінтеграція за умов альтернативи 1 відбувається найлегше, людина сприймає її як полегшення. В даному разі особа взагалі відкидає культурні цінності іншої країни. Найбільш доцільною при реінтеграції вважають поведін­ку {альтернатива 2), коли людина шукає оптимальне співвідношення між прийняттям і дистанціюванням від іншої культури.

Для того, щоб легко минути фазу культурної адаптації, необхідно, щоб особа була компетентною у культурних особливостях різних країн. Дуже важливо, щоб при цьому людина виявляла такі риси і якості, як:

· соціальна компетентність;

· інтерес до інших культур;

· гнучкість;

· повага;

· здатність до активного засвоєння нової інформації;

· готовність до розподілу, влади;

· терпимість до інших культур;

· самоусвідомлення свого перебування у новому культурному середовищі.