Економічна ефективність різних форм комерціалізації

3 табл.1 видно, що найменш ефективним є cпociб комерціалізації через продаж інформації про розробку, тобто, коли продаються результати інтелектуальної діяльності, права на яку не захищені охоронним докумен­том — патентом або свідоцтвом.

Відносно низька ефективність такого спо­собу комерціалізації, як передання прав на ОПІВ за ліцензійними договорами ($ 15-50 тис).

Набагато ефективнішим способом комерціалізації ОПІВ є розвиток бізнесу на ос­нові ОПІВ з подальшим переданням його великій компанії або фондовому ринку.

Зауважимо, що лінійнасхема комерціалізації ОПІВ, яка використовується при плановій економіці: розроблення ОПІВ у дослідному центрі —> передання ОПІВ на доопрацювання до НДІ —> запровадження технології на промисловому підприємстві — за умов ринкової економіки не спрацьовує.

У сучасних умовах перспективною є схе­ма комерціалізації ОПІВ, зображена на рис.3. За цією схемою ОПІВ розробляється в дослідному центрі (університеті, академії наук, науково-дослідному інституті тощо), потім разом з партнером (посередницькою фірмою), що має досвід з комерціалізації ОПІВ, створюється нова компанія, яка здатна довести ідею, розроблену в центрі, “під ключ”. Партнер також знаходить промислову компанію, зацікавлену у використанні нової технології, i яка може стати інвестором для нової компанії. Нова компанія виплачує НДІ ліцензійні платежі за використання ОПІВ. У paзi ycпixy проекту, нова компанія може надати НДІ нове замовлення на НДДКР i цикл повторюється. Ця модель комерціалізації ОПІВ успішно використовується у Великій Британії та у США, насамперед для комерціалізації ОПІВ, створених в університетах.

Фактично за цією схемою розвивається бізнес для його продажу крупній корпорації або на фондовій бipжi (табл.1).