Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності

Одним із способів комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності є передача прав на її використання за ліцензійним договором. Обсяг світової торгівлі ліцензіями росте випереджальними темпами стосовно торгівлі традиційними товарами. Україна не є виключенням. Так, у 2003 р. Державним департаментом інтелектуальної власності було зареєстровано 952 договіра на передачу прав на об'єкти промислової власності.

З одного боку, продаж ліцензій приносить ліцензіару додатковий прибуток, а з іншого боку – покупка ліцензії ліцензіатом сприяє підвищенню конкурентноздатності вироблених ним товарів або послуг, активізації експорту, зменшенню залежності від імпорту.

Порівняльні оцінні розрахунки варіантів комерційного використання винаходів і інших об'єктів інтелектуальної власності показують, що за інших рівних умов економічно вигідніше використання нових розробок у власному виробництві, чим при продажі ліцензій.

У першому випадку весь прибуток від продажу товарів, виготовлених з використанням винаходів, залишається у патентовласника, у другому випадку вона розподіляється між ліцензіаром і ліцензіатом, як показує міжнародна практика, у співвідношенні (10-30): (70-90)%. Це значить, що прибуток патентовласника при продажі ліцензії може бути в 3-9 разів менше, ніж при продажі товарів. Однак, існує цілий ряд причин, по яких продаж ліцензій може бути єдиною або кращою можливістю одержання прибутку патентовласником від комерційного застосування своєї розробки. Так, за даними французького ліцензійного спілки, найбільш розповсюдженими причинами продажу ліцензії патентовласником є:

· відсутність у власника винаходу можливості фінансувати виробництво продукції, заснованої на винаході;

· створений на фірмі винахід не відповідає профілеві її основної діяльності;

· ціни продавця на продукцію, що випускається з використанням винаходу, не приймають покупці;

· закордонний імпортер не може одержати у компетентних органів своєї країни ліцензію на закупівлю продукції, заснованої на використанні винаходу;

· урядові заборони або обмеження на імпорт визначених видів продукції, до яких відноситься продукція, заснована на винаході.

Крім того, при виборі варіанта постачання товарів або продажу ліцензії підлягають обліку і такі фактори, як розмір мита на готові товари, віддаленість ринків збуту і транспортні витрати, витрати виробництва на рекламу, випуск і збут товарів, якість продукції, складності з забезпеченням технічного обслуговування товарів.