Література для вивчення теми

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.

2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22 трав­ня 1997р.-№283/97.

3. Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 лис­топада 1995 року.

4. Закон України "Про інститути спільного інвестування" (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди) від 15 березня 2001 року - № 2299-111.

5. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року -№ 2664 - 111.

6. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року-№2121 -III.

7. Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 - № 978-IV.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Положення Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. -№0391.

9. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К\: МП "Итем" ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995, 447 с

10. Массе Пьер. Критерии и методы оптимального определения капиталь­ных вложений / Пер. с франц. Ф. Р. Окуневой и А. И. Гладишсвского / Науч. ред. и вступит, статья А. В. Жданко. М.: Статистика, 1971.

11. Титаренко Н. О., Поручник А. М. Теорії інвестицій: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 160 с.

12. J. M. Keynes. General Theory of Employment, Interest and Money. Collected Writings of Jjhn Maynard Keynes, vol. VII. London: Macmillan, 1973.

13. Markovvitz Harrg M. Portfolio Selection. Efficient Diversification of Investments. New York: Wiley, 1956.

14. Modigliani F. and M. Miller. The Cost of Capital, Corporation Finance and Theory of Investment. American Economic Review, 48, 1958.

15. Sharpe W. F. Capital Asset Prices: A Theory of Market Equilibrium under Conditions of Risk. Journal of Finance, 3, 1964.

16. Sharpe W. Investment, - New York: Prentice Hall, 1985.

17. Schneider E. . Wirtschaftlichkeitsreehnung Theorie der Investition, 8 Aull, Tubingen und Zurich, 1973.

18. Schneider E. Investition und Finanzierung. Lehrbuch der Investitions-, Finanzcrungs- und Ungcwi|3hcitsthcoric. 4. Aufl. Opladcn, 1975.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте характерні ознаки економічної категорії «інвестиції».

2. Назвіть вітчизняних та зарубіжних вчених, які зробили найвагоміший внесок у розвиток інвестування як самостійної науки.

3. Визначте ознаки, за якими класифікують інвестиції.

4. Охарактеризуйте основні стації інвестиційного циклу.

5. Визначте зміст інвестиційної діяльності та інвестиційного процесу.

6. Охарактеризуйте права та обов'язки інвесторів та учасників інвестицій­ної діяльності.

7. Визначте функції держави як суб'єкта інвестування.

8. Охарактеризуйте напрями інвестиційної діяльності індивідуальних ін­весторів в Україні.

9. Охарактеризуйте напрями інвестиційної діяльності компанії (фірми).

10. Охарактеризуйте напрями інвестиційної діяльності комерційного банку.
1 1. Визначте основні функції страхової компанії на інвестиційному ринку.

12. Визначте та охарактеризуйте діяльність інститутів спільного інвесту­вання.

13. Визначте та охарактеризуйте основні об'єкти інвестиційної діяльності.

14. Визначте роль фінансових установ на інвестиційному ринку.

15. Визначте роль функціональних учасників інвестиційної діяльності.

16. Визначте роль галузевих та територіальних у групувань, асоціацій та концернів на інвестиційному ринку України.

17. Визначте роль промислово-фінансових груп та холдингів на інвестицій­ному ринку України.

18. Охарактеризуйте інвестиційну стратегію, її види, параметри та показники.

19. Охарактеризуйте методи розробки інвестиційної стратегії.

20. Охарактеризуйте зміст портфельного інвестування.

21. Назвіть основні принципи формування інвестиційного портфеля,

22. Визначте складові стратегії портфельного інвестування.

23. Визначте, які види інвестиційних портфелів можуть бути сформовані підприємствами.

24. Визначте основні завдання інвестиційного менеджменту.

25. На яких наукових течіях базуються теоретичні засади державного регу­лювання інвестиційних процесів?

26. Особистий внесок яких науковців вплинув на дослідження ролі держави у регулюванні інвестицій та інвестиційних процесів?

27. Визначте роль класичної школи політичної економії у розвитку інвес­тиційної науки.

28. Хто з науковців у новій неокласичній теорії визначав роль держави у регулюванні інвестиційної діяльності?

29. Визначте роль Джона Мейнарда Кейнса у дослідженні ролі державного регулювання інвестиційних процесів і формування інвестиційного се­редовища за умов кризового розвитку.

ТЕМА 2. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ

Інвестиційний ринок у сучасній ринковій економіці є одним із най­важливіших сегментів загального ринку. Цс складний механізм, що поєднує велику кількість виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в інвестиційній сфері на основі розгалуженої системи норм інвестиційного бізнесу.

Інвестиційний ринок (ринок інвестицій та ринок інвестиційних то­варів) - це сукупність економічних відносин, які складаються між продав­цями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, та об'єктів інвесту­вання в усіх його формах.

Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується пропозицією інвестицій (або пропозицією інвестиційного капіталу) з боку інвесторів, що виступають у цьому випадку як продавці, та попитом па інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі по­купців інвестицій (інвестиційного капіталу).

На практиці існує дна види інвестиційного попиту: потенційний та конкретний.

Потенційний попит виникає за відсутності намірів суб'єктів госпо­дарювання за наявності доходу (прибутку) направляти його на інвестування. Такий попит називають формальним і він виконує роль інвестиційного по­тенціалу -джерелом для майбутніх інвестицій.

Конкретний попит (пропозиція капіталу) - характеризується конкре­тною реалізацією намірів суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку.

Необхідною умовою, властивою ринковим відносинам конкурентно­го типу, мри відносно стабільному інвестиційному попиті є випереджаючий розвиток інвестиційної пропозиції.

Врівноваження інвестиційного попиту та пропозиції проходить через механізм ціноутворення, який виникає та діє тільки в умовах вільних конку­рентних ринків, які передбачають організацію обміну товарами на основі врівноваженого попиту та пропозиції. Наприклад, інвестиційний попит на конкретний об'єкт вкладання перевищує пропозицію. В умовах конкурент­ного ринку це, своєю чергою, обумовить підвищення цін певного інвести­ційного товару, а висока ринкова вартість інвестиційного товару є свідчен­ням його привабливості щодо найбільшої віддачі інвестицій. З іншого боку, переливання капіталу (інвестицій) у певну «ефективну» точку інвестиційної сфери призведе у кінцевому підсумку до розширення цього інвестиційного товару і відповідного зниження його ціни.

Купівля-продаж капіталу на ринках інвестицій здійснюється, виходя­чи з розрахунку отримання доходу у майбутньому, який перевищує рівень доходу на сьогодні. Тимчасово абстрагуючись від процесів перетворення

льну техніку та транспортні засоби; інструменти та матеріали тощо. Оскіль­ки існує велика кількість різновидів інвестиційних товарів, то можна виді­лити і кілька видів ринку інвестиційних товарів. Однак цей розподіл є до­сить умовним, оскільки не існує єдиного критерію класифікації, що може бути або більш узагальненим, або більш деталізованим.

Існує три основні агреговані види ринку інвестиційних товарів.

Перший - це ринок усіх типів машин і устаткування. Витрати на створення і придбання машин і устаткування належать до довгострокових інвестицій, оскільки їх розмір відносно велика, а термін окупності досить тривалий. Машини й устаткування, що належать до основних фондів, одно­часно є як об'єктами довгострокового інвестування, так і власне виступають інвестиціями в майбутні об'єкти підприємницької діяльності. У цьому поля­гає їх відмінність від інших видів інвестиційних товарів, що і дає підставу іноді називати тільки їх власне інвестиційними товарами.

З огляду на прийняте в цьому дослідженні трактування інвестиційних товарів варто виокремити ще два види ринку: це ринок металів і металопро-дукції, що охоплює групу товарів, які є основними при виробництві машин і устаткування.

Група ж товарів, які використовують при капітальному будівництві, тобто при зведенні будинків і споруд, є об'єктами третього виду - ринку будівельних матеріалів.

Кожен з ринків інвестиційних товарів має безліч різновидів, що ма­ють свою специфіку та особливості.

Інвестиційні товари відрізняються від споживчих тим, що останні за­довольняють потреби безпосередньо, у той час як перші роблять цс побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Це зазначали ще представ­ники австрійської інколи, стверджуючи, що корисність і цінність благ ниж­чого порядку (споживчих благ) визначаються людськими потребами, у той час як корисність і цінність благ вищого порядку (продуктивних благ) - ко­рисністю споживчих благ, зроблених за їх допомогою. Інвестиційні товари розглядаються в теоретичному плані як один із факторів виробництва і ви­значаються як усі зроблені засоби виробництва, до яких не входять «дарові блага природи», зокрема, орні землі, лісові насадження, водні ресурси, ро­довища мінералів і нафти.

Ринок інвестицій тісно пов'язаний із ринком капіталів. Ринки капі­талу - це група взаємозв'язаних ринків, на яких формуються попит, пропо­нування та ціни на фінансові інструменти, зокрема ті. базовим активом яких с енергетичні та товарно-сировинні ресурси, а також відбувається перероз­поділ вільних коштів інвесторів на користь тих суб'єктів, що мають у них потребу.

Ринки капіталу поєднують ринок цінних паперів (фондовий ринок) та інших фінансових інструментів (крім інструментів грошового ринку).

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфра­структуру, яка формуг. інформаційне та обслуговуюче середовище, яке до­зволяє інвестору працюваги з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно поділити на регулюючу, функціональну та інфор­маційну складові.

Зокрема, регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкуван­ня інвестиційних відносин шляхом встановлення правил, стандартів та кри­теріїв поведінки на ринку, та яка поєднує: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Дсржінвестицій та ін.), які виконують на ринку законодавчі, ліце­нзійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її основою є зако­нодавча база, яка регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності на інвестиційному ринку.

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку - це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеці­алізовану діяльність з:

* залучення тнмчасово-вільннх коштів на фінансування інвести­ційних проектів;

* створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;

* співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

* забезпечення проведення техніко-економічних експертиз програм та проектів підприємницької діяльності та вирішення питання:

*консультаційної підтримки підприємців з юридичних питань, ве­дення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних дже­рел фінансування;

* страхування інвестиційних ризиків;

* сприяння становленню ринкових відносин в Україні через ство­рення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку містить ділові видання, Інтернег-сайти рейтингових систем привабливості підпри­ємств тощо.