ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ОБ'ЄКТІВ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ

Одним з головних завдань, які стоять перед інвестором на ринку ін­вестицій, є вибір об'єктів інвестування компаній та фірм тих галузей, які мають найкращі перспективи розвитку та можуть забезпечити найбільшу ефективність інвестицій. Основою такого вибору с оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів, окремої сфери діяльності (галузі) та підприємств чи фірм.

Значна частка факторів інвестиційної приваоливості та їх показників є спільною для переважної більшості структурних рівнів економіки, напри­клад, таких, як обсяги внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємства, те­мпи зміни прибутку та обсягів промислового виробництва, відсоток збитко­вих підприємств порівнянно із загальною їх кількістю в країні, або в регіоні, або в конкретній галузі. Інші ж фактори характерні лише для одного або декількох структурних рівнів економіки. Наприклад, ставлення населення до курсу економічних реформ, яке можна визначити за результатами прези­дентських або парламентських виборів, - є фактор, спільний лише для мак-роскономічного та регіонального рівнів.

Для розрахунку міри інвестиційної привабливості будь-якого об'єкта дослідження, необхідно врахувати велику кількість факторів, що чинять суттєвий вплив на його діяльність. Тому, кожен об'єкт повинен розглядати­ся як багатомірний та такий, що описується системою показників.

Наприклад при розгляді мірі інвестиційної привабливості регіону повинна використовуватись якомога більша кількість показників, що харак­теризують потенційний об'єкт інвестування, однак у реальних умовах існу­ють певні обмеження. Врахування великої кількості показників, з одного боку, збільшує, трудомісткість розрахунків, а з іншого - підвищує якість інформаційної моделі, що описує регіональну економічну систему.

Існують різні підходи до проблеми відбору показників, які повинні бути враховані при аналізі інвестиційної ситуації в регіоні.

Найчастіше за базу оцінки використовуються показники, запропоно­вані і. Бланком [5], які містять:

1) Рівень загальноекономічного розвитку регіону:

* питому вагу регіону у ВВП і національному доході;

* обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

* рівень самозабезпечення регіону основними продуктами;

*обсяг та динаміку капітальних вкладень у регіоні на душу населення;

*число компаній та фірм різних форм власності та ін.

2) Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону:
* кількість підрядних будівельних організацій усіх форм власності;

* обсяг місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів;
* виробництво енергетичних ресурсів на душу населення;

* забезпеченість залізничним та автомобільним транспортом.

3) Демографічну характеристику регіону:

* питома вага населення регіону в загальній кількості жителів України;

співвідношення сільських та міських жителів;

♦ питома вага населення, яке зайняте у громадському виробництві на під­
приємствах усіх форм власності;

* рівень кваліфікації працівників регіону.

4)Рівень розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури регіону:

* питома вага приватизованих підприємств у загальній кількості підпри­ємств;

♦ питома вага компаній та фірм недержавних форм власності у загальній кількості виробничих підприємств;

♦ чисельність спільних підприємств, банківських установ, страхових ком­паній та бірж (фондових, товарних, спеціалізованих).

Рівень кримінальних, екологічних та інших ризиків

* рівень економічних правопорушень;

*питома вага підприємств зі шкідливими виробництвами;

*середній радіаційний фон тощо.

Інвестиційна привабливість галузей ~ це інтеїральна характеристика окремих галузей економіки з позицій перспективності розвитку, дохідності інвестицій та рівня галузевих інвестиційних ризиків.

Інвестиційна привабливість окремої сфери діяльності (галузі) міс­ти! ь: важливість галузі (значення продукції, її особливість, частку експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни то­що); характеристику споживання продукції галузі; рівень конкуренції чи монопольності; особливості ринку збуту; фактичні та потенційно можливі обсяги ринку; рівень державного втручання у розвиток галузі (законодавст­во, податки, амортизаційна та кредитна політика тощо); соціальну роль га­лузі (кількість робочих місць, середню зарплатню, екологічну забезпече­ність виробництва); фінансові умови роботи галузі (середній рівень прибут­ковості, оборотність активів тощо) та ін.

Зазначені вище показники можна згрупувати за такими критеріями:

1) ринкові - розмір сегменту ринку, що охоплює галузь, темп його росту та потенціал, циклічність попиту, еластичність цін, прибутковість та ди­ференціал продукції;

2) конкуренція - стан конкуренції галузевого ринку, наявність рівних кон­курентів, інтенсивність конкуренції, міра спеціалізації конкурентів, на­явність товарів-замінників, завантаження потужностей тощо;

3) вар 'ери входження у галузь - наявність каналів розподілу та доступу до них, доступ до сировинних ресурсів, захищеність з боку держави, соці­альні проблеми галузі, які можуть здійснити вплив на входження у га­лузь та ін.;

4) бар 'ери виходу підприємства із галузі - наявні обмеження державного та соціального порядку, які перешкоджають виходу із галузі, спеціалі­зації активів і можливості їх перепрофілювання та використання за ін­шим призначенням;

5) взаємовідносини із позичальниками - наявність місцевих постачальни­ків, матеріалів-замінників, інтенсивність конкуренції серед постачаль­ників, можливість формування стратегічних союзів га інших взаємовід­носин з постачальниками сировини і матеріалів, рішіем вертикальної ін­теграції з постачальниками;

6) технологічні фактори - рівень технічних нововведень у галузі, склад­ність продукції і виробництва, патентно-ліцензійна ситуація у галузі, капіталомісткість і наукомісткість продукції.

Визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства (фірми) полягає у визначенні інтегральної характеристики окремого підпри­ємства як об'єкта інвестування з позицій перспективності розвитку, мене­джменту, обсягів і перспектив збуту продукції, виробничого та експортного потенціалу, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану плато­спроможності та фінансової стійкості, див. рис. 2.1.

Найчастіше у світовій та вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підпри­ємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, яка містить розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей, що ставить перед собою інвестор.

Основним джерелом інформації для визначення інвестиційної при­вабливості є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два остан­ні календарні роки та останній звітний період, а саме: бухгалтерський ба­ланс Ф.І (річний або квартальний), звіт про дебіторську або кредиторську заборгованість (Ф. 1-6), звіт про фінансові результати діяльності підприємс­тва (Ф2), звіт про фінансово-майновий стан (ФЗ), примітки до річної фінан­сової звітності (Ф5) та, за необхідності, розшифровки дебіторсько-кредиторської заборгованості, структури запасів, готової продукції, основ­них фондів тощо.

Оцінка фінансового стану підприємства складається з таких етапів:

• оцінки майнового стану підприємства та динаміки його зміни;

• оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

• оцінки ліквідності;

• аналізу ділової активності;

• аналізу платоспроможності (фінансової стійкості);

• аналізу рентабельності.

Алгоритм розрахунку фінансових показників (коефіцієнтів) та їх но­рмативні значення визначені у таблицях 2.1-2.6.

/. Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсо­лютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідковува­ти тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підп­риємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: ко­ефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів, див. табл. 2.1.

2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства перед­бачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його дія­льності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування розміру чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу складається висновок щодо прибутковості
або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових ре­
зультатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, ос­
новних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів госпо­
дарської діяльності підприємства. _

3. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капі­талу, див. табл. 2.2.

4. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємс­
тва здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру
джерел фінансування ресурсів підприємства, міру фінансової стійкості і
незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здій­снюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта за­безпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу, див. табл. 2.З.

5. Аналіз ділової активностідозволяє проаналізувати ефективність
основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обер­
тання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розра­хунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотно­сті кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та креди­торської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу, див. табл.2.4.

6. Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефек­тивність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього вико­ристання. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розра­хунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції, див. табл. 2.5.

Усі розраховані коефіцієнти (показники) заносяться до спеціальної таблиці та визначається рейтишова оцінка підприємства. Дотримання кри-теріального рівня кожного з коефіцієнтів дає певний відсоток (питома вага конкретного коефіцієнта в загальній кількості показників), недотримання оптимального значення коефіцієнта дає - 0 %. Потім набрана сума відсотків додається та підприємству присвоюється рейтинг відповідно до певної рей-тингової системи, див. табл. 2.6. Найбільше значення рейтингової оцінки -100%.

Окрім зазначених вище показників, при оцінці інвестиційної приваб­ливості підприємств використовують також інші, зокрема, у випадку, коли інвестор планує придбати цінні папери, емітовані цим підприємством.

У цьому випадку під інвестиційною привабливістю розуміють наяв­ність економічного ефекту (доходу) від вкладення грошей в цінні папери при мінімальному рівні ризиків. Методика оцінки базується на використанні аналізу факторів і припускає розрахунок результативних показників (коефі­цієнтів), їх групування за економічним змістом, оцінку поточного фінансо­вого стану та перспектив його розвитку.

Підсумком аналізу є висновок про міру інвестиційної привабливості акціонерної компанії.

Показники інвестиційної привабливості емітента класифікують за двома напрямами:

1) акції пропонуються вперше (первинна емісія);

2) акції тривалий час обертаються на фондовому ринку.

У першому випадку оцінка інвестиційної привабливості компанії проводиться з використанням традиційних показників, наведених нами у табл. 2.1-2.5. В іншому - оцінка доповнюється аналізом ряду нових показ­ників, серед яких найважливішими є такі, див. табл. 2.7.

Розглянуті показники характеризують ефективність попередніх випу­сків акцій акціонерного товариства.

Оцінка характеру обігу акцій на ринку пов'язана, передусім, з показ­никами їх ринкової вартості та ліквідності. Серед цих параметрів найважли­вішу роль відіграють такі (табл. 2.8).

Далі в оцінці привабливості здійснюється оцінка умов емісії цінних паперів. Чинним законодавством встановлені жорсткі вимоги до проспекгу емісії цінних паперів. Він повинен містити інформацію про емітента, його фінансово-господарський стан, цінні папери, щодо яких прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення.

Оцінюючи умови емісії, інвестор мас звернути увагу, насамперед, на:

* ціну емісії;

* умови та періодичність виплати дивідендів або відсотків;

* міру участі окремих власників в управлінні акціонерним товарист­
вом та ін.

Слід зазначити, що часто пропонований емітентом розмір дивідендів за акціями не має характеру не тільки юридичних, але і контрактних зо­бов'язань. Тому, орієнтуватися тільки на цей показник навряд чи доцільно. Багато що залежить від кон'юнктури фондового ринку, фінансового стану емітента й інших чинників.

На основі вивчення зазначених параметрів, що характеризують пото­чний фінансовий стан емітента та перспективи його розвитку, визначається міра його інвестиційної привабливості.

Надійним і перспективним об'єктом інвестування вважається акціо­нерна компанія зі стійким фінансовим станом, обсягом продажів, що зрос­татимуть у майбутньому, та з нормою чистого прибутку на авансований капітал, що перевищує середній розмір за останні 3-5 років.

Що стосується співвідношення «ціна/дохід», то цей показник зале­жить від ринкової кон'юнктури (курсу акцій), тому орієнтуватися на нього слід обережно, а саме - з урахуванням майбутнього протнозу ринкових ко­ливань курсу цінних паперів.