Зовнішня політика

Чехословаччини підписала Версальський, Сен-Жерменський, Тріанонський договори (Закарпатська Україна була приєднана до Чехословаччини, Тєшинський край розділений між Польщею та Чехословаччиною).

У квітні 1919 року чехословацькі війська під проводом Антанти взяли участь в інтервенції проти угорської республіки.

У 1920-1921 роках під егідо. Франції було створено військово-політичний блок Чехословаччини, Румунії і Югославії (Мала Антанта).

У 1922 році було підписано тимчасову угоду з РРФСР і УСРР, але стосунки з радянським урядом залишалися напруженими

У вересні 1938 року в Мюнхені уряди Великобританії і Франції підписали з Німеччиною та Італією угоду про поділ Чехословаччини. Німеччина окупувала спочатку Судейський край, потім чеські землі, що за наказом Гітлера були перетворені в «Протекторат Богемії та Моравії», Польща – Тушинський край, Угорщина – південні райони Словаччини та Закарпатську Україну.

РУМУНІЯ

У післявоєнний період в Румунії посилився революційний рух, зросла кількість страйків, заворушень, повстань, у тому числі – в армії. Великий вплив на робітників мали соціалістична (заснована в 1918 р.) і Комуністична (заснована в 1921 і заборонена в 1924 р.) партії.

Щоб запобігти революції, уряд запровадив загальне виборче право (яке не поширювалося на жінок та військовослужбовців) і прийняв декрет про проведення аграрної реформи.

Це не сприяло політичній стабілізації. Відбуваються часті зміни уряду.

У 1922-1928 р. при владі знаходилася Націонал-ліберальна партія, у 1928-1933 рр. – Націонал-цараністська партія. У 1930 р. був коронований спадкоємний принц Кароль (вигнаний у 1926 р. з Румунії) під іменем Кароль ІІ.

У 1931 році було створено фашистську організацію «Залізна гвардія».

У лютому 1938 року Кароль ІІ розпустив уряд і встановив режим королівської диктатури (політичні партії були розпущені, замість профспілок були утворені «корпорації» на зразок італійських).

У 1922 році в економіці Румунії відбувався економічний підйом, зміцніли позиції великої фінансово-промислової буржуазії. Але в 1929-1933 роках економічний розвиток був перерваний економічною кризою. Аграрну реформу не було завершено, кількість безземельних селян досягала 1 млн. чол.. З 1933 року успішно почала розвиватися металургійна галузь, хімічна промисловість. Але в цілому економіка Румунії була відсталою.

Зовнішня політика

У 1918-1919 роках Румунія бере участь у інтервенції проти Радянської Росії і Угорської радянської Республіки.

Румунія підписала Сен-Жерменський, Нейіський, Тріанонський мирні договори, до її територі додалися Трансільванія, Добруджа, Буковина.

Румунія захопила і анексувала Бессарабію (1918 р.). У 1924 р. тут відбулося велике антирумунське повстання – Татарбунарське.

У 1920-1921 рр. Румунія взяла участь у створенні Малої Антанти.

Румунія підписала союзні договори з Польщею, Францією, Італією (19021, 1926 рр.). Орієнтувалась на Великобританію і Німеччину.

У 1934 р. Румунія встановила дипломатичні відносини з СРСР.

У1939 році Румунія уклала економічний договір з Німеччиною З початком Другої світової війни румунський уряд виголосив нейтралітет країни.

БОЛГАРІЯ

У вересні 1918 року в Болгарії відбулося Владайське повстання. За участю військ Антанти його було придушено, але основні вимоги повстанців довелося задовольнити

· Болгарію було проголошено республікою;

· Цар Фердінанд зрікся престолу і передав його сину Борису ІІІ.

У 1919 році відбулися перші повоєнні вибори в Народні збори, було сформовано коаліційний уряд, а в травні 1920 р. – однопартійний, що складався з членів БЗНС (Болгарського землеробського народного союзу) на чолі з О.Стамболійським.

Уряд О.Стамболійського проводить реформи

· встановлює максимум земельної власності у 30 га;

· водить трудову повинність і прогресивний податок на доходи;

· монополізує державну торгівлю хлібом тощо.

Реформи викликали занепокоєння і невдоволення буржуазії.

У червні 1923 р. уряд О.Стамболійського було скинуто внаслідок державного заколоту; до влади прийшов уряд О.Цанкова – лідера «Народної змови» (профашистської організації, утвореної у 1922 році). В країні було встановлено диктатуру.

Проти диктатури Цанкова у червні та вересні 1923 р. відбулися повстання, але були придушені.

У 1932 р. Цанков створює фашистську партію – Національно-соціальний рух.

У 1934 р. відбувається новий державний заколот, утворено новий уряд, але у 1935 р. він був розпущений царем Борисом, що встановив монархо-фашистську диктатуру.

У 1938 р. Болгарська комуністична партія об’єдналася з робітничою партією в Болгарську робітничу партію, метою якої була боротьба з фашизмом і за соціалізм.

Економічне становище Болгарії у повоєнні роки було катастрофічним – населення голодувало, промисловість та сільське господарство знаходилися в кризовому стані. Через величезні репарації, що повинна була сплатити Болгарія, відновити економіку було неможливо.

У 1929-1933 роках світова економічна криза нанесла відчутний удар по економіці Болгарії – скоротилося виробництво, розоряються селяни.

Наприкінці 30-х років економіка Болгарії потрапила під вплив німецьких колоній.

Зовнішня політика

Болгарія підписала у 1919 р. Нейіський мирний договір, але правлячі кола країни прагнули його перегляду.

У 1934 р. Болгарія відновила дипломатичні відносини з СРСР.

З кінця 30-х рр.. Болгарія орієнтується на співпрацю з Німеччиною та Італією.

Після скасування у 1938 р. військових обмежень, накладених Нейіським мирним договором, Болгарія за допомогою Німеччини швидко озброюється.

З початком другої світової війни уряд Болгарії виголосив нейтралітет, але співпрацював з Німеччиною.

ЮГОСЛАВІЯ

(КОРОІВСТВО СЕРБІВ, ХОРВТІВ ТА СЛОВЕНЦІВ)

1 грудня 1918 року – підписання угоди між делегацією Держави словенців, хорватів і сербів та урядом Сербії про створення єдиної держави – Королівства сербів, хорватів і словенців на чолі з О.Карагеоргієвичем. Нова держава проголошувалася парламентською монархією.

Після цього були проведені деякі економічні та соціальні реформи

· аграрна реформа;

· 8-годинний робочий день;

· підвищена заробітна платня

У 1920 році були проведені вибори у парламент, але уряд скасував їх наслідки і позбавив мандатів представників КПЮ (компартії Югославії).

У 1921 році було прийнято Відовданську конституцію, яка виголосила королівство конституційною, парламентською і конституційною монархією на чолі з сербським королем з династії карагеоргієвичів. Королю належала законодавча та виконавча влада. Запроваджувався однопартійний парламент – народна скупщина. Виголошувалися демократичні свободи і рівність всіх перед законом.

У 1922-1928 роках загострилася боротьба за федеративний переустрій Югославії.

У січні 1929 р. король Олександр здійснив переворот, встановив у державі військово-монархічну диктатуру, конституція була скасована, скупщина розпущена, всі політичні партії заборонено.

У 1934 р. короля Олександра (прихильника союзу з Францією) було вбито хорватськими фашистами усташами при таємній участі Німеччини. На престол був возведений 11-річний син Олександра Петро ІІ, регентську раду очолив принц Павло – відвертий прибічник фашистської Німеччини.

Тривала боротьба за демократичний переустрій Югославії закінчилась виборами у скупщину та наданням Хорватії автономії.

Економіка Югославії була відсталою, найбільш розвиненими були словенські землі.

У 1931 році економіку Югославії охопила світова економічна криза.

Наприкінці 30-х років зростає залежність Югославії від фашистської Німеччини у зовнішній торгівлі.

Зовнішня політика

Югославія виступала захисником Версальської системи.

Кордон Югославії з Австрією, Угорщиною, Болгарією були визначені Сен-Жерменським, Тріанонським, Нейіським договорами.

У 1919 році були вирішені питання про кордони з Румунією та Грецією, у 1920 р. встановлено італійсько-югославський кордон.

У 1921 р. Югославія увійшла до Малої Антанти.

1927 р. – Югославія уклала союзний договір з Францією.

193 р. – Югославія разом з Грецією, Румунією, Туреччиною заснувала «Балканську Антанту».