Державна символіка України: історія становлення та впровадження.

Значний внесок у питання походження, значення, символіки українського герба та прапора зробили науковці української діаспори та Західної України міжвоєнного та післявоєнного періоду. Українська державна символіка, як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР відображає традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства . Ключем до її розуміння є чільний її символ, нині відомий під назвою «Тризуб» .Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберегу.Центральною Радою під головуванням М. Грушевського 22 березня 1918 року тризуб на синьому тлі був схвалений як державний герб УНР. Тризуб залишився державним Гербом України за гетьмана Павла Скоропадського й УНР часів Директорії.19 лютого1992року Верховна Рада України визнала золотий тризуб на синьому тлі малим Державним гербом. Ескіз Великого герба розроблено, однак ще не затверджено.Крім містичного знака - тризуба, українська державна символіка включає прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (верхнього) і жовтого (нижнього) кольорів. За законами геральдики - це синьо-жовтий колір. У такому сполучені: синій колір - честь, вірність, щирість, мир, безкрайність неба, безпека, злагода; жовтий - щедрість Божа, український лан пшениці, велич, шана.Ці кольори вперше з'явилися в 1410 році на корогвах Галицько-Волинського князівства: на синьому полі був зображений золотий лев. В Галичині у ХІХ ст. синьо-жовті кольори були визнані національними. До цього слід додати, що домінування жовтого та блакитного кольорів (з різними тіньовими гамами) на прапорах України-Русі простежується з періоду прийняття християнства. Запорізькі козаки мали мирний жовто-блакитний прапор. Вже 4 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України з'явився національний синьо-жовтий прапор. Такий же стяг піднімався під час візиту Голови Верховної Ради України Л.М.Кравчука до США і Канади у вересні - жовтні 1991 року.28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором. Законодавством України закріплена музично-поетична емблема держави. Мелодію українського національного гімну «Ще не вмерла Україна» (музика Михайла Вербицького) затверджено як мелодію Державного Гімну України.6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований Президентом України Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією Президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля».Державні символи використовувалися протягом багатовікової історії українського народу, зокрема під час процесів державної розбудови 1917 – 1921 років. Національний герб - тризуб, національні кольори - синій та жовтий, що перейшли як символ на національний прапор, мають глибокі історичні традиції. Тризуб був символом єдності всіх українських земель. Очевидно, що нині українському народу не слід відмовлятися від традицій, зафіксованих в історії його культури, що перейшли у пам'ятки мистецтва і побуту, підкреслюють ідею соборності, досягнуту нині державою.

59. Політичний і соц.-економ. розвиток Укр. на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991р. – по 2010рр.)

Сподівання більшості населення України на еко­номічне процвітання, підкріплені оцінками західних експертів, були однією з головних причин голосуван­ня за незалежність на референдумі.

Однак, роки незалежності принесли багатьом роз­чарування. Добробут погіршувався. Екологічні пробле­ми, незадовільний стан охорони здоров'я і соціальної сфери призвели до скорочення населення у державі.

Соціально-економічна ситуація в Україні значно за­гострилася після того, як Росія на початку 1992 р. за­провадила лібералізацію цін. Це призвело до їх різко­го підвищення і напливу грошової маси з Росії та інших держав колишнього СРСР в Україну. Запровад­ження з 10 серпня 1992 року українських купонів ба­гаторазового використання лише деякою мірою пом'якшило ситуацію. Стрибок цін на різні товари коливався у межах від 3 до 50 разів. Підвищення заробітної пла­ти, стипендій та пенсій не компенсувало значного зни­ження життєвого рівня населення. Особливо постраж­дали від «лібералізації» малозабезпечені верстви.

У таких умовах Україні довелося робити перші ре­альні кроки до ринкової економіки. Щоб зламати не­ефективну командно-адміністративну систему госпо­дарювання, необхідно було роздержавити економіку, зробити її багатоукладною. Правовою основою форму­вання приватного сектора економіки стали прийняті Верховною Радою Закони «Про приватизацію невели­ких державних підприємств (малу приватизацію)» (6.3.92.). «Про приватизацію майна державних під­приємств» (4.3.92) та прийнятий того ж дня Закон України «Про приватизаційні папери». 13 березня 1992 р. був прийнятий Закон України «Про іноземні інвестиції». Ці та деякі інші закони сформували, в ос­новному, правову базу для приватизації. Однак темпи і якість ринкових перетворень в Україні лишаються вкрай незадовільними. Економіка перебуває у стані глибокої кризи. Виступаючи у Верховній Раді Украї­ни з програмою соціально-економічних реформ, Пре­зидент Л. Кучма констатував фактичний провал аг­рарної політики. Сільське господарство і досі є най­більш невпорядкованою сферою економіки.

Серед причин катастрофічного стану господарсько­го життя спеціалісти називають наступні. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперсь­ким інтересам. Лише третина виробничо-технологіч­них циклів промисловості брала початок і завершувалась у республіці. Частка проміжного продукту в 1,5 рази переважала частку кінцевого. Коефіцієнт залеж­ності України від імпорту становив 41%, тоді як Японії — 14%, а США —9,5%.

Науково-технічна і технологічна відсталість україн­ської важкої промисловості, її величезна енергоємкість призвели до низької конкурентоспроможності про­дукції. Ресурси нафти, газу, лісу і дешевого вугілля внаслідок інтенсивної експлуатації в часи СРСР май­же повністю вичерпались. Негативно позначились на економіці України її повна залежність від кредитно-фінансової політики Росії, збереження «прозорих» кор­донів.

Важке економічне становище не дає можливості ре­алізувати декларовані соціальні програми. Рівень жит­тя основної маси населення продовжує падати, не змен­шується заборгованість держави з заробітної плати.