Додатки

Вони не є обов’язковою частиною наукової роботи, але деякі з досліджень можуть передбачати чи навіть потребувати спеціальних додатків, які виконують різні функції:

7) ілюстративних матеріалів до тих логічних побудов, які були викладені в основних розділах дослідження;

8) додаткових чи супровідних аналітичних та емпіричних розробок, представлення яких при викладі змісту дослідження (в основній частині праці) було неможливим чи через перевищення обсягу роботи, чи через певні особливості тих міркувань, які автор має намір запропонувати.

За своєю формою такі додатки також можуть бути найрізнома-нітнішими:

9) різнорідні статистично-цифрові матеріали, згруповані чи то у вигляді таблиць, чи в якийсь інший прийнятний спосіб;

10) зразки матеріалів, які є предметом дослідження у конкретній науковій праці (наприклад, журналістські матеріали, які автор аналізував у науковій роботі, якщо йдеться про дослідження у галузі журналістики);

11) важливі запозичення в інших авторів, які дослідник вважає за необхідне запропонувати для глибшого ознайомлення, не включаючи їх у повному обсязі у текст основної частини;

12) картографічні матеріали, без яких неможливе географічне чи навіть загальнопросторове представлення якоїсь проблеми та явища;

13) поширені авторські коментарі з окремих проблем, над якими автор хоче зупинитися детальніше, не шкодячи при цьому стрункості магістральної логічної побудови роботи;

14) авторські чи запозичені схеми та інші графічні зображення, які унаочнюють та формалізують виклад в основній частині роботи;

15) додаткові розробки автора наукової праці, які мають лише опосередковане відношення до теми конкретної праці, але які автор також хоче запропонувати для ознайомлення у контексті цієї наукової праці.

Тобто, варіантів авторського самовираження у науковій роботі із застосуванням додатків може бути дуже багато. У кожному конкретному випадку треба пам’ятати, щоб запропоновані додатки логічно пов’язувалися із змістом та структурою основної частини дослідження.

2.8. Анотація

Вона є логічним доповненням і навіть завершенням структури наукової праці. Призначення анотації – коротке, але переконливе представ-лення теми та найзагальнішої ідеї наукової роботи (є своєрідною візиткою дослідження). Як вже зазначалося вище, написання анотацій однією з іноземних мов обсягом 2-3 сторінки є обов’язковим елементом оформлення магістерських робіт, хоча культивувати таку форму ознайомлення з дослідженням слід у роботах всіх рівнів.

Загальновизнаною світовою практикою є використання анотацій (англійською мовою - resume чи abstract) не тільки як структурного компонента власне наукової роботи, але й як окремої наукової форми, що має на меті ознайомити у найзагальніших рисах із суттю та змістом дослідження. Власне, на підставі цього ознайомлення (чи за окремими збірниками, чи за спеціально надісланими матеріалами) інші науковці роблять важливі висновки щодо свого ставлення та оцінки наукової праці (наприклад, чи замовляти повний текст праці для детальнішого ознайомлення з метою включення до збірника, чи запрошувати автора представленої анотації наукового дослідження на наукове зібрання – конференцію, симпозіум тощо).

Отже, за кордоном вага і роль таких наукових анотацій не є формальною, оскільки саме від якості їх написання значною мірою залежить навіть доля, відомість, можливості реалізації (коли йдеться про анонс дослід-ницького проекту) та рівень репрезентації самого дослідження. Надсилання та розгляд анотацій є обов’язковим етапом підготовки (він передує безпосеред-ньому запрошенню учасників до участі у науковому форумі) усіх авторитет-них конференцій.

У зв’язку із викладеними вище обставинами є всі підстави для того, аби заохочувати та культивувати написання анотацій до наукових робіт всіх (у т.ч. й студентських праць) рівнів з метою вироблення стійких навичок підготовки цих важливих документів зі сфери оформлення та загальноприй-нятого інформування про специфіку та характер наукових досліджень. Крім того, цілком закономірним є написання анотацій не тільки українською, але, принаймні, ще однією іноземною мовою (у першу чергу – англійською та німецькою), яка допоможе ввести проблематику конкретного дослідження у ширший науковий обіг.

3. ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ

Необхідність зайвого наголошення на цьому важливому, хоч, на перший погляд, абсолютно очевидному аспектові зреалізування наукової стратегії викликаний тим, що надто часто студенти (у ширшому контексті – автори), які декларують звертання до наукової проблематики, використовують при цьому публіцистичний стиль викладу.

Змішання стилів не є виправданим під жодним оглядом, оскільки створення якісного інтелектуального продукту, який претендує називатися науковим, не може асоціюватися із публіцистичністю у будь-якій її формі. Публіцистика і наука – це дві повноцінні, важливі для суспільного розвитку, але зовсім відмінні сфери інтелектуального самовираження.

Тому чимало із тих прийомів і форм, які застосовує публіцистика для досягнення своїх цілей (емоційність, прагнення вплинути на підсвідомість, часте, інколи маловмотивоване використання метафор та інших образних за-собів, можливість жонглювання вибірковими чи висмикнутими із контексту чи системи аргументами тощо) у жодному випадку не можуть співвідноситися із науковим засвоєнням матеріалу.

Отже, починаючи зі стадії осмислення прийомів збору інформації та закінчуючи формами викладу тих концепцій та ідей, до яких дійшов автор у результаті дослідження, слід чітко та однозначно орієнтуватися на загально-визнані наукові стандарти рівня аргументованості та стилю викладу матеріалу. При цьому треба пам’ятати, щоб:

16) у роботі не було бездоказових тез та концепцій;

17) усі ідеї знаходилися у закономірному та обґрунтованому взаємозв’язку;

18) автор прагнув до максимальної об’єктивності та пошуку наукової істини, вільної від тиску ідеології та емоцій.

4. АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОЇ ПРАЦІ СТУДЕНТА

Найвагоміші та найцікавіші результати своїх пошуків студенти можуть репрезентувати та апробувати у кілька способів:

19) беручи участь у різного роду наукових конференціях, як студентських, так і спеціальних фахових (в останньому випадку за умов, що студентський доробок насправді є цікавий та самостійний, а тому може бути продемон-стрований перед широкою аудиторією);

20) долучаючись до студентських конкурсів, які регулярно проводять різні наукові інституції (на кращу наукову студентську працю за певними напря-мами чи з визначеної тематики; у Львові такі щорічні конкурси організовують, до прикладу, Наукове Товариство імені Шевченка та Інститут розвитку міста) та допомогові організації, що виділяють кращим студентам спеціальні одноразові чи регулярні стипендії, а також фінансують різні форми наукового самовдосконалення (участь у конференціях, роботу у літніх школах та інших періодичних спеціальних студентських зібраннях, стажування та навчання за кордоном, придбання необхідної техніки тощо);

21) вдосконалюючись у рамках студентського наукового гуртка та постійно діючого на його основі семінару “Електронні ЗМІ України і сучасний світ”, який від 2000 р. діє при кафедрі радіомовлення і телебачення.

Оскільки на кафедрі поступово складається традиція функціонування цього неформального гуртка, а його впливи у студентському середовищі стають все відчутнішими, сприяючи більшій зацікавленості науковою працею та об’єктивно підвищуючи якість наукових студентських розробок, то є підстави зупинитися на його специфіці детальніше.

Згідно із затвердженою концепцією роботи студентського наукового семінару, який одержав назву "Електронні ЗМІ України і сучасний світ", він є добровільним неформальним науковим гуртком, що об’єднує студентів, які опановують спеціалізації "Журналістська робота на телебаченні" і "Журна-лістська робота на радіо" на базі кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, з метою ініціювання та поглиблення їхніх наукових пошуків у сфері функціонування традиційних аудіовізуальних і новітніх електронних засобів масової інформації. Очевидно, що поглиблені наукові пошуки у цій конк-ретній галузі знань сприятимуть загальному зацікавленню студентів науковою й аналітично-дослідною діяльністю. Згодом ця зацікавленість знайде свій вияв і буде реалізована чи у теоретико-журналістській площині, чи в інших галузях знань, теоретичних пошуках.

Діяльність семінару побудована на принципах повної відкритості для всіх студентів факультету журналістики, а також для студентів інших факуль-тетів і вузів, які цікавляться подібною проблематикою чи бажають працювати у відповідних галузях знань.

До науково-консультативної співпраці у рамках семінару запрошені не лише усі викладачі кафедри радіомовлення і телебачення та викладачі інших кафедр факультету журналістики, а також ті науковці, які мають бажання обговорювати й апробовувати свої здобутки чи з допомогою студентів завершити наукові розробки, презентувати їх у професійному зацікавленому студентському середовищі, а також налагодити постійну співпрацю зі студен-тами з метою пошуку сталих і кваліфікованих наукових помічників та підго-товки високоякісних спеціалістів і дослідників у майбутньому.

Студентський науковий гурток веде свою діяльність як формально (про-ведення регулярних засідань протягом кожного семестру), так і неформально – через особисту співпрацю призначуваного кафедрою наукового керівника (консультанта) та інших викладачів зі студентами шляхом:

22) загального наукового консультування;

23) проведення спільних наукових розробок (здійснення проектів);

24) написання спільних наукових статей;

25) написання студентами рефератів і студентських наукових робіт;

26) підготовки виступів на конференціях;

27) підготовки розширених наукових повідомлень (навіть окремих лекцій) з метою використання їх у рамках навчального проекту;

28) підготовки коротких повідомлень і спеціальних науково-популярних програм для презентації їх у ЗМІ різного типу.

Важливою формою роботи студентського наукового семінару є зустрічі з відомими фахівцями у галузі аудіовізуальних ЗМІ та новітніх електронних комунікацій.

Роботу наукового семінару координує призначуваний кафедрою радіо-мовлення і телебачення викладач. У його обов’язки входить складання графі-ків зібрань семінару, налагодження та організація співпраці між студентами та викладачами, а також ведення документації, налагодження консультативної та допоміжної роботи викладачів кафедри, проведення щорічної Малої студентської наукової конференції.

Передбачено також, що у тісному партнерстві із викладачем, який відповідатиме за загальну організацію наукової роботи семінару, співпрацюватиме керівник семінару – студент, обраний самими студентами (його обиратимуть чи переобиратимуть щорічно під час першого у поточному семестрі засідання семінару).

В обов’язки студентського керівника наукового семінару входить організація студентів для участі у засіданнях семінару, ведення контролю за станом виконання доручених студентам завдань, допомога науковому керів-никові у всіх організаційних питаннях, підготовка та проведення Малої студентської наукової конференції, а також постійне пропагування діяльності семінару, переконування у перевагах і можливостях наукової роботи студента.