Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Етапи формування навички.




Читайте также:
  1. А) формування концепції «розвиненого соціалізму» внаслідок усвідомлення нереальності побудови комунізму
  2. А) формування концепції «розвиненого соціалізму» внаслідок усвідомлення нереальності побудови комунізму
  3. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації
  4. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом
  5. Виконавчий орган Ради. Порядок формування, компетенція
  6. Етапи навчання писемного мовлення. Система вправ.
  7. Етапи підготовки та проведення міжнародних виставок–ярмарків.
  8. ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТЕНДЕРУ
  9. Етапи роботи з текстом для читання
  10. Етапи роботи з текстом.

Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом – граматичним, лексичним, фонетичним і виконують окремі мо

вленнєві дії за зразком або за правилом.

На другому етапі має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках-слова або словосполучення).

На третьому етапі має місце подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні понадфразової єдності.

 

2.Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення..

Вправа– це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

Кожна вправа має три- або чотирифазову структуру.

Перша фаза – завдання.

Друга фаза – зразок виконання.

Третя фаза – виконання завдання.

Четверта фаза – контроль, взаємоконтроль або самоконтроль.

 

Вправи поділяються на види та типи у залежності від критеріїв класифікації. Виділяють шість критерів класифікації вправ – 2 головні та 4 допоміжні. До головних критеріїв класифікації вправ відносять 1) спрямованість вправи на прийом або видачу інформації та 2) критерій комунікативності. Допоміжними критеріями є 1) місце виконання вправ, 2) функція в навчальному процесі, 3) роль рідної мови, 4) спосіб виконання.

За критерієм спрямованості вправ на прийом / видачу інформації вправи поділяються на рецептивні, рецептивно-репродуктивні, репродуктивні, продуктивні.

В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури, розуміє усне чи писемне висловлювання.

В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (слово, звук, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними, бо учень спочатку сприймає певну вербальну інформаіцію від диктора, учителя або з підручника, а вже потім репродукує її повністю або частково.

У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа –рецептивно-продуктивна.



Розглянемо типи вправ, які виділяються за критерієм “комунікативність”. Комунікативні вправи -спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається.

В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах на рівні фрази та понадфразової єдності. Основні визначальні якості даного типу вправ –наявність мовленнєвого завдання і ситуативності. Якщо одна з цих ознак відсутня –вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Основні та додаткові критерії та відповідні їм типи вправ наведені в таблиці 1.

 

Типи вправ Некомунікативні (мовні) Умовно-комунікативні (умовно-мовленнєві) Комунікативні (мовленнєві)
  Види вправ Види вправ Види вправ
       
  Рецептивні   Сприйняття Впізнавання або Розрізнення звука термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури Аудіювання або читання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази/речення або групи речень Аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації  
  Репродуктивні Заучування напам”ять (лексичних одиниць, речень, текстів); повторення (звуків, лексич.одиниць,речень); заміна/вставка лексичних одиниць; зміна граматичної форми, переклад; звуження та розширення речень, об”єднання простих речень у складне; складання речень; переказ тексту, (відомого слухачам)   Імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, розширення ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на запитання різних типів, переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажа) Переказ тексту,   (невідомого слухачам)  
  Продуктивні   Об”єднання ЗМ (одноструктурних і різноструктурних) у понадфразову єдність; об”єднання ЗМ у діалогічні єдності: запитання-відповідь; запитання- контрзапитання; повідомлення- запитання; спонукання-згода/відмова; спонукання-запитання і т.п.   Повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події, факти); доказ (якихось положень, фактів і т. п.); бесіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, плану, тез, анотації і т.п.

Таблиця 1



 

Таблиця 2

 

Типи вправ для навчання іноземної мови

    Критерії Типи вправ
Основні     Спрямованість вправи на прийом або видачу інформації Рецептивні Репродуктивні Рецептивно-репродуктивні Продуктивні Рецептивно-продуктивні  
Комунікативність Комунікативні (або мовленнєві) Умовно-комунікативні (або умовно-мовленнєві) Некомунікативні (або мовні)
Допоміжні    
 
Характер виконання Усні Письмові  
Участь рідної мови Одномовні Двомовні (перекладні)
Функція у навчальному процесі Тренувальні Контрольні  

6 Місце виконання Класні, домашні, лабораторні

Семінарське заняття 2

Система вправ для формування навичок та умінь іншомовного мовлення

1.Проблема навичок та умінь у методиці.

2. Класифікація вправ для формування умінь та навичок іншомовного мовлення.

 

Практичне завдання : 1) виписати по одному прикладу рецептивної, репродуктивної, продуктивної, некомунікативної, умовно- комунікативної та комунікативної вправи з “Настольной книги преподавателя иностранного языка” або з будь-якого шкільного підручника з англійської мови.

2). Опрацювати статтю Скляренко Н.К. Сучасні вимоги до вправ для формування іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь // Іноземні мови. – 1999. -№3. –С.3-7.

 

 


 

ЛЕКЦІЯ 3

НАВЧАННЯ ГРАМАТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Граматичний мінімум. Граматична структура. Граматичні навички. Зразок мовлення.

2.Етапи формування репродуктивної граматичної навички.

3.Етапи формування рецептивної граматичної навички.

 

1.У загальноосвітній школі вивчається спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму. До активного граматичного мінімумувходять граматичні структури (ГС), якими учень має оволодіти для вираження власних думок при говорінні та на письмі.Допасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження власних думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення при аудіювання та читанні.

 

Метоюнавчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, є оволодіння граматичними навичками мовлення : репродуктивними (тобто граматичними навичками говоріння і письма ) та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.

 

Граматична структура. Сприймаючи граматичну форму,ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а

структуру, відповідно, розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень. Так, наприклад,наявність у реченні дієслова to be та основного дієслова із закінченням –ing сигналізує про структуру Continious Tense, яка означає дію що відбувається в певний момент.

ГС має три складові :форму (як утворена ГС), значення (що означає дана ГС) та прагматику (коли і чому вживається). Проаналізуємо ГС “присвійна форма” з цієї точки зору.

Форма posessive. При утворенні цієї граматичної структури до іменника, який не закінчується на s додається “s. До іменника що закінчується на s, додається “. Закінчення s вимовляється як s, z, iz.

Значення Posessive : володіння чимось ( Tom`s house) опис( a debtor`s house), кількість( a month`s holiday), стосунки (Jack`s wife), частина від цілого (Jack`s hand) походження /виконавець (Shakespeare`s play).

Вживання Posessive. Вживається, коли мова йде про живих істот, з неживими істотами, коли вони виконують якусь дію (the train`s arrival), з іменниками, що означають час та відстань (a day`s wait), з назвами крїн та міст (New-York`s streets), з іменниками ship, boat,car –the ship`s crew, в усталених виразах at arm`s length, at a stone`s throw та ін.

Цілком очевидно, що для правильного розуміння та вживання певної ГС слід мати на увазі всі три її складові.

При ознайомленні учнів з новою ГС слід перш за все звернути увагу нa функцію цієї ГС, а форма має засвоюватись у нерозривній єдності з функцією.

 

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру. Розрізняють п”ять рівнів мовленнєвих одиниць:

1) рівень словоформи (слово в його граматичній формі);

2) рівень вільного словосполучення;

3) рівень фрази/речення;

4) рівень понадфразової єдності(відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);

5) рівень цілого тексту.

Формування граматичних навичок відбувається на перших чотирьох рівнях.

ГС різних рівнів можна зобразити різними способами: за допомогою вербальних правил (описових і правил-інструкцій); моделей-схем і мовленнєвих зразків.

Описові правила мають констатуючий характер і формулюються у такий спосіб: ...формується за допомогою..., вживається в таких випадках...

Правила-інструкції мають динамічний характер і є інструкціями до дії. Наприклад: Щоб запитати, чи дія відбувається регулярно (Present Simple) поставте на перше місце такі форми допоміжного дієслова: does – для 3-ої особи однини , do- для всіх інших осіб однини і множини; на друге – підмет, на третє – першу форму смослового дієслова, а потім інші члени речення.

Модель-схема ГС спеціального запитання у Present Simple (рівень фрази)

Where do you live?

 

Зразок мовлення – це типова одиниця мовлення, що служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, які мають таку саму структуру.

Зразок мовлення рівня словоформи: books s , bags z , brushes iz .

Зразок мовлення рівня словосполучення: on the chair, under the chair

Зразок мовлення рівня фрази: Pete is writing a letter.

 

2.Етапи формування репродуктивної граматичної навички

1). Етап ознайомлення з новою ГС активного граматичного мінімуму.

Мовлення за своєю природою ситуативне, тому нову ГС слід вводити в типових ситуаціях мовлення. З цією метою можна використовувати реальні та уявні ситуації, створені різними засобами – за допомогою вербального опису,ілюстративного, предметного або дійового унаочнення.

Введення нової ГС можна здійснювати двома методами – дедуктивним (спочатку вводиться граматичне правило, а потім – приклади) та індуктивним (студенти самостійно виводять правило на основі аналізу кількох прикладів). Введення ГС дедуктивним методом бажане у разі, якщо студенти мають труднощі з мовним аналізом та узагальненням, а також якщо правило занадто складне. Найкращі результати дає комбінація дедуктивного та індуктивного способів. Перевага використання індуктивного підходу полягяє в тому, що учитель має змогу побачити, що знають учні про дану ГС.

Для введення нової ГС використовуються: діалог, аутентичний текст (напр., газетна стаття), фрагменти запису радіо/телепередач, вірші та пісні.

2). Етап автоматизації дій з ГС активного граматичного мінімуму

На етапі автоматизації формуються такі якості навички як гнучкість, автоматизованість та стійкість.

На цьому етапі виконуються умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні (на рівні фрази) та продуктивні (на рівні понадфразової єдності) типи вправ.

Вправи, що виконуються на рівні фрази:

1.Імітація ЗМ. Вчитель: Мені подобаються книги Діккенса. Скажіть, що вони вам також подобаються.

2.Підстановка у ЗМ. Вчитель: Мені подобаються книги Байрона. Скажіть, що вам подобаються книги А.Крісті.

3.Трансформація ЗМ. Вчитель:Скажіть, що любить читати Віктор.

4.Завершення ЗМ. I like to read books by …

5.Відповіді на різні типи запитань. Do like to read books by Christie?

6.Самостійне вживання ГС.

3.Етапи формування рецептивної граматичної навички

1) Етап ознайомлення з ГС пасивного граматичного мінімуму.

 

 

На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і розуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з”являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається.

У процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які так само , як і репродуктивні, повинні характеризуватися гнучкістю, стійкістю, автоматизованістю.

На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово, невеликими порціями( за принципом однієї трудності), ГС пасивного мінімуму доцільніше пред”являти учням крупними блоками.

ГС пасивного мінімуму для читання можна подавати у контексті або у форму таблиці.

ГС пасивного мінімуму , з якими учні зустрінуться при аудіюванні, бажано вводити

в уривках з фонограми прозаїчних або драматичних творів.

 

2) Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного граматичного мінімуму.

Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного мінімуму, як і активного, має два рівні – рівень окремого речення та рівень понадфразової єдності (або мікротексту). Тут переважно використовуються некомунікативні рецептивні вправи таких видів: на розпізнавання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи для перевірки розуміння ГС пасивного мінімуму, що засвоюється, -відповіді на запитання.

Вправа на розпізнавання ГС: Прочитайте речення. Випишіть форми інфінітива, що називають дію, спрямовану на особу чи предмет, які виконують у реченні роль підмета.

Вправа на диференціацію ГС:Прочитайте речення. У ліву колонку випишіть номери речень, в яких дія, виражена інфінітивом, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом в особовій формі, у праву – з інфінітивами, що виражають дію, яка передує дії, вираженій дієсловом у особовій формі.

Вправа на перевірку розуміння ГС: Прочитайте речення. Дайте коротку відповідь на запитання.


Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 699; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты