КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Практична стилістика укр та рос. мови
| 1. Х-тер стильової норми в публіцистиці. Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови, публіцистичного – у впливі на членів мовного колективу. Стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування. Публ.стиль (ЗМІ), основна функція –діяння, вплив на читача або слухача, переконання в правильності висловлених думок. За допомогою нього передається інфо з метою пропаганди певних ідей, впливу на широкі верстви населення. Вживається у публ.статтях, виступах у газетах, журналах, по радіо, телебаченню, на зборах, мітингах. Має пропагандистський характер, точність, логічність, урочистість, офіційність, експресивність. Суспільно-політ.слова, емоційно забарвлені слова і вирази, газетні штампи, речення різної структури. Монологічна (рідше діалогічна) форма тексту. Типи мовлення – розповідь, опис, роздум. 5. Риторична організація публіцистичного тексту..Публ стиль служит для воздействия на людей и их инф через СМИ (газеты, журналы, ТВ, афиши, буклеты). Он характеризуется наличием общественно-полит лексики, логичностью, эмоц, оценочностью, призывностью. В нём широко используется, помимо нейтральной, высокая, торжественная лексика и фразеология, эмоц. окрашенные слова, потребление коротких предложений, рубленая проза, безглагольные фразы, ритор вопросы, восклицания, повторы и др. На языковых особенностях данного стиля сказывается широта тематики: возникает необходимость включения спец лексики, требующей пояснений. Для публ стиля характерно использование оценочной лексики, обладающей сильной эмоц окраской (энергичный старт, твёрдая позиция, тяжелейший кризис). Задача текста: 1) воздействовать на массовое сознание; 2) призывать к действию; 3) сообщать инф. Лексика имеет ярко выраженную эмоц-экспрессивную окраску, включает разговорные, просторечные и жаргонные элементы. Використання риторичних фігур. Фігури думки – фігури звертання до читача : риторичне звертання – спосіб фіксування уваги слухачів на предметі (згадайте) риторичне запитання ;гіпофора – запитання оратора самого до себе, яке спрямовує виклад теми і концентрує увагу ауд. Дублітація – демонстрування сумніву із приводу складного питання у невизначеній ситуації. Регресія – автор спочатку називає головні елементи свого викладу, а потім розгортає їх окремими блоками. – Діалектичні фігури Концесія – удава згода з аргументами опонента з метою їх подальшого викриття, ніби створює нові аргументи за логікою супротивника. Пролепсис – заперечування ніби то відомих закидів супротивника. – Семантичні фігури Антитеза - протиставлення Діафона або дистинкція – протиставлення різних значень одного і того ж слова. Корекція – фігура уточнення формулювань з метою посилення бажаних компонентів її змісту. Оксиморон - абсурдне, нелогічне поєднання слів, що демонструє внутрішню суперечність. Плеоназм.. Градація – фігура нанизування змістових елементів, із яких кожний наступний посилює інтенсивність характеристик, вирізняє окремі контекстуальні відтінки основного значення. Амплікація – нагромадження односпрямованих характеристик явища. – Афективні фігури Апосіопеза – раптово обірване формулювання. Просіопеза – висловлювання почате не з початку – Композиційні фігури Дигресія – зміна тематичного і емоц плану дискурсу, подання додаткових характеристик у відступі. Парантеза – вставка, що розділяє речення, надає тексту ритму. Мовчання. Серед словесних фігур вирізняють декілька класів - фігури додавання: лексичний повтор полісиндетон – повтор сполучників. Гомеологія – повтор окремих префіксів, суфіксів, закінчень. Однотипні морфеми наголошують потрібну інформацію Анафора – повторення повнозначних слів на початку кожної із кількох однорідних частин тексту чи речення Хіазм – дзеркальний принцип розташування повторюваних елементів: в одній частині вони подаються у прямому порядку, в іншій – у зворотньому. - фігури скорочення еліпсис – фігура, заснована на пропуску одного із членів речення, найчастіше присудка. Антисиндетон – пропуск сполучників при однорідних членах речення для посилення інтенсивності переліку - Фігури розташування Інверсія. Парцеляція – поділ висловлювання на інтонаційно самостійні і структурно відокремлені частини.Ізоколон – поділ висловлювання на фрагменти, які є синтаксично однорідними, які є синтаксично однорідними, рівновеликими частинами. Тропи – це звороти, засновані на вживанні слів у переносному значенні - Тропи подібності – метафора (символ, уособлення, персоніфікація, алегорія) - Тропи суміжності – метонімія – зображення об’єкта на вказівку на належність до виду або роду, перенос за суміжністю (Локативна – Київ приймає гостей, інституційна – Верховна Рада вирішила, темпоральна – тридцяті роки принесли на Вкраїну голод, статусного атрибуту – портфелі, авторства – читаємо Шевченка, матеріального носія – підписати папери, кольористична – помаранчеві і біло-блакитні. - Контрасту .Антифразис.Іронія. Гіпербола – зображення великого і важливого. Літота - Тропи тотожності – перефраз Каламбур. 4. Оцінка як стильова категорія публіцистичного тексту.Инф, к. собирают и обрабатывают ж-ты не может быть абсолютнообъективной. Читатель всегда получает интерпретацию инф, как бы ни подчеркивался ее объективный характер. Оценочность - основной стилеобразующий фактор публ материалов - начинает играть свою роль уже на начальной стадии создания текста. Этот фактор проявляется в отборе и классификации фактов и явлений действительности, в их описании под определенным углом зрения, в специфических лингв средствах. / Существуют различные лингв способы создания оценки/ Наиболее незаметным для адресата явл внедрение фактологической инф в концептуальную.Умелый подбор фактов, акцентирование только одной стороны явления (нужной автору) и затушевывание другой, а иногда и умолчание помогают рисовать образ события в черных либо в розовых тонах. Оценка может быть имплицитной, т.е. заложенной в сему слова, и эксплицитной, присущей не конкретному слову, а его употреблению. В укр публ преобладает использование эксплицитной оценки. Ср.: «старые лидеры, затасканные команды, проверенное предательство, всем известную коррупцию, / Нередко журналисты используют прямое цитирование. Имплицитные оценки в публицистике - это прежде всего оценочные метафоры, которые призваны организовать общественное мнение, создать у адресата нужный адресанту яркий, зримый образ, также суггестивно влияющий на восприятие инф под заданным утлом зрения. /Формирование нужной оценки у адресата играет огромную роль в идеологической ориентации последнего. В соответствии с тем, как именно (положительно или отрицательно) читатель станет относиться к описываемому событию, он и будет действовать в современном полит процессе. В укр публицистике активно используется метафорика, связанная с событиями в жизни страны: «голодомор –историческая некрофилия», «майданные правители», "оранжевое" правление, "солнечное чудо майдана"…. Для создания оценочных номинаций используется прием, построенный на контаминации разных слов. Создается новая прозрачная внутренняя форма, ярко выражающая определенную оценку. Ср. «Россия и страны Центральной Азии перешли от коммунистической диктатуры... к «демократуре»…»; Созданные специально в определенных целях эти слова уже сами не только окрашивают тексты, но и вносят в них соответствующие сведения о форме речи, коммуникативном задании, взаимоотношениях между общающимися, о самом говорящем, о его отношении к предмету речи. Такие слова служат средством выражения экспрес оценки, чаще всего иронической, и участвуют в языковой игре. Нередко оценка формируется контекстом иронии, в котором сталкиваются слова с противоположным значением: «электоральная стратегия премьера Юлии Тимошенко успешно и с треском провалилась». / С целью усиления оценки метафоры могут нанизываться друг на друга. В журналистике жаргон необходим преимущественно для того, чтобы установить контакт с читателем, либо заинтересовать его необычной формулировкой; кроме того, жаргонизмы демонстрируют отношение журналиста к проблеме, о которой он пишет. Нередко их используют для интригующего заголовка. Разные жаргоны в журналистике используются по-разному. Например, слова из молодёжного сленга часто употребляются в молодёжных передачах; «термины – жаргонизмы» нетрудно отыскать в спец изданиях; журналисты, описывающие преступный мир, используют арготизмы для объяснения определённых реалий уголовной среды, подчёркивания принадлежности героя к уголовному миру, показа культурного или профес уровня представителей правоохранительных органов, и т.д. Особливо яскраво оціночність проявляється у лексиці та фразеології (мафія, політична кухня, сильна рука). Разом з тим оцінка може бути виражена і з допомогою словотвірних категорій (ультраправий, обивательщина, приватизувати), додаванням конструкцій, сегментацією. Использов просторечий. | 2. Відтворення суб’єкта та адресата в публ тексті В публиц произведениях затрагиваются актуальные проблемы современности, представляющие интерес для общества (полит, эк, философ, нравственные, вопросы культуры и искусства). Оказывая своё воздействие на читателя или слушателя, публицистика не только ориентирует людей в этих событиях, но стремится влиять и на поведение людей. В подходе к жизненным фактам, в их отборе и оценке всегда обнаруживается нравственная позиция автора, чётко-выраженная, открыто-сформулированная и однозначная.Именно нравственная позиция автора привносит в публ жанры эмоционально-образный элемент Взаимодействие автора публиц жанров и адресата обуславливает и такой фактор, свойственный публиц стилю, как способ коммуникации (газеты, журналы, радио, ТВ), то есть опосредованное общение. В жанрах публ стиля вводится в текст открытое авторское «Я». Оно находит своё выражение в различных восклицательных и вопросительных предложениях, в риторических вопросах, в оценочных словах.Автор публиц произведения – это всегда подлинная, живая, конкретная личность, обладающая определенным мировоззрением, жизненным опытом, мыслями, чувствами и т.д. Поэтому публицистическое произведение обычно субъективно окрашено. В жанрах современной публ можно отметить резко усиливающуюся личностную тенденцию. Авторское "я" становится более мягким, человечным, раскованным. Позиция журналиста - позиция человека наблюдающего, размышляющего, оценивающего. Для полной характеристики субъекта публиц необходимо проанализировать и адресат.Субъект существует только потому, что есть адресат - читатель, слушатель, зритель. Без воспринимающего публ речь обессмысливается, перестает существовать. Гл черта ауд, влияющая на публ субъект, - ее широта и разнородность. Публ произведение может быть рассчитано и на однородного, "отраслевого" читателя. Однако суть проблемы остается та же - заинтересовать как можно больше читателей с разными вкусами, уровнем образования и т.д. Не меньший интерес представляет адресат и как объект изображения. Публицистике интересен человек как представитель общества, власти, толпы и т.д. В этом принципиальное отличие публицистики от худ л-ры. 3. Експресія і стандарт як стильові категорії публ. стилю. Публиц стилю присуще постоянное чередование экспрессии и стандарта, постоянное превращение экспрессивных средств в стандарт и поиск новых экспрессивных средств выражения. Такое противоборство и взаимодействие экспрессии и стандарта вполне закономерно. Воздействующая функция обусловливает постоянное стремление публицистики к экспрессии, но потребность в выразительных и изобразительных средствах вступает в противоречие с необходимостью оперативно откликаться на все события современности. Стандарты, являясь готовыми речевыми формами, соотнесены с определёнными общественно-политическими и другими ситуациями. И текст, построенный в привычной, стандартной форме, легче пишется и легче усваивается. Не случайно такие стереотипы наиболее часто встречаются в тех жанрах, которые требуют экономичной и сжатой формы и которые оперативно связаны с самим событием: официальное сообщение, информация, обзор печати, отчёт о работе парламента, правительства и т.д. В других жанрах (очерк, фельетон и др.) речевых стандартов меньше, на первый план выдвигаются оригинальные выразительные приёмы, речь индивидуализирована. К стандартно-информативным средствам, используемым в публиц стиле, можно отнести:Аббревиатуры(СНГ, ООН), Собственные имен(Президент В.Ф.Янукович выступил с обращением к участникам форума.), Книжная лексика абстрактного значения (Интенсифицировать, конструктивный), Общественно-полит лексика(європейський вибір, патріотизм), Терминология науки,Полные предложения с прямым порядком слов., производства и других социальных средств, Многочленные словосочетания. Среди экспрессивно-воздействующих средств необходимо выделить: Клише экспрессивно-воздействующего характера (Люди доброй воли; с чувством законной гордости), Фразеологизмы, пословицы, поговорки, крылатые слова, в том числе измененные (Вашингтон по-прежнему демонстрирует привычку загребать жар чужими руками), Газетизмы(неуклонный, почин),Тропы:Метафора(Політична сцена,арена), Метонимия (Золото (в значении «золотые медали») досталось нашим спортсменам),Эпитет (Грязная война),Олицетворение(Ледовая дорожка ждёт будущих чемпионов),Гипербола(готов задушить в объятьях). 6. Мовні засоби увиразнення в журн дискурсі (елокуція) Фігури – це засоби емоц виразності і впливу на читача, створені за принципом відхилення мовних норм від стандарту (логічного чи семантичного). Риторичні фігури поділяються на: 1. Фігури думки – фігури звертання до читача : риторичне звертання – спосіб фіксування уваги слухачів на предметі (згадайте) риторичне запитання - запитання, яке містить відповідь чи не потребує відповіді гіпофора – запитання оратора самого до себе, яке спрямовує виклад теми і концентрує увагу ауд. Дублітація – демонстрування сумніву із приводу складного питання у невизначеній ситуації. Регресія – автор спочатку називає головні елементи свого викладу, а потім розгортає їх окремими блоками. – Діалектичні фігури Концесія – удава згода з аргументами опонента з метою їх подальшого викриття, ніби створює нові аргументи за логікою супротивника. Пролепсис – заперечування ніби то відомих закидів супротивника. – Семантичні фігури Антитеза – протиставлення; Алюзія.(жарт, намек). Діафона або дистинкція – протиставлення різних значень одного і того ж слова. Корекція – фігура уточнення формулювань з метою посилення бажаних компонентів її змісту. Оксиморон - демонструє суперечність. Плеоназм.. Градація –гумор еф.Інєктива – різкий виступ проти когось. Парпдокс.Амплікація – нагромадження односпрямованих характеристик явища. Ремінісценція – пригадування,нагдування. – Афективні фігури Апосіопеза – раптово обірване формулювання. Просіопеза – висловлювання почате не з початку – Композиційні фігури Дигресія – зміна тематичного і емоц плану дискурсу, подання додаткових характеристик у відступі. Парантеза – вставка, що розділяє речення, надає тексту ритму. Мовчання. Серед словесних фігур вирізняють декілька класів - фігури додавання: лексичний повтор полісиндетон – повтор сполучників. Гомеологія – повтор окремих префіксів, суфіксів, закінчень. Однотипні морфеми наголошують потрібну інформацію Анафора – повторення повнозначних слів на початку кожної із кількох однорідних частин тексту чи речення Хіазм – дзеркальний принцип розташування повторюваних елементів: в одній частині вони подаються у прямому порядку, в іншій – у зворотньому. - фігури скорочення еліпсис – фігура, заснована на пропуску одного із членів речення, найчастіше присудка. Антисиндетон – пропуск сполучників при однорідних членах речення для посилення інтенсивності переліку - Фігури розташування Інверсія. Парцеляція – поділ висловлювання на інтонаційно самостійні і структурно відокремлені частини.Ізоколон – поділ висловлювання на фрагменти, які є синтаксично однорідними, які є синтаксично однорідними, рівновеликими частинами. Тропи – це звороти, засновані на вживанні слів у переносному значенні - Тропи подібності – метафора (символ, уособлення, персоніфікація, алегорія) - Тропи суміжності – метонімія – зображення об’єкта на вказівку на належність до виду або роду, перенос за суміжністю (Локативна – Київ приймає гостей, інституційна – Верховна Рада вирішила, темпоральна – тридцяті роки принесли на Вкраїну голод, статусного атрибуту – портфелі, авторства – читаємо Шевченка, матеріального носія – підписати папери, кольористична – помаранчеві і біло-блакитні. - Контрасту .Антифразис.Іронія. Гіпербола – зображення великого і важливого. Літота - Тропи тотожності – перефраз Каламбур. |
Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 144; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |