Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Стратегії переконання.




Читайте также:
  1. Типологія стратегії поведінки особи в конфліктній ситуації.

Засновник риторичної науки Арістотель бачив Логос, тобто риторику як науку, що має два основні засоби переконувати: І) силогізм (висновок від загального до часткового) і 2) ентимему (скорочений силогізм, в якому процедура міркування і висновку не повністю показана, а маємо ніби вже готовий висновок) — троп. Ентимема — це троп, а троп з погляду логіки — це скорочений силогізм. Перший спосіб реалізується у розділі "Диспозиція", де зосереджено всі правила розташування матеріалу і логічних процедур з ним, всі види силогізмів, типи аргументацій. Другий спосіб (коротке, ніби стиснуте міркування) розвинувся у розділі "Елокуція" в підрозділ елоквенції як система засобів фігурального мовлення (фігури слова і фігури думки).

Залежно від умов ситуації і конкретних особливостей об'єкта, його можна спробувати переконати прямо (у ході бесіди) або опосередковано (через інспіровані акції), діючи при цьому:

– акцентовано–логічно;

– імперативно (категорично);

– ексцитaтивнo (роз'ятрюванням емоцій);

– aльтeрнaтивнo (зведенням проблеми до вибору "або–або").

Дедуктивний метод полягає у послідовному розгортанні повідомлення і руху тексту від загального до часткового. Це метод пошуку того, як спочатку висловленому узагальненню знайти конкретні підтвердження.

Індуктивний метод є оберненим до дедуктивного. Він полягає в переорієнтації ходу думки у зворот­ному напрямку — від конкретного до загального.

В античній риториці цей метод називався передбаченням основ. Промова починалася з часткового факту і слу­хачі мали бути заінтриговані: куди «хилить» промовець, до чого веде.

9. Розробка «загальних місць» як загальноприйнятих міркувань та спосіб винайдення аргументів.

Арістотелем же належить розробка загальних місць. Виявилося, що дл правильних суджень загальні місця представляють набір загальновизнаних понять, службовців операторами для опису світу. Цей опис має бути систематичним і несуперечливим. Ці загальні місця Аристотель назвав "категоріями" і дав їх вичерпний перелік і розробку змісту. Для промов ораторських (дорадчих, судових, показник них) Аристотель застосував додатково категорію топів (загальних місць) і дав зведене опис топіки. Численні топи фактично представлені сенсом народних прислів'їв.



Таким чином, виявилося, що різниця в етичних установках в ораторике і в діалектиці передбачає дві різні, хоча, ймовірно, і зводяться частково одна до іншої системи загальних місць, категорій і топів. Різні умови мови, етос дали різні системи загальновизнаних понять. Схема 1.6 представляє узагальнено зв'язок діалектики і ораторики.

 


Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 12; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты