Розкрийте сутність методу групової роботи.

Соціальна робота з групою — метод, що використовується з метою надання людині допомоги шляхом передачі групового досвіду для розвитку її фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки.

Найбільш важливий результат групової роботи — перетворення внутрішнього світу її учасників. Основа цих перетворень — переосмислення життєвих цінностей.

«Аксикреація» — породження, «вирощування» у людини чи групи нових чи регенерація і переосмислення старих цінностей.

Сучасна соціальна групова робота має два різно­види:

1) групова робота з ініціативи і за участі соціальних служб, соціального працівника;

2) самостійно організовані групи взаємопідтримки.

В даний час теоретична база соціальної роботи з групами складається з положень таких шкіл, як теорія поля, теорія соціального обміну, психоаналіз і загальна теорія систем.

Серед переваг групової роботи виділяють:

· економічні: економне використання часу та засобів;

· психологічні: фактор групової динаміки; фактор гру­пового впливу.

Перевага групової роботи перед індивідуальною — одержання «додаткового продукту» за рахунок досягнення і використання так званого синергетиченого ефекту: результат групової роботи перевищує просто суму результатів роботи її окремих членів, учасники почувають себе комфортно, впевнено, їхня активність підвищується, і відбувається якісний стрибок результативності.

Групова робота використовується:

1) у виправних цілях, коли справа стосується поведінки одного чи декількох членів;

2) для попередження соціальних дисфункцій (у випадку такої небезпеки);

3) для забезпечення нормального розвитку окремих членів групи, особливо в критичні періоди росту;

4) для утвердження особистості;

5) з метою навчання і виховання почуття громадськості;

6) для здійснення однієї мети чи всіх цих цілей одночасно.

Призначення групової роботи:

1) вирішення складних проблем;

2) формування згуртованого колективу, створення «зіграної команди»;

3) пошук і реалізація сприятливих можливостей;

4) організація процесу навчання, обмін досвідом;

5) особистісне і професійне самовизначення учасників роботи і т.д.

Прийнято виділяти два основних типи груп: створені спеціально для роботи з їх членами і вирішення внутрігрупових проблем (внутрішньо орієнтовані) і створені для досягнення якої-небудь зовнішньої стосовно групи мети. Внутрішньо орієнтовані групи, у свою чергу, розділяються на два типи: а) спрямовані на нормальний розвиток своїх членів (групи соціалізації); б) групи, ціль яких — виправлення відхилень, що виникли в ході попередньої соціалізації (групи ресоціалізації).

У цілому групи поділяють за розміром на мікрогрупи (діади, тріади); малі групи (до 20 осіб); ве­ликі.

Групи також розрізняють за:

· складом: гомогенні (однорідні), гетерогенні (різнорідні);

· часом дії: довготривалі, короткотривалі;

· можливістю поновлення: відкриті, закриті.

За теоретичною основою групи поділяють на психоана­літичні; психодрами; групи екзистенційної терапії; групи, орієнтовані на особистість; гештальтгрупи; групи транзактного аналізу; групи терапії поведінки; групи раціонально-емоційної терапії; групи радикальної дії тощо.

Групова динамі­ка — зміни структури групи, розподілу влади, позицій, ролей, групових норм, моделей поведінки, спілкування, міжособистісних стосунків. До характеристик групової динаміки належать: цілі і завдання групи; норми (правила) групи; структура групи, групові ролі та проблема лідерства; групова згуртованість; напруження в групі; фор­мування підгруп; актуалізація попереднього емоційного досвіду тощо.

В. Н. Макаревич виділяє наступні стадії розвитку групи: попередня, стадія формування групи; стадія конфлікту; стадія консолідації й ефективної роботи.

Незалежно від типу групи, стилю поведінки, обраного соціальним працівником, його основна функція в групі — посередництво.

Методи та прийоми групової роботи: вправи, формулювання проблеми, рольова гра, ігри на розвиток навичок спілкування, «мозковий штурм», візуалізація, малювання, тайм-аут.