Розкрийте сутність та зміст соціальної адаптації як технології соціальної роботи.

Соціальна адаптація — це не лише стан людини, а і процес, на протязі якого соціальний організм набуває рівноваги і стійкості до впливів соціального середовища.

Специфікою людської адаптації є те, що цей процес пов’язаний з соціалізацією людини, з процесом засвоєння соціальних норм поведінки, з “вростанням у соціальний світ”.

Процес соціальної адаптації необхідно розглядати у трьох рівнях:

· суспільство (макросередовище) — адаптація особистості і соціальних верств до особливостей соціально-економічного, політичного, духовного і культурного розвитку суспільства;

· соціальна група (мікросередовище) — адаптація людини або, навпаки, нестиковка інтересів людини з соціальною групою (виробничий колектив, сім’я, учбовий колектив тощо);

· сам індивід (внутрішньоособистісна адаптація)— прагнення досягти гармонії, збалансованості внутрішньої позиції і її самооцінки з позиції інших індивідів.

Характер та ступінь адаптації або дезадаптації особистості залежить багато в чому від біологічних, психологічних, фізіологічних властивостей людини і її соціального розвитку.

В залежності від структури потреб і мотивів особистості формуються наступні типи адаптаційного процесу:

· тип, що характеризується переважанням активного впливу на соціальне середовище;

· тип, що визначається пасивним, конформним прийняттям цілей та ціннісних орієнтацій групи.

· вірогідно-комбінований тип, що базується на використанні обох вище названих типів.

Під час вибору того чи іншого варіанту, особистість оцінює вірогідність успішної адаптації за різних типів адаптаційної стратегії. При цьому оцінюються:

а) вимоги соціального середовища;

б) потенціал особистості.

Повна соціальна адаптація людини включає фізіологічну, управлінську, економічну, педагогічну, психологічну і професійну адаптацію.

Виділяють два рівні адаптованості особистості: повна адаптованість та дезадаптація.

Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства і його вимог, для якого визначальними є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлених рішень, прийнятих у відповідності з суб’єктивною схемою сприймання ситуації і свідомий вибір поведінки, зроблений у відповідності з цілями, прагненнями, потребами, системою цінностей особистості.

Пасивна стратегія найхарактерніша для людей, які знаходяться у стані соціального чи емоційного шоку, і проявляється у намаганні людини зберегти себе, перш за все як біологічну одиницю, залишити незмінним колишній спосіб життя, використовувати накопичені і раніше ефективні стереотипи взаємодії з оточенням і самим собою. Активна стратегія — стратегія, яка концентрується на здійснюваних самою людиною внутрішньо особистісних і зовнішніх соціальних передумовах, на зміні колишнього способу життя, на подоланні труднощів і руйнуванні відносин, які не влаштовують.