Підходи до визначення сутності консультування.

1. Функціональний, при ньому консультування розуміється як метод, що забезпечує клієнта практичними порадами і допомогою, як будь-яка форма надання клієнту допомоги щодо змісту, процесу чи структури розв'язуваної задачі, коли сам консультант не відповідає за її вирішення, але допомагає тим, хто несе таку відповідальність.

2. Професійний, при ньому консультування розглядається як особлива професійна служба, що надає послуги громадянам і організаціям за допомогою спеціально навчених і кваліфікованих осіб, що допомагають виявити соціальні проблеми клієнта, проаналізувати їх, дати рекомендації щодо їх вирішення та сприяти, при необхідності, виконанню прийнятих рішень та отриманих рекомендацій.

Соціальне консультування — це кваліфікована порада, допомога особам, що відчувають різні труднощі, з метою їхньої соціалізації, відновлення й оптимізації їхніх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування.

За своєю технологією і формою консультація являє собою взаємодію між двома чи кількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію консультованій особі з метою допомогти їй у вирішенні назрілих проблем, а також при підготовці соціальних прогнозів, перспективних програм і т.п.

Етапи соціального консультування:

1. Аналіз проблеми.

2. Постановка проблеми.

Принципи організації соціального консультування: принцип аналізу підтексту; принцип відмови від конкретних рекомендацій; принцип системності; принцип поваги до особистості клієнта.

Принципи здійснення соціального консультування: принцип компетентності; принцип довірливості і співпраці; принцип конфіденційності; принцип результативності.

Загальні принципи: Принцип зацікавленості клієнта. Принцип ситуативного контролю. Принцип органічності та природності. Принцип незавершеності.

Ядром технології процесу консультування є встановлення довірчих взаємин консультанта і консультованого.

Прийоми і методи роботи з клієнтами: спостереження, тестування, навіювання, переконання, інформування, метод художніх аналогій, міні-тренінг, консультаційний інструктаж та ін.

Результатами консультування можуть бути: покращення розуміння (проблеми, себе, оточуючих); зміна емоційного ста­ну; здатність до прийняття рішення; здатність до здійснення даного рішення; підтвердження своїх думок, почуттів, рішень; отримання підтримки; пристосування до ситуації, яку немож­ливо змінити; пошук і вивчення альтернатив; отримання прак­тичної допомоги через прямі дії (консультанта й інших спец­іалістів, яких залучив консультант); розвиток наявних умінь і навичок, набуття нових; отримання інформації; реагування на дії інших людей та ситуацію.

Напрямки консультування:медико-соціальне, психолого-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське й ін.

Види консультування:

За об'єктом впливу: індивідуальне, групове.

За змістом розрізняють конкретне і програмне консультування. Конкретне консультування здійснюється в тих випадках, коли мова йде про вузькоспеціалізовану проблему індивіда, групи, родини і т.д. Що стосується програмного консультування, то його можна визначити як двосторонній процес вирішення проблем, у ході якого консультант допомагає установі чи організації об'єктивно проаналізувати їхню діяльність, усунути суб'єктивність в оцінках і на цій основі підвищити якість соціальних послуг, що надаються. Інший різновид програмної консультації передбачає зосередження основної уваги на організаційних питаннях. Існує і ще одна форма консультування — поєднання конкретного і програмного підходів.

За просторовою організацією виділяють два види консультування: контактне («очне») і дистантне («заочне»). Для контактного консультування характерне те, що консультант зустрічається з клієнтом, і між ними відбувається бесіда. Дистантний вид консультативної діяльності не передбачає прямого спілкування з клієнтом віч-на-віч. У даному випадку спілкування відбувається по телефоні або в процесі переписування (скриботерапія).

Залежно від тривалості спілкування та кількості зустрічей консультування поділяють на: короткотривале консультування, тривале консультування, оперативне консультування.

Види консультування залежно від призначення: Довідково-інформаційне. Діагностичне. Коригуюче. Формуюче та розвиваюче.

Види консультування за конкретною групою клієнтів, з якою працює консультант: консультування людей похилого віку й інвалідів, сімейне консультування; консультування з питань зайнятості населення, корекційне консультування фахівців (супервізорство) та ін.

Супервізія — процес, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) допомагає персоналу (супервізованим) якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.