Дайте оцінку технологій соціальної роботи з безпритульними.

До осіб без певного місця належать:

1. Особи з психічною патологією, хворі алкоголізмом чи наркоманією, які не бажають лікуватися, втратили зв'язок з родиною і змушені бродяжничати; жертви шахрайства з житлом.

2. Колишні засуджені, які втратили соціальні зв'язки і не спроможні реалізувати конституційне право на житло у зв'язку з: а) продажем житла родичами чи його втратою внаслідок їхньої смерті; б) небажанням родичів спільно проживати; в) недосконалістю функціонування структур по обліку і розподілу житла.

3. Особи, які ухиляються від виконання покладених судом обов'язків чи які здійснили злочин і змушені ховатися.

4. Особи, виселені за рішенням суду з займаної службової житлоплощі внаслідок припинення трудових відносин з підприємством, яке надало житлову площу.

5. Біженці, вимушені переселенці, які незаконно в'їхали до України з інших країн.

6. Діти, які тікають від батьків, з виховних установ і будинків-інтернатів.

Причини бездомності і бродяжництва розжируються в такий спосіб: Падіння рівня життя населення і розвиток несприятливих відносин у родині (50,2% респондентів). Втрата житла (11,0 % респондентів). Недостатньо ефективна робота правоохоронних органів, органів соціального захисту населення, служби зайнятості, міграційної служби та ін. з особами без певного місця проживання (8,6 % респондентів). Збільшення числа осіб, які зловживають алкоголем, наркотиками (8,6 % респондентів). Недосконалість законодавства (8,2 % респондентів). Прозорість кордонів (7,3 % респондентів). Наявність локальних воєн на території Росії (4,5 % респондентів). Погіршення соціально-економічного положення в країні (0,8 % респондентів). Небажання певних верств населення працювати і вести нормальний спосіб життя (0 % респондентів). Інше (0,8 % респондентів).

Серед дорослих безпритульних більше чоловіків, ніж жінок; у середньому їхній вік коливається від тридцяти до п'ятдесятьох років; більше 90% з них — працездатні. Джерелами існування для представника цієї категорії є: милостиня, злодійство, допомога благодійних організацій і епізодичні заробітки (збір і здача порожньої склотари, навантаження/розвантаження, миття вагонів у відстійниках і т.п.). Бомжі розділяються на так званих «корінних» і «іногородніх». До відмінних рис осіб без певного місця проживання відносяться: відсутність житла, прописки, документів, родичів (суб'єктивно) і визначених життєвих цілей і перспектив. Негативний вплив самого існування бомжів на життя інших громадян виявляється насамперед у значному ускладненні санітарно-епідеміологічної і криміногенної обстановки в тім чи іншому районі, місті.

Без­притульні діти — це діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання. "Бродяжництво"— переміщення впродовж тривалого часу з одного населеного пункту до іншого або в межах одного населеного пункту особи, яка не має постійного місця проживання чи залишила його1. За цим визначенням, бродяжництво є характери­стикою певного способу життя. "Діти, які перебувають у стані бродяжництва"— це особи до 18 років, які трива­лий чи короткий час працюють або проживають в умовах вулиці, або просто не мають конкретного місця проживання, їх спілкування з однолітками відбувається також на вулиці. Під поняттям "діти, які перебувають у стані бродяжництва", слід розуміти: безпритульних дітей (а) живуть "на вулиці" або у тимчасових сховищах (покинутих будівлях тощо), не мають власного дому, не мають батьків; (б) живуть "на вулиці" або у тимчасових сховищах, не мають власного дому, ма­ють батьків, які також живуть "на вулиці"; (в) мають власний (батьківський) дім та батьків (або одного з них), але не конта­ктують з батьками через те, що батьки вигнали їх з дому; бездоглядних дітей: діти-втікачі з зовні благополучних сімей; діти-втікачі з державних закладів (виховних установ); діти, що за своїми психічними ознаками схильні до бродяжництва

На даний час, дітьми, які перебувають у стані бродяжництва, опікуються такі уста­нови і організації: управління (відділи) у справах сім'ї та молоді регіональних і місцевих держав­них адміністрацій; служби у справах дітей; центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; кримінальна міліція у справах неповнолітніх; притулки для неповнолітніх; інтернатні заклади; громадські та благодійні організації.