Можна виділити дві основні точки зору щодо форм роботи з дітьми-бродягами, умовно назвавши їх "ліберальною" та "авторитарною".

Прихильники ліберальної точки зору виходять із того, що повинна максима­льно враховуватись особиста думка дитини під час вирішення її долі, що дитина пови­нна мати свободу вибору. Якщо бути послідовним, то рішення повернутися в сім'ю (рідну або прийомну), інтернат, дитячий будинок, звідки втекла дитина, або залишити­ся на вулиці, має приймати саме дитина. Крім того, дитина повинна мати можливість обрати місце проживання. Ліберальна точка зору передбачає (окрім іншого) надання дітям широкого спектру видів допомоги безпосередньо в умовах вулиці.

Форми роботи з дітьми-бродягами в умовах вуличного середовища: забезпечення регулярним гарячим харчуванням, орга­нізація роботи виїзних кухонь; створення банків одягу і взуття, забезпечення дітей-бродяг необхідним одягом, особливо взимку; надання місця для ночівлі; надання медичної допомоги стаціонарними та мобільними (виїзними) амбула­торіями; організація ігор та екскурсій; проведення виховних бесід, спрямованих на підвищення мотивації до соціально прийнятної поведінки; надання моральної та психологічної допомоги; проведення просвітницької роботи — інформування щодо ризику різних захво­рювань та засобів їх профілактики, щодо прав дитини та організацій, які можуть надати допомогу дитині; створення кризових та реабілітаційних центрів, центрів денного перебування де дитина могла б харчуватися, отримувати медичну допомогу, навчатися тощо; реалізація програми "Рівний — рівному".

Прихильники авторитарного підходу вважають недоцільною і навіть шкідли­вою практику надання допомоги дітям, доки вони перебувають у вуличному середови­щі, доки вони не потрапили під контроль органів державної опіки або не повернулися додому (в сім'ю). На їх думку, коли йдеться про роботу з дітьми-бродягами, насампе­ред мається на увазі виявлення і негайне вилучення їх із вуличного середовища.

Центри денного та цілодобового перебування дітей повинні забезпечувати маленьких бродяг харчуванням, одягом (мати банки одя­гу), створювати умови для гігієнічних процедур, а що стосується центрів цілодобового перебування, поряд із переліченим вище — місцем для ночівлі.

Серед різних форм роботи з безпритульними дітьми можна назвати: прийомні сім’ї тим­часового перебування, пересувні амбулаторій (які надавали б медичну допомогу дітям-бродягам на вулиці (у місцях найбільшого їх скупчення), а також проводили б серед них просвітницько-профілактичну роботу), "вуличне навчання" (педагог — "вуличний вчитель" — проводив би навчання одразу по кількох предметах з кожною окремою дитиною за індивідуальною програмою, виходячи з його рівня знань та здібностей). Слід спеціально готувати соціальних працівників, педагогів, вчителів до роботи з діть­ми-бродягами, в притулках для неповнолітніх, інтернатах.