Визначте основні шляхи управління адаптацією персоналу організації.

Адаптація — це взаємне пристосування працівника і умов організації, що базується на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці.

Виділяють два напрямки адаптації:

· первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які не ма­ють досвіду професійної роботи (випускники середніх та вищих навчаль­них закладів);

· вторинний, тобто пристосування працівників при переході на нові робочі місця, посади, об'єкти.

Психофізіологічна адаптація— пристосування людини до нових фізич­них і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці.

Професійна адаптація— повне і успішне оволодіння новою професією, тоб­то звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації.

Соціально-психологічна адаптація— це пристосування людини до ви­робничої діяльності, до нового колективу, його традицій і неписаних норм, до стилю роботи керівників. Вона ніби включає працівника в колектив як рівноправного, якого прийняли всі його члени.

Організаційна адаптація передбачає встановлення взаємних зв'язків новачка в організаційній сфері підприємства, тобто зв'язків щодо режиму праці і відпочинку, дотримання трудового розпорядку і трудового ритму підприємства, вимог колективної організації праці і трудової дисципліни.

Адаптація в сфері дозвілляпередбачає освоєння молодими робітниками видів діяльності у позаробочий час.

Процес адаптації двосторонній:як новачок пристосовується до нових трудових і психологічних факторів, так і трудова група, керівництво пристосовуються до новачка, відводять йому ту чи іншу соціальну роль, установлюють статус, включають у систему взаємодії, іноді здійснюють рольовий перерозподіл у групі.

З організаційної точки зору виділяють декілька періодів адаптації. Перш за все, це період ознайомлення — тривалість один місяць. За цей час працівник може продемонструвати свої можливості, бажання, витримку. Другий період — оцінюючий, тривалістю до одного року, коли досягається сумісність з колективом. На третьому періоді проходить поступова інтеграція в організацію. Важ­ливу роль в ефективній адаптації нових працівників відіграє керівник.

Крім адаптації людини до робочого місця, доцільна й адаптація робо­ти до людини. Це передбачає: організацію робочих місць відповідно до вимог ергономіки; гнучке регулювання ритму і тривалості робочого часу; побудову структури організації (підрозділу) і розподілу трудових функцій та конкретних завдань з урахуванням здібностей і особливостей характеру працівників; індивідуалізації системи мотивації.

Процес адаптації часто може супроводжуватися стресом.

Управління адаптацією— це активний вплив на фактори, від яких зале­жить проходження та терміни адаптації.

Відносно молодих працівників технологія управління включає:

· аналіз очікувань працівників (виявлення мотивів, бажання працю­вати в цій організації);

· найом і прогноз стабільності нового працівника (як довго він хоче пра­цювати вданому колективі);

· введення в колектив;

· ліквідацію причин конфліктних ситуацій, незадоволеність процесом адаптації;

· узагальнення матеріалів про хід адаптації, ознайомлення з ними ке­рівників адміністрації і лінійних керівників.

Серед заходів, що сприяють скороченню періоду адаптації і негатив­них їх наслідків, важливе місце займає професійний відбір кадрів.

Адаптація і її терміни значною мірою залежать від організації системи професійно-кваліфікаційного навчання та просування працівників на підприємстві.

Інтегрованим суб'єктивним показником успішної трудової адаптації можна вважати загальну задоволеність працівника працею, морально-психологічним кліматом у колективі.

Управління виробничою адаптацією передбачає, по-перше, вплив на об'єктивні фактори через створення системи управління виробничою адаптацією на підприємстві, по-друге — управління індивідом власною виробничою адаптацією (самоменеджмент).