Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Однією з найважливіших функцій прокуратури, яка властива більшості правових систем сучасності є підтримання державного обвинувачення в суді. Ця функція закріплена у п. 1 ст. 121 Конституції України. Функція прокуратури по підтриманню державного обвинувачення також передбачена в п. 4 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, в Конституції України (ст. 129) закріплено, що до основних засад судочинства відносять підтримання в суді державного обвинувачення прокурором.

Діяльність прокурора в підтриманні державного обвинувачення є складовою частиною більш широкого виду державної діяльності. Це фактично кримінальне переслідування осіб, які скоїли злочин, на різних стадіях кримінального впровадження. У свою чергу, кримінальне переслідування є невід'ємною складовою частиною правоохоронної функції держави.

Аналіз праць вчених показав, що існують різні думки науковців щодо вивчення даної проблеми. Зокрема В.І. Бажанов зазначав, що «підтримання державного обвинувачення - це не самоціль, а засіб забезпечення законності судом у розгляді кримінальних справ. Беручи участь у судовому розслідуванні, прокурор таким чином здійснює нагляд за законністю у діяльності суду щодо розгляду кримінальних справ»[4, с. 79].

С.А. Алеперт розглядає державне обвинувачення, як «основну на законі процесуальну діяльність, спрямовану на розслідування обвинуваченого у вчиненні злочину, його засудження, застосування до нього справедливого покарання, а у відповідних випадках - засобів виховного характеру чи громадської дії»[5, с. 87].

В.П. Корж вважає, що підтримання державного обвинувачення - це «процесуальна діяльність прокурора, спрямована на дослідження всіх обставин справи, застосування кримінального закону і міри покарання»[6, с. 6].

Згідно ст. 264 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду. Але при цьому не допускається порушення прокурором принципів змагальності та диспозитивності при судовому розгляді кримінальних справ, закріплених у ст. 261 КПК України.

Відомо, що завдання державних обвинувачів - максимально сприяти суду в об'єктивному встановленні обставин справ і прийнятті законних та обґрунтованих рішень. При цьому ними принципово обстоюються державницька позиція захисту прав потерпілих, невідворотності покарання і за необхідності вносяться апеляції, касаційні подання та інші процесуальні документи про перегляд судових рішень.

Діяльність прокурора на стадіях досудового розслідування і судового розгляду відрізняється тим, що на відміну від стадії досудового розслідування, прокурор наглядової функції не виконує і наглядовими повноваженнями не володіє. Прокурор під час розгляду кримінальної справи у суді спільно з потерпілим, цивільним позивачем та їхніми представниками утворюють сторону обвинувачення, яка користується рівними правами зі стороною захисту у відстоюванні своїх процесуальних інтересів. Зовнішнім вирозом процесуальної діяльності прокурора під час судового розгляду кримінальної справи є обвинувальна промова, а також виступ прокурора в порядку обміну репліками.

Таким чином, підтримання державного обвинувачення в суді - є найважливішим спектром процесуальної діяльності прокурора-обвинувача, який перебуває в нерозривному зв'язку з покладеним на нього на нього конституційним обов'язком сприяти цілям правосуддя та має на меті кримінальне переслідування особи за вчинений злочин, представляти публічний інтерес держави і бути гарантом законних інтересів громадян, втягнутих у сферу правосуддя у кримінальних справах.