Види інфляції

Типи інфляції

1. Прихована інфляція існує як правило, в неринковій економіці, у якій ціни і заробітна плата контролюється і визначаються державою. Вона проявляється через товарний дефіцит, через погіршення якості товарів, що випускаються. Товарний дефіцит призводив до того що гроші переставали виконувати свої функції, так для того щоб купити деякі товари, недостатньо було мати гроші, потрібні ще спеціальні талони.

2. Відкрита інфляція проявляється головним чином через зростання цін на товари і послуги. Паперові гроші знецінюються, виникає надлишкова грошова маса, не забезпечена відповідною кількістю товарів і послуг.

У той же час не можна будь-яке зростання цін розглядати як інфляцію. Навпаки, підвищення цін може бути неінфляційним і відбуватися під впливом інших причин

Види інфляції

1. Повзуча інфляція-темп зростання цін - 10% на рік. Це помірне зростання цін, який не робить істотного негативного впливу на економічне життя. Заощадження залишаються прибутковими (процентний дохід вище за інфляцію), ризики при здійсненні інвестицій майже не зростають, рівень життя знижується незначно.

Цей вид інфляції характерний для країн з розвиненою ринковою економікою.

2. Галопуюча інфляція-темп зростання цін-до 300-500% на рік місячні темпи зростання вимірюються в двозначних числах. Така інфляція робить негативний вплив на економіку: заощадження стають збитковими (% за вкладами нижче темпів інфляції), довгострокові інвестиції стають занадто ризикованими, рівень життя населення значно скорочується.

Така інфляція характерна для країн зі слабкою економікою або країн з перехідною економікою.

3. Гіперінфляція - темп зростання більше 50% на місяць. У річному обчисленні більше десяти тисяч відсотків. Така інфляція діє руйнівно на економіку, знищуючи заощадження, інвестиційний механізм, виробництво в цілому. Споживачі намагаються позбутися від «гарячих грошей», перетворюючи їх у матеріальні цінності.

36)В чому полягає суть ринкового механізму

Сучасний ринковий механізм—багатогранна й складна система

господарських відносин, здатна забезпечити функціональні потреби

суспільного виробництва й обміну

Ефективність функціонування ринкового механізму, його

розвиток і вдосконалення залежать від багатьох інших надзвичайно

важливих факторів. Це — проблеми ціноутворення, конкуренції та

монополії, забезпечення стабільності фінансової та кредитної

систем, бездефіцитність бюджету, розвиток інформаційної служби,

зовнішньоекономічних

44)В чому полягає принцип поділу капіталу на постійний і змінний

Постійний – це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини.

Змінній – це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).

Поділ капіталу на постійний і змінний дає можливість з’ясувати, що постійний капітал виступає лише як передумова для створення й збільшення вартості. А створює і збільшує вартість лише жива робоча сила, яка своєю конкретною працею переносить стару вартість, а абстрактною працею не лише відтворює вартість робочої сили, а й створює додаткову вартість.

49)Шляхи зниження собівартості продукції на підприємстві

Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собiвартостi продукції є функціонально-вартісний аналіз. Функцiональний підхід передбачає абстрагування від iснуючого iнженерного рiшення, видiлення функцiй, якi виконує вирiб, та пошук альтернативних варіантів виконання функцiй з меншими витратами.

50)Характеристика робочої сили як товару

Економічна теорія розглядає дві основні форми працевлаштування людей: пряму і побічну. Пряме (безпосереднє) працевлаштування є характерним для дрібного товарного виробництва та сектору підприємств колективної власності. Пряме поєднання робочої сили і засобів виробництва можливе лише тоді, коли власник робочої сили водночас є власником (чи співвласником) підприємства, на якому він працює.

Наймання праці — це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб’єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду. Грошова винагорода має назву заробітна плата.

51)Заробітна плата,як ціна товару робоча сила

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата - ціна, що виплачується за використання праці. Перехід до ринкової економіки зумовлює появу ринку праці, а отже, купівлю-продаж товару робоча сила.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від:

1) номінальної заробітної плати;

2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя);

3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів

соціального страхування. Для визначення реальної заробітної плати

індекс номінальної заробітної плати ділять на індекс вартості життя.

52) Необхідність державного антимонопольного регулювання

Антимонопольне законодавство спрямовано проти нагромадження фірмами небезпечної для суспільства монопольної влади. Антимонопольне законодавство можна розглядати у вузькому та широкому розумінні слова

Таким чином, антимонопольна політика і антимонопольне законодавство спрямовані передусім на недопущення утворення економічних монополій, їх влади над ринком. Антимонопольне регулювання ринкової економічної системи необхідним для відновлення можливостей ринкового конкурентного механізму в сучасних умо-вах недосконалої конкуренції. Цей процес береться під строгий ко-нтроль держави.

53) Закономірності виникнення і функ.акціонерного капіталу

Акціонерний капітал, на відміну від промислового, торгового та позичкового, функціонує не в певній сфері економіки, а в кожній із її сфер, тому він є не особливим видом капіталу, а особливою формою організації капіталу, що функціонує в будь-якій сфері економіки.

Акціонерний капітал формується шляхом об'єднання розрізнених грошових засобів в один великий грошовий капітал через утворення акціонерних товариств, випуск і розміщення ним своїх цінних паперів - акцій, облігацій тощо. Причиною виникнення акціонерного капіталу є обмеженість способу залучення капіталу за допомогою паїв.

54) Особливості функціонування ринку цінних паперів

Сьогодні Україна реалізує свою можливість створити ринок цінних паперів на основі впровадження вищих європейських і світових стандартів.

Ринок цінних паперів - це функціональна система фінансового ринку, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, стимулює структурну перебудову економіки, підвищує добробут громадян коштом доходів від вкладання грошових ресурсів у цінні папери і вільне розпорядження доходами. Ринок цінних паперів становить частку ринку позичкових капіталів

55)Система управління акціонерним товариством

Існує внутрішній та зовнішній контроль за діяльністю органів АТ. Внутрішній контроль стосується діяльності органів управління і його здійснюють відповідні органи й учасники, а зовнішній — сторонні організації (державні органи). Управління товариством (корпоративне управління) здійснюється за допомогою системи органів:

а) загальні збори акціонерів (обов’язковий орган; уразі наявності в товаристві лише одного акціонера він виконує роль загальних зборів);

б) виконавчий орган (обов’язковий) — колегіальний (правління чи дирекція) чи одноособовий (директор);

в) спостережна (наглядова) рада — необов’язковий орган (як загальне правило); в обов’язковому порядку створюється в передбачених законом випадках (кількість акціонерів перевищує 50 осіб; в акціонерному банку та корпоративному інвестиційному фонді; у разі створення АТ у процесі корпоратизації, приватизації чи заснування державою в особі компетентного органу державного АТ);

56)Характеристика фондової біржі як ринку цінних паперів

Фо́ндова бі́ржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.Зміст

Види цінних паперів на біржі

Основні види цінних паперів, які обертаються на біржі, — це акції й облігації, державні боргові зобов'язання, а також похідні від них. Процедура допуску їх до котирування на фондовій біржі називається лістингом; вона здійснюється у відповідності з конкретними вимогами до їх емітента. Цінні папери, які пройшли процедуру лістингу і дозволені для купівлі-продажу, називаються фондовими цінностями (активами). Торгівля ведеться або партіями, на певну суму, або за видами, при цьому договори укладаються «заочно», без наявності на біржі самих цінних паперів.

32)Особливості інфляційних процесів в Україні

Вперше на Україні заговорили про появу інфляції у 1991 році хоч коріння її розрослися ще в колишньому СРСР. Первинна емісія ¾ головний чинник інфляції попиту в Україні. Стрімке падіння вартості національних грошей України охоплює період з кінця 1991р. до половини 1994р., коли індекси цін стрімко підвищувались з 240% в 1991р. до 2100% в 1992р

Об¢єктивна ціна грошей ¾ фундамент об¢єктивного ціноутворення. Ще в 1994 році вдалося забезпечити більш послідовне просування до об¢єктивної ціни грошей визначення котрої починається з встановлення реальної позитивної облікової ставки. Вже з лютого 1994 року її значення з розрахунку на місяць перевищило темпи інфляції (20 і 16%, відповідно). Кредитні гроші перестали бути засобом накопичення невипраданих обсягів товарно-матеріальних цінностей та валюти

21)Результати відтворення суспільного виробництва

Результати відтворення за певний період часу (рік, півріччя, квартал, місяць) відображаються в цілій системі показників. Найбільш загальним показником виробництва, а, відповідно, й відтворення на мікроекономічному рівні є валова продукція підприємства.Відтворення - це процес виробництва, взятий у динаміці його безперервного відновлення.Процес відтворення відбувається на мікро- та макрорівнях, відповідно у відтворенні слід вбачати дві сторони: загальне і особливе.

24) Національний дохід,як знову створена вартість

)Одним з основних макроекономічних показників, які характе­ризують результати економічного розвитку тієї чи іншої країни, є валовий внутрішній продукт. Він відображає вартісний обсяг кін­цевої продукції (виключаючи повторний рахунок вартості сирови­ни, палива тощо, спожитих на різних стадіях у процесі виробницт­ва), виробленої на території даної країни за один рік. Основними елементами ВВП є: прибуток, заробітна плата, амортизаційні від­рахування, непрямі податки. Якщо обсяг валового внутрішнього продукту зменшити на суму амортизаційних відрахувань і не­прямих податків, отримаємо ще один макроекономічний показ­ник — національний дохід

25) Національний дохід,як джерело зростання нац..багатсва

Результатом національного виробництва, як було з'ясовано раніше, виступає суспіль­ний продукт. Вартість його складається з

двох частин: 1)старої перенесеної артості (С) й 2)нової вартості, створеної в процесі виробництва даного продукту (V+m). Стара перенесена вартість повертається знову до виробництва у вигляді фонду заміщення (на відновлення спожитих засобів виробництва), що забезпечує просте відтворення, а новоутворена вартість, яка отримала назву національного доходу, використовується суспільст­вом на особисте споживання й розвиток виробництва. Отже, націо­нальний доход по суті - це нова, створена суспільством за певний період часу (рік) вартість. Кількісно національний доход - це різниця між сукупним суспільним продуктом і фондом заміщення.Величина національного доходу - це один з найважливіших макроекономічних показників. Він найбільш повно дає уявлення про рівень економічного розвитку країни, а також про її потенцій­ні можливості забезпечувати добробут населення й вирішувати соціальні проблеми. А точніше - це той економічний ефект, який досягається суспільним виробництвом на тому чи іншому етапі його розвитку.

26)Основні етапи та форми суспільного поділу праці

Поділ праці - це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва і галузі

Однак це визначення буде неповним, якщо не показати деякі особливості цього явища:По-перше, поділ праці є історичною категорією. Це означає, що він перебуває у постійному русі, безперервно змінюється, що відбиває певний рівень розвитку продуктивних сил. Далі будуть показані історичні етапи розвитку поділу праці.По-друге, поділ праці не обмежується мікроекономічними явищами - в межах одного підприємства. Це певна система суспільної праці, яка складається у результаті якісної диференціації трудової діяльності в процесі розвитку суспільства

29)Розвиток форм вартості та виникнення грошей.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так з'яви-лася проста, випадкова, або одинична, форма вартості:

х товару А = у товару В.

Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у то-варі В. Тому перший товар знаходиться у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить вираженню вар-тості першого, протистоїть йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі вартості.

3.Роль класичної політичної економії

Починаючи з 17 ст., у передових європейських країнах швидко розвиваються ринкові економічні відносини. В аграрному секторі поволі з’являються господарства підприємницького типу з найманою працею, в промисловості інтенсивно розвиваються мануфактури, розширюються торгівля і кредит. Із розвитком промисловості з’явились нові джерела доходу, формується промисловий капітал, який все більше підпорядкував собі торгівельний. Виникла необхідність у формуванні нової економічної ідеології, яка б теоретично узагальнила і пояснила нові економічні процеси. Цю місію виконала класична політична економіяУ розвитку класичної політичної економії можна виділити такі етапи:
- перший етап – етап зародження; він пов’язаний з іменами таких видатних дослідників, як В. Петті, П. Буагільбер, Р. Кантильон, Д. Юм, фізіократів Ф. Кене;
- другий етап повністю пов’язаний з творчістю засновника економічної науки А. Сміта;
- Третій етап – етап розвитку класичної школи; це творчості великих послідовників та інтерпретаторів вчення А. Сміта – Ж. Б. Сея Д. Рікардо;
- Четвертий етап – етап завершення; він пов’язаний із занепадом класичних принципів у дослідженнях, Ф. Бастіа, Г. Ч. Кері, Дж. С. Мілля.

4.Марксизм і сучасність.

Аналізуючи роль, яку відіграв марксизм у розвитку економічної науки,та наслідки практичного втілення цієї доктрини в життя, слід урахувати його складність і неоднозначність.

З самого початку виникнення марксизму він мав як палких прихильників і послідовників, так і запеклих критиків.Те саме спостерігається і тепер. Навіть ті економісти, які високо цінують загальний теоретичний доробок Маркса, не сприймають його теорій трудової вартості, заробітної плати, додаткової вартості тощо, не кажучи вже про теорію «наукового соціалізму».Оцінки марксизму пострадянськими дослідниками також неоднозначні.Зараз поступово серйозні науковці намагаються переосмислити теоретичний доробок Маркса, збагнути те позитивне й негативне, що в ньому є.

Безперечно, Маркс заклав основи нового напряму в дослідженні економічних і соціальних процесів. Західні дослідники вважають його видатним теоретиком, який спромігся синтезувати

історію, політичну економію, філософію, соціологію у створенні відповідних підходів до дослідження суспільного розвитку.На жаль, на блискучих економічних дослідженнях Маркса надто негативно позначилися його радикальні революційні погляди. Погану послугу Марксу зробила і радянська економічна наука, рекламуючи його теорію як «єдино правильну і всеосяжну», перетворюючи на догму навіть його помилки.Між тим марксизм і, зокрема, його найважливішу складову — економічну теорію, слід розглядати тільки як один з численних напрямів суспільно-економічної думки, не абсолютизуючи його і не вбачаючи в ньому панацею від усіх економічних і суспільних негараздів.

5.внесок укр..вчених у розвиток політичної економії.

Українські вчені-економісти відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. При цьому дещо суперечним є визначення національної належності вчених, оскільки вони часто публікували свої праці іноземною мовою або проживали в інших країнах, насамперед у Росії. Проте серед тих учених-економістів, які були за національністю українцями або тривалий час проживали в Україні, та залишили помітний слід в аналізі, економічній теорії та історії, слід назвати В.Н. Каразіна, М.І. Туган-Барановського, I.І. Каракоза, М.І. Ковальчука, Г.Т. Лещенка, О.А. Бугуцького, Ю.Я. Литвина,В.І. Самборського та інших відомих учених-економістів.

33)Можливості держави у регулюванні інфляційних процесів.

В подальшому за допомогою моделі IS-LM в роботі визначено ефективність антиінфляційного регулювання економіки шляхом застосування бюджетно-податкового механізму, а також в умовах “ліквідної” та “інвестиційної” пасток, коли збільшення державних видатків в декілька разів, з врахуванням мультиплікативного ефекту, збільшує виробництво і товарний попит, а національне господарство може бути виведено з стану недостатнього оВ дисертаційному дослідженні проаналізовано і інші концептуальні напрями теорії державного регулювання економіки, зокрема підходи до визначення ефективності антиінфляційного регулювання з боку представників неокласичного синтезу, теорії „економіки пропозиції”.

34)Особливості визначення категорії «ринок» в сучасній економічній теорії

Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціа­льними та іншими ознаками. "Ринок" для американця, західно-европейця, японця виглядає по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька - до державного "дирижизму" західнонімецька - до "соціального ринкового господарства", а японська - до "корпоративного патерналізму". Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський або корейський.

22)Необхідність підтримання пропорційності між різними складовими вартості суспільного продукту

Результатом суспільного відтворення, незалежно від його типу, є сукупний суспільний продукт (ССП). Він являє собою виражений у :Ш ринкових цінах обсяг товарів і послуг, створених протягом певного часу (як правило, року). ССП перебуває в постійному русі, вихідним пунктом якого є виробництво, а кінцевим - споживання. Розподіл та обмін опосередковують зв'язок між значною кількістю виробників і споживачів ССП. Вони відображенні у схемі економічного кругообігу доходів і витрат в національній економіці.

27)В чому полягая суть суспільно-необхідних витрат та їх зв'язок з вартістю товару

Будь-яке виробництво завжди пов’язане з витратами, оскільки це — процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва.