Читання твору та його види.

Методу читання художнього творупритаманні наступні методичні прийоми:

— виразне (за сприятливих умов — навіть художнє) читання вчителя;
— читання майстрів художнього слова (відеозаписи та ін.);
— навчання виразному читанню учнів;
— читання учителем художнього тексту з коментарем (коментоване читання)

Використання рівного читання:

— читання в особах;
— читання художніх текстів „ланцюжком”;
— мелодекламація;
— інсценування прочитаного;
— рецензування прочитаного;
— конкурс виразного читання.

Основні вимоги до читця:

— образно мислити, а відтак емоційно збуджуватися;
— швидко переходити від одного емоційного стану до іншого;
— читати чітко, виразно, добре поставленим голосом;
— захоплюватися, але не втрачати почуття міри, контролювати рівень емоційного збудження;
— бути переконаним у слушності виголошуваного;
— постійно вдосконалювати техніку читання;
— мати постійний зоровий контакт з аудиторією (тобто за жодних обставин не демонструвати слухачам власну спину, не дивитися устелю, на підлогу чи „крізь” тих, хто знаходиться в аудиторії);
— міміка повинна сама виникнути з почуттів читця, атакож бути адекватною змісту тексту, що проголошується;
— жести мають бути доречними і, якщо є така можливість, якомога органічнішими;
— поза, манери – стриманими, невимушеними та природними;
— зовнішній вигляд, одяг, прикраси тощо повинні демонструвати елегантність, поєднану із простотою.

Методичні вимоги, до читання (з двох частин – з формально-мовленнєвої та аналітично-змістової) Перша частина визначається наступними аспектами:

- загальне враження від почутого і його аргументація;
- характеристика інтонаційного багатства прочитання;
- відповідність логічних наголосів змістові твору; —дотримання пауз;
- правильність темпучитання, наявність чіткого ритму;
- доречність міміки та жестів; доречність пози|.

Друга частина складається з таких аспектів:

- визначення того, чи зрозумів виконавець тему та ідею твору;
- висновок щодо того, чи вдалося читцю передати під час читання авторську думку;
- визначення „понадзавдання” прочитаного і того, чи вдалося декламатору досягти цього „понадзавдання”;
- оцінка того, чи цікавою була інтерпретація, „бачення” твору, яку запропонував читець;
-виявлення помилок під час донесення до слухачів змісту художнього твору;
- загальний висновокта оцінювання.

Коментоване читання (види коментаря)

— історико-культурний, що розкриває зміст відображених у прочитаних художніх творах маловідомих та незрозумілих учням фактів та подій з історії та культури іншої країни;

— побутовий, що пояснює національно-специфічні побутові реалії та ознаки національних звичаїв, які не мають аналогів у побуті українського народу;

— географічний (природничий), що дає учням змогу отримати інформацію про природні умови (клімат, рослинний і тваринний світ, рельєф), які зображено у творі або такі, які вплинули на його написання;

— лінгвістичний, суть якого полягає у коментуванні незрозумілих слів та характеру їхнього використання у художньому тексті, коментування елементів поетичної мови на лексичному, синтаксичному, звуковому та метричному рівнях (особливо це стосується творів, що вивчаються в оригіналі), а також у роз’ясненні сталих словосполучень, що потребують додаткового тлумачення;

— лінгвопорівняльний, завданням якого є поясненя прямих та переносних значень слів, а також виявлення збігів або розбіжностей їхніх семантичних полів та стилістичної забарвленості в українській та інших мовах.

Які ж існують види читання? Читанню й засвоєнню змісту програмових творів належить важливе місце в процесі вивчення літератури в школі. Існує самостійне читання (в старших класах) програмних творів. Проте, не всі твори можна самостійно збагнути. Важливим засобом, що забезпечує глибину емоційного сприймання і цільність враження від твору, є його виразне читання.

М.О.Рибникова зауважувала: “Виразне читання – це та перша і основна форма конкретного наочного навчання, яка для нас важливіша за будь-яку наочність зорового порядку”.

На уроках може звучати В.Ч. вчителя, учнів, художні читання майстрів сцени, можна грамзапис використати, фрагменти театральних вистав, записаних на магнітофонну плівку.

У середніх класах поширене коментоване читання. Коментуватися може весь твір або частина.