Прийоми навчання пов'язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це — елементарні методичні вчинки (дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку.

ЕФЕКТИВНІ ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ
Є завдання, які учень у змозі розв’язати самостійно. Є завдання, які йому через інтелектуальний і культурний статус розв’язати поки що не під силу. А є завдання, які учень може розв’зати за уважної і мудрої підтримки вчителя. Але в будь-якому випадку в центрі уваги має бути учень, а вчитель – посередником, кий допомагає дитині знайти свої підходи й використати різні стратегії в пошуках розв’язання проблеми. Саме для цього і використовуються методи і прийоми.
Однією з проблем, що виникають під час інтенсивної роботи учнів на уроці іноземної мови, є так зване «позамежове гальмування». Воно стає особливо помітним після тривалої монотонної роботи. Щоб запобігти цьому негативному явищу, варто використовувати різноманітні методичні прийоми, що знімають напруження, розвантажують психіку й нервову систему, допомагають учням переключити увагу на інші об’єкти. Серед них найпоширенішими є рухливі ігри, активні види діяльності, що усувають надмірне навантаження на зір, м’язи рук тощо. Учитель повинен чітко орієнтуватись, коли потрібно організувати навчальну ігрову діяльність, і коли треба її зупинити.

Методи та прийоми навчання є взаємопов'язаними поняттями. Образно кажучи, метод - це місткість, а прийом — це речовина, що наповнює цю місткість. Важливо уміти правильно застосовувати різні взаємозумовлені прийоми для підвищення ефективності навчання.

Наприклад, з боку вчителя під час реалізації вищезгаданих методів навчання можуть бути використані різні прийоми: організації діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом залучення учнів до виконання різноманітних мовних (наприклад, розгадати кросворд, заповнити пропуски в реченнях/тексті, назвати предмети, зображені на малюнках, відновити речення/текст тощо) та мовленнєвих/комунікативних вправ (наприклад, описати послідовність подій, зображених на малюнках, відповісти на запитання до прочитаного або прослуханого тексту, написати невеличкий твір, здійснити іншомовне спілку­вання в межах рольової гри, висловити свою точку зору під час індивідуальної або групової бесіди, вилучити задану інформацію з прочитаного чи прослуханого тексту для заповнення таблиці, схеми та інші).

З боку учня це застосування таких прийомів як запис, креслення схеми, аналіз мовних і мовленнєвих явищ, порівняння, логічне розмірковування, побудова за аналогією, імітація, відтворення за зразком або схемою та ін.

ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ
Лексичні одиниці ніколи не перевіряють механічно. Для закріплення слів і словосполучень використовують такі форми роботи:
1. Добирають і записують на дошці ключові слова з тексту, дають завдання за словами реконструювати текст якомога ближче до оригіналу або скоротити його до мінімуму.
2. Перед уроком записують на дошці у вигляді плану ключові слова для складання нової розповіді. Учні повинні за 2-3 хвилини підготувати невелику розповідь, використавши якомога більше записаних на дошці слів. Після висловлювання одного учня інші ставлять йому запитання або, навпаки, той, хто відповідає, ставить запитання класу. Така робота активізує учнів, змушує бути максимально уважними.
3. Учням пропонують підготувати короткі діалоги на певну тему з використанням ключових слів і словосполучень, записаних на дошці. Коли учні звикнуть до такої роботи, вони самі виписують ланцюжки ключових слів для створення певної тематичної ситуації і цікавих для них дій.
Наприклад
- розфарбуй на малюнку предмет і напиши його назву;
- добери із запропонованого переліку слово (речення), що відповідає змісту малюнку;
- підпиши ярлички до товарів;
- відгадай загадку;
- склади чайнворд (кросворд);
- вступи з персонажем у діалог, користуючись опорними словами та словосполученнями;
- придумай віршик, використовуючи нові слова
Ці вправи допомагають розпізнати одиниці нового навчального матеріалу, засвоювати їх значення, набути навичок оперування цими одиницями на рівні репродукції, підготуватися до самостійного використання їх у ситуаціях, які моделюють спілкування.
Відомо, що мимовільне запам’ятовування відіграє велику роль у навчальній діяльності молодшого школяра. Проте у цьому віці діти вже вміють запам’ятовувати і довільно. Довільність запам’ятовування розвивається й надалі у процесі навчання. З іншого боку, дітей приваблюють та інтригують незрозумілі слова, пісні, тексти а інший матеріал, який стає їм чомусь цікавим, незвичним та значущим. У методиці навчання іноземної мови у початковій школі цьому факту надається багато уваги. Можливо, не завжди учням потрібно давати повний переклад окремих текстів (віршів, пісень тощо), що їх вони мають завчити. Для цього достатньо розповісти про їх основний зміст. Пам’ять молодших школярів характеризується фрагментарним сприйманням, а у відтворенні матеріалу домінує впізнавання. Вони запам’ятовують невимушено той матеріал, який є чимось привабливим і викликає позитивні емоції. У зв’язку з цим необхідно включати до матеріалу, що подається, важливу та цікаву інформацію, яка привертатиме увагу школярів, змушуватиме їх більше зосереджуватися, щоб її усвідомити.