Непромислове виробництво.

До непромислового виробництва відносять господарства , продукція та послуги котрих не входять в основну діяльність підприємства. В їхні функції входять обслуговування побутових потреб персоналу підприємства, тобто підрозділи та відділи, яки не приймають участі в промисловому виробництві, а саме: управлінський відділ, виробничо-технічний, правово-економічний, відділ техніки безпеки та охорони праці, відділ капітального будівництва, бухгалтерія, відділ кадрів, воєнізована охорона, відділ постачання, складське господарство, відділ по громадський охороні, медична частина і т. ін

4. Управління тепловою електростанцією, функціональні обов’язки апарата управління.

Управління тепловою електростанцією очолює директор, котрий в межах наданих йому прав розпоряджується усіма засобами та майном електростанції, керує роботою колективу, несе відповідальність за дотримання фінансової, договірної, технічної та трудової дисциплін на станції, забезпечує цілісність власності.

Усією виробничо-технічною діяльністю електростанції директор керує через свого першого заступника – головного інженера.

Головний інженер відповідає за технічні питання, організує розробку та впровадження передових методів праці, раціонального використання обладнання, економної витрати палива, електроенергії, матеріалів. Під керівництвом головного інженера відбувається ремонт обладнання . головний інженер очолює кваліфікаційну комісію по перевірці технічних знань та підготовку інженерно-технічних працівників електростанції.

Кожний цех електростанції очолює начальник, якого призначає директор підприємства. Начальник цеху організує роботу колективу цеху по виконанню планових показників, приймає участь у виховній роботі в колективі, розпоряджується засобами цеху, має право заохочення та накладання дисциплінарних стягнень на робітників цеху і т. ін

Окремі ділянки цеху очолюються майстрами . Майстер з керівником ділянки відповідає за виконання плану, розміщення працівників та техніку безпеки, правильне нормування праці. Завдання, що поставлені перед майстром, потребують від нього не тільки технічної підготовки, але й знань економіки виробництва, його організації, він повинен бути обізнаним в економічних показниках роботи своєї ділянки, цеху, підприємства в цілому. Майстри безпосередньо керують роботою бригадирів та бригад робітників.

5. Статут і паспорт підприємства.

Для будь-якого підприємства, в тому числі і енергетичного, утверджується статут, оформляється паспорт. В статуті визначається найменування підприємства та місце його знаходження, найменування вищестоящої організації, котрій безпосередньо підпорядковане підприємство, предмети та мета його діяльності, статутний фонд (виділенні підприємству державою, можливі й інші джерела, основні та оборотні фонди) та перелік реквізитів, рахунків у банкові ( можливо в декількох), порядок звітності. Електростанція є юридичною особою з дня затвердження статуту.

Паспорт підприємства містить дані про наявність та використання потужностей, основних фондах та капітальному будівництві, матеріальних ресурсах, трудових ресурсах, фінансових показниках, показниках соціального розвитку. Дані, що вміщені в паспорті, необхідні для оцінки рівня та резервів (потенційних можливостей) виробництва та використовуються при плануванні.

Контрольні запитання

до теми “Енерговиробництво та його структура. Функції підприємств. Статут та паспорт підприємства. ”

1. Виробнича структура енергопідприємства ?
2. Функціональні обов’язки основних цехів ТЕС.
3. Функції цехів допоміжного виробництва.
4. Функції підрозділів що відносяться до непромислового виробництва?
5. Схема управління виробничо-технічною діяльністю електростанції. Паспорт підприємства.

Тема 5 :“ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

План

1. Види потужностей основних виробничих фондів.
2. Система показників використання обладнання ЕС.

І. Види потужностей основних виробничих фондів.

Використання основних виробничих фондів ЕС залежить, головним чином, від використання їхньої активної частини і перш за все - силового обладнання. Потужність силового обладнання визначає виробничу потужність ЕС, її максимальне навантаження, котре вона здатна забезпечити по електроенергії (кВт∙год) та тепло енергії (ГДж/год).

Розрізняють установлену потужність, номінальну, розподільчу та робочу потужності ЕС.

Установлена потужність електростанції (N_у ) – це сума паспортних (номінальних ) потужностей генераторів.

N_у = N_н ∙ n_бл ; МВт

Установлена потужність змінюється з введенням в експлуатацію нових енергоблоків, при демонтажу або перемаркіруванні діючих.

Розподільча потужність електростанції (N_розп. ) – визначається з врахуванням обмежень, або розривів потужності.

Розрив потужності - це невідповідність в даний момент часу потужності окремих елементів технологічного процесу, наприклад реактора та турбогенератора, енергоблоку та ЛЕП і т.д. розрив потужності може виникнути через зупинку блоку або одного з турбогенераторів на ремонт, освоєння проектної потужності, дефектів обладнання блоків. До розриву потужності на електростанції може привести й загально станційні обмеження. Для розрахунку розподільчої потужності визначається яка з двох величин найбільша: максимальне загально станційне обмеження (розрив) потужності або сума обмежень (розривів) потужності по окремих енергоблоках. Найбільша з цих величин віднімається від установленої потужності.

Робоча потужність електростанції (N_р ) дорівнює різниці між розподільчою потужністю та резервом, котрий потрібен для компенсації непередбачених змін балансу активної потужності в енергосистемі.

Номінальна потужність – це потужність, що розвивається агрегатом невизначено довгий час в умовах режиму, для котрого побудована машина, ця потужність указана в паспорті машини.

Максимальна потужність – потужність агрегату, яка або співпадає з номінальною, або перевищує її але короткочасно.

2. Система показників використання обладнання ЕС.

Використання обладнання ЕС характеризується системою показників:

- коефіцієнт екстенсивного використання к_е – характеризує тривалість використання існуючих потужностей

к_е = Т_р / Т_к ≤ 1 , де

Т_р та Т_к - відповідно час знаходження блока в складі обладнання даної ЕС, години.

Підвищенню коефіцієнту сприяє скорочення часу ремонтів.

- коефіцієнт інтенсивного використання к_і – характеризує навантаження з яким працює обладнання

к_і = Р_ср. / Р_max ≤ 1 , де

Р_ср. та Р_max - відповідно середнє та максимальне навантаження яке несе обладнання.

Підвищенню коефіцієнту сприяє підвищення навантаження обладнання

- показник кількості годин використання установленої потужності h_у ,

h_у = к_вик ∙ Т_к , або h_у = W_в / N_у ,

по значенню показника h_у , електростанції поділяються на:

базові - h_у = 5000 –7000 год./рік

напівпікові - h_у = 2000 -5000 год. /рік

пікові - h_у = 500 – 2000 год. /рік

Контрольні запитання до теми 5 “ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

1. Дати характеристику виробничім потужностям енергетичних об’єктів.

2. Дати характеристику резервам потужності.

3. Назвати показники економічності використання енергетичного обладнання ЕС.

Задача .

- На КЕС-300 установлено 8 блоків, річний виробіток електроенергії склав 15,2 ∙ 10⁹ кВт∙год, загальний час, впродовж якого блоки находяться: в ремонті - 5200 год. , в роботі – 58800 год. , в експлуатаційному резерві – 6080 год. Визначити коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного, загального використання установленої потужності, а також показник кількості годин використання установленої потужності - h_у .

Тема 5 :“ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

План

1. Види потужностей основних виробничих фондів.
2. Система показників використання обладнання ЕС.

І. Види потужностей основних виробничих фондів.

Використання основних виробничих фондів ЕС залежить, головним чином, від використання їхньої активної частини і перш за все - силового обладнання. Потужність силового обладнання визначає виробничу потужність ЕС, її максимальне навантаження, котре вона здатна забезпечити по електроенергії (кВт∙год) та тепло енергії (ГДж/год).

Розрізняють установлену потужність, номінальну, розподільчу та робочу потужності ЕС.

Установлена потужність електростанції (N_у ) – це сума паспортних (номінальних ) потужностей генераторів.

N_у = N_н ∙ n_бл ; МВт

Установлена потужність змінюється з введенням в експлуатацію нових енергоблоків, при демонтажу або перемаркіруванні діючих.

Розподільча потужність електростанції (N_розп. ) – визначається з врахуванням обмежень, або розривів потужності.

Розрив потужності - це невідповідність в даний момент часу потужності окремих елементів технологічного процесу, наприклад реактора та турбогенератора, енергоблоку та ЛЕП і т.д. розрив потужності може виникнути через зупинку блоку або одного з турбогенераторів на ремонт, освоєння проектної потужності, дефектів обладнання блоків. До розриву потужності на електростанції може привести й загально станційні обмеження. Для розрахунку розподільчої потужності визначається яка з двох величин найбільша: максимальне загально станційне обмеження (розрив) потужності або сума обмежень (розривів) потужності по окремих енергоблоках. Найбільша з цих величин віднімається від установленої потужності.

Робоча потужність електростанції (N_р ) дорівнює різниці між розподільчою потужністю та резервом, котрий потрібен для компенсації непередбачених змін балансу активної потужності в енергосистемі.

Номінальна потужність – це потужність, що розвивається агрегатом невизначено довгий час в умовах режиму, для котрого побудована машина, ця потужність указана в паспорті машини.

Максимальна потужність – потужність агрегату, яка або співпадає з номінальною, або перевищує її але короткочасно.

2. Система показників використання обладнання ЕС.

Використання обладнання ЕС характеризується системою показників:

- коефіцієнт екстенсивного використання к_е – характеризує тривалість використання існуючих потужностей

к_е = Т_р / Т_к ≤ 1 , де

Т_р та Т_к - відповідно час знаходження блока в складі обладнання даної ЕС, години.

Підвищенню коефіцієнту сприяє скорочення часу ремонтів.

- коефіцієнт інтенсивного використання к_і – характеризує навантаження з яким працює обладнання

к_і = Р_ср. / Р_max ≤ 1 , де

Р_ср. та Р_max - відповідно середнє та максимальне навантаження яке несе обладнання.

Підвищенню коефіцієнту сприяє підвищення навантаження обладнання

- показник кількості годин використання установленої потужності h_у ,

h_у = к_вик ∙ Т_к , або h_у = W_в / N_у ,

по значенню показника h_у , електростанції поділяються на:

базові - h_у = 5000 –7000 год./рік

напівпікові - h_у = 2000 -5000 год. /рік

пікові - h_у = 500 – 2000 год. /рік

Контрольні запитання до теми 5 “ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

1. Дати характеристику виробничім потужностям енергетичних об’єктів.

2. Дати характеристику резервам потужності.

3. Назвати показники економічності використання енергетичного обладнання ЕС.

Задача .

- На КЕС-300 установлено 8 блоків, річний виробіток електроенергії склав 15,2 ∙ 10⁹ кВт∙год, загальний час, впродовж якого блоки находяться: в ремонті - 5200 год. , в роботі – 58800 год. , в експлуатаційному резерві – 6080 год. Визначити коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного, загального використання установленої потужності, а також показник кількості годин використання установленої потужності - h_у .

Тема 10: “Класифікація кадрів. Робота з персоналом енергопідприємств. Продуктивність праці”

План:

1. Класифікація кадрів.
2. Продуктивність праці.
3. Показникі продуктивності праці
4. Кадрова політика підприємства.

1. Класифікація кадрів.

Найважливішим елементом продуктивних сил підприємства і основним джерелом його розвитку є люди, тобто персонал підприємства, трудові кадри підприємства, їх майстерність, освіта й фахова підготовка. Персонал підприємства, або кадри (постійний кваліфікований склад працівників підприємства) за принципом участі у виробничий діяльності поділяється на промислово-виробничий (ПВП) , який займається виробництвом та його обслуговуванням і непромисловий (працівники житлово-комунального господарства , лікувально-санаторних, дитячих закладів тощо) .

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на категорії:

- керівники – це працівники, що обіймають керівні посади : директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідуючи, голови правління та ін.

- спеціалісти – це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтера, адміністратори, юристи, соціологи та ін.

- службовці – це працівники, які готують і оформлюють документацію, облік та контроль, здійснюють господарське обслуговування, до них належать секретарі, діловоди, касири, робітники архівів, стенографісти та ін.

- робітники – це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення товару. Залежно від того, в якому цеху вони працюють , працівники поділяються на основних, допоміжних та обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також і молодшій обслуговуючий персонал (МОП): двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал групується за: професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Професія –це вид трудової діяльності, якій потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок, наприклад: оператор, слюсар, зварник, економіст, бухгалтер і т.д.

Спеціальність – це комплекс знань у межах професії, наприклад: в межах професії “слюсар” виділяють спеціальності слюсар електромонтажних робіт, слюсар сантехнік, слюсар механоскладальних робіт, слюсар трубопровідник та ін.

Кваліфікація – це рівень спеціальних знань ті практичних навичок і відображає ступінь оволодіння робітником своєї професії. Рівень кваліфікації визначається розрядом.

Відсоткове співвідношення працівників за категоріями (виробничими, віковими, за статтю, за рівнем загальної і спеціальної підготовки та ін.) утворює структуру персоналу і визначає питому вагу відповідної групи працівників у загальній чисельності персоналу.

Чисельність персоналу не залишається постійною. В наслідок найму і звільненню працівників здійснюється рух персоналу. З метою обліку наявності та руху персоналу вводиться поняття облікової, середньо облікової та явочної чисельності.

Облікова чисельність – це кількість працівників незалежно від того, знаходяться вони на роботі , чи у відпустці, відрядженні, або звільнені.

Явочна – це та кількість працюючих, яка стала до роботи.

Середньооблікова – це чисельність за певний період часу, визначається як сума щоденної облікової чисельності , віднесена до кількості днів в цьому періоді.

Важливим показником, якій характеризує ефективність роботи з персоналом є текучість (плинність) кадрів.

Коефіцієнт текучості кадрів визначається за формулою

К_т = Ч_зв. / Ч_сер. , де

Ч_зв. –чисельність працюючих, що звільнились за різними причинами.

Ч_сер. – середньооблікова чисельність персоналу.

З плинністю кадрів пов’язані суттєві витрати: прямі витрати на працівників, що звільняються, спад виробництва під час заміни кадрів та через підготовку і навчання кадрів, плата за позаурочні години тим хто залишилися, зниження продуктивності праці.

2. Продуктивність праці.

Продуктивність праці є вирішальним чинником підвищення ефективності виробництва. Її економічна сутність в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та затратами робочого часу на її виготовлення. Розрізняють продуктивність індивідуальної та загальної праці

Продуктивність індивідуальної праці є виготовлення продукції одним працівником за певний період часу.

Продуктивність загальної праці характеризує ефективність загальної праці і визначається відношенням виробленого за рік валового продукту до кількості працівників.

Продуктивність може бути розрахована в натуральних показниках , вартісних, а також в нормативних одиницях.

Продуктивність праці в нормативних одиницях означає трудовитрати, розраховуються в людино-годинах . Нормативи зібрані у довідниках “Збірники по нормативах” відповідних галузей.

Трудомісткість продукції визначає витрати робочого часу на одиницю чи конкретний комплекс робіт.

1. Показникі продуктивності праці.

До показників продуктивності праці на електростанціях належать:

виробіток електроенергії на одного робітника ПВП (кВт∙год /чол.);

виробіток валової продукції на одного робітника ПВП (грн./чол.); коефіцієнт обслуговування, визначає мий як відношення встановленої потужності ЕС до чисельності ПВП (МВт/ чол.); питома чисельність персоналу (штатний коефіцієнт - чол. / МВт)

До чинників підвищення продуктивності праці можна віднести застосування нових технологій, упровадження комп’ютерних розробок, механізація та комплексна автоматизація виробничих процесів, модернізація та заміна застарілого обладнання – тобто це буде фондомістка форма підвищення продуктивності . А також фондозберігаюча форма , це ліквідація простою робочого часу, забезпечення оптимальне завантаження обладнання, зниження плинності кадрів, збільшення зарплати, творча заінтересованість, кар’єра та ін.

5. Кадрова політика підприємства.

Головне завдання кадрової політики є забезпечувати кожне робоче місце персоналом відповідної професії і кваліфікації. Реалізація цього завдання проводиться через : набір персоналу, підготовку кадрів, оцінку дієздатності працівників, мотивацію додержання дисципліни, контроль додержання працівниками правил гігієни та безпеки, забезпечення зв’язків між керівництвом та трудовим колективом, реалізацію соціальних функцій та ін.

Основними документами, які забезпечують юридичні аспекти відносин між робітником і роботодавцем, є трудовий договір та індивідуальний договір підряду.

Трудовий договір – документ, що є угодою між підприємством та людиною, яка влаштовується на роботу. Терміни укладання його різні, і після підписання договору з обох сторін робітник зараховується на підприємство на підставі наказу.

Індивідуальний договір підряду - документ, у якому працівник зобов’язується виконувати роботу на замовлення підприємства за обумовлену у договорі ціну.

Контрольні запитання

до теми 10 “Класифікація кадрів. Робота з персоналом енергопідприємств. Продуктивність праці”

1. Склад і структура виробничого персоналу. По яким категоріям вона розраховується?

1. Продуктивність праці. Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці.
2. Плинність кадрів і як вона впливає на продуктивність праці? Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці.
3. Класифікація кадрів.
4. Кадрова політика енергопідприємства.

Задача.

Визначити чисельність ПВП КЕС з турбінами К-800, чотири енергоблоки, питома чисельність ПВП – 0,8 чол. / МВт.

Тема 11 : “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

План.

1. Організація праці робітників енергетики.
2. Нормування робочого часу.

1. Організація праці робітників енергетики.

Під організацією праці розуміють систему ціленаправлених дій по об’єднанню, узгодженню, впорядкуванню діяльності людей в процесі виробництва.

Основними напрямками планування праці є:

- раціональна організація робочого місця;

- підготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

- вдосконалення нормування праці;

- покращення умов праці.

- Раціональна організація робочих місць сприяє підвищенню продуктивності праці.

Робоче місце – це частина виробничого простору , яка закріплена за окремими робочими, або за бригадою робочих і оснащена усіма необхідними матеріально-технічними засобами для виконання певного виду робіт.

Для організації конкретних робочих місць використовуються типові проекти, в яких визначається призначення та характеристика робочого місця (професії і спеціальності, основна робоча поза, обладнання), оснащення та технічна документація, розташування робочого місця, схема зв’язку зі службами обслуговування, містяться рекомендації про створення найбільш сприятливих умов праці (освітлення, техніка безпеки, естетичне оформлення) і т.д.

Специфічною, для обслуговування енергоустановок, формою встановлення виробничих зв’язків між виконавцями, є організація бригад по зонах обслуговування. Під зоною обслуговування розуміють визначену територіально обмежену сукупність основних і допоміжних агрегатів з контрольно-вимірювальної апаратурою, механізмами управління, засобами зв’язку і сигналізації, в межах якої вимагається виконання відповідних раціонально розподілених трудових функцій, забезпечуючи найбільш надійну й економічну експлуатацію обладнання.

Спільна праця потребує узгодження дій за часом – по годинах доби, днях тижня та загальний час роботи на протязі визначеного календарного періоду (доби, місяця, кварталу, року). Відповідно цього розрізняють режими роботи та режими відпочинку: внутрішньозмінні, тижневі та річні.

Добовий режим роботи підприємства може бути однозмінним, двозмінним та тризмінним. При багатозмінній робот виходи робочих регулюються графіком змінності, котрий визначає характер тижневих і річних режимів праці і відпочинку.

Експлуатаційне обслуговування ТЕС здійснюється оперативним персоналом цілодобово, по тризмінному графіку, чотирма вахтами. В склад вахти входить оперативний персонал по експлуатації котлотурбінного обладнання, приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів, хімічного обладнання, обладнання паливоподачи.

Керівництво оперативним персоналом здійснює начальник зміни електростанції та начальник змін відповідних підрозділів (цехів або дільниць) електростанції.