Нормування робочого часу.

Важливою складовою частиною організації праці є нормування праці. Розрізняють наступні норми:

- часу - визначає робочий час, який необхідне для якісного виконання одиниці загальної роботи робітником, або групою робітників, визначеної професії та кваліфікації (чол./год);

- виробітки - визначає, яку кількість продукції повинен зробить робітник, визначеної професії та кваліфікації, за означений час: годину, зміну або місяць (натуральних одиниць/година).

Різновидом цієї норми є норма обслуговування робочих місць та обладнання, вона вказує чисельність робітників відповідної кваліфікації, необхідних для обслуговування однієї або декількох одиниць обладнання, машин, механізмів чи апаратів, або одного чи декілька робочих місць.

Норми затрат робочого часу встановлюються методами технічного нормування.

Весь робочий день робітника розпадається на час роботи і час перерв. В свою чергу час роботи включає наступні складові:

- основний (технологічний ) час, на протязі якого виконуються основні технологічні роботи;

- допоміжний час – витрачається робітником на дії, які забезпечують виконання основної роботи (встановлення, закріплення, зняття обробленого виробу, перестановка інструмента, вимірювання оброблених виробів тощо). Сума основного та допоміжного часу має назву оперативного часу;

- час обслуговування робочого міста, включає підготовку робочого міста до роботи, заміна інструмента, прибирання після роботи та ін.;

- підготовчо-заключний час – це час, що затрачується на ознайомлення з кресленням, отриманням інструктажу, налагодженням обладнання та ін. Воно витрачається лише раз і його тривалість не залежить від розмірів партії виробів, які оброблюють.

Перерви робочого часу мають причини:

- незалежні від робітника, в основному це причини організаційно-техничного характеру, таки, як чекання майстра, матеріалу, транспорту та ін.;

- залежні від робітника – перекури, запізнення на роботу, розмови під час роботи та ін.;

- регламентовані перерви на відпочинок та власні потреби, а також перерви при виконанні фізично важких робіт, або робіт, що проводяться прискореними темпами, при високій температурі, в незручному положенні і т.п.

Втрати робочого часу, що з’явились в наслідок поганої організації праці, в норму додаватися неповинні. Вони повинні негайно усуватися по мірі їх виявлення.

Для вивчення затрат робочого часу використовують наступні методи:

- фотографія робочого часу, здійснюється методом безпосередніх замірів (індивідуальна і групова);

- фотографія робочого часу методом миттєвих спостережень (індивідуальна і групова);

- само фотографія робочого часу;

- хронометраж робочого часу, здійснюється для виявлення фактично витраченого часу на обробку виробу на новому обладнанні, для встановлення нових нормативів, обґрунтування або зміни діючих нормативів.

При обробки і аналізі результатів спостереження, проводяться розрахунки виконання кожного окремого елемента роботи, які об’єднуються в групи, відповідно прийнятої класифікації затрат робочого часу, визначаються сумарні затрати часу по групам і їх питома вага у загальному робочому часі, складається баланс робочого часу по елементам роботи.

Контрольні запитання

до теми 11 “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

1. Що розуміють під організацією праці? Які вимоги пред’являють до організації праці на електростанціях?

1. Чим визначається особливості організації праці на електростанціях?
2. Розподіл робочого часу. Характеристика часу роботи і часу перерв.

Задача.

Норма часу на виготовлення одиниці продукції – 10 хвилин. Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу зменшиться до 8 хвилин?

Тема 18 : “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

План:

1. Планування на енергопідприємстві, основні показники плану.

Планування на енергопідприємстві, основні показники плану.

На підприємстві (в об’єднанні) планування полягає в визначенні напрямків, темпів, пропорцій і результатів діяльності виробничого колективу на визначені періоди часу, які направлені на виконання державних завдань, планів економічного і соціального розвитку. Встановлюються завдання в області розвитку техніки, технології і організації виробництва, випуску високоякісної продукції, використання виробничих ресурсів, соціального розвитку колективу.

В річних планах економічного і соціального розвитку по об’єднаннях і підприємствах затверджуються слідуючи показники:

1. По виробництву:

- об’єм виробленої продукції

ВП = W_відп ∙ Ц_е + Q_відп +Ц_т ,

- об’єм реалізованої продукції

РП = П. + АБ, де

АБ – абонентська заборгованість по електричної і теплової енергії, грн. ;

ТП – товарна продукція.

1. По праці і соціальному розвитку: ріст продуктивності праці, фонд заробітної плати.
2. По фінансах: загальна сума прибутку, платежі в держбюджет і асигнування з державного бюджету.
3. По капітальному будівництву : введення в дію основних фондів, виробничих потужностей і об’єктів.
4. По впровадженню нової техніки та передового досвіду: завдання по розробці, освоєнню і впровадженню нових високоефективних процесів, по впровадженню передового досвіду в області технології, наукової організації праці.
5. По матеріально-технічному забезпеченню : об’єм поставок матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання річного плану, завдання по зниженню норм витрат матеріальних ресурсів.

Підприємствам і виробничим об’єднанням встановлюються нормативи відрахувань від прибутку в фонди економічного стимулювання, а також ставки податків.

Енергооб’єднання складаються з електростанцій, різних за типами, технічним характеристикам, ресурсам, що використовуються, економічним показникам. Тому економічні показники енергооб’єднання і виробничі витрати в цілому, залежать від його структури, тобто від того, якім чином загальне навантаження енергооб’єднання буде розподілене між електростанціями, що входять в його склад. Режими роботи електростанцій і мережних підприємств встановлюють енергооб’єднання. Енергооб’єднання, завчасно, на науковій основі, планує і коректує у відповідності до змін і ситуацій (в залежності від забезпечення енергоресурсами, природних умов, виводу основного обладнання в ремонт плановий або аварійний, аварійного виходу з ладу обладнання тощо) режими роботи електростанцій і мережних підприємств. Економічні показники роботи деяких енергопідприємств можуть бути далекими від найкращих , наприклад, у електростанціях, що працюють в пікових або напівпікових зонах графіка навантаження. Ступінь використання виробничих фондів енергопідприємтсвом залежить, значною мірою, від колективу, що забезпечує готовність обладнання до роботи і виконання заданих графіків навантаження і від умов роботи енергооб’єднання в цілому.

Збут енергії в енергосистемі виконується централізовано, по єдиним тарифам, що встановлені по групам енергооб’єднань, причому різні споживачі оплачують за споживану енергію по різним тарифам, тому прибуток залежить від структури споживачів енергії. Прибуток концентрується в енергооб’єднанні, які реалізують енергію, здійснюють всі розрахунки зі споживачами і несуть перед ними відповідальність за порушення енергопостачання і якість енергії. Енергооб’єднання відшкодовує підприємствам, що входять до його складу, витрати по виробництву, передачі і розподіленню енергії у відповідності до заданих їм режимам і умовам роботи.

Методичною основою планування є балансові розрахунки. За допомогою системи балансів зіставляються ресурси (матеріальні, трудові, фінансові) і потреба в них.

Для планування розробляються прогнози, які не є обов’язковими для виконання, але які дозволяють аналізувати наслідки різних варіантів можливих рішень, оцінювати дію різних обставин та фактів ( наприклад, типів розвитку, терміну розробок і втіленню в життя технічних рішень, використаних ресурсів і т. ін ).

Все більш широке застосування знаходить програмно-цільове планування, коли для визначеної народногосподарської проблеми відповідає планова програма її вирішення. Комплексні цільові програми не змінюють план, але є його доповненням, засобом вирішення значних соціально-економічних, науково-технічних і територіально-виробничих задач.

Контрольні запитання

до теми 18 “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

1. Організація, планування діяльності енергопідприємства. За якими показниками проводяться розрахунки планів?

Тема 19 : “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

План:

1. Особливості сітьового планування. Елементи та параметри сітьового графіка.

2. Правила побудови сітьового графіка.

3. Побудова графіку графічним і табличним методом.

4. Визначення ранніх можливих строків звершення подій.

5. Розрахунок пізних строків звершення подій.

1. Особливості сітьового планування. Елементи та параметри сітьового графіка.

В управлінні виробництвом, та для наочного відображення інформації і зв’язків між елементами і процесами виробництва (робочими місцями, підрозділами, виконавцями робіт і т.д.), оперативного управління при виконання виробничих завдань використовують різні графіки, діаграми, схеми і т. ін. Наприклад:

- схеми організаційних структур, схеми проходження інформації;

- хронограми і топограми - часові залежності і розміщення предметів і явищ в просторі;

- діаграми – відображають різні об’ємні співвідношення;

- номограми і шкалограми характеризують кількісні взаємозв’язки і результати розрахунків.

При будівництві, монтажі, пусконалагоджувальних роботах, ремонтних роботах на електростанціях широко використовуються методи сітьового планування і управління (СПУ). Методи СПУ – це система засобів, які дозволяють на основі сітьових графіків раціонально здійснювати планування, організацію, координацію і контроль складних робіт.

Сітьова модель – це графічне відображення комплексу взаємопов’язаних робіт, виконаних в визначеній послідовності.

Графік складається з елементів: робіт і подій .

По зовнішньому виду сітьовий графік являє собою сітку,

що складається з ліній і вузлів, кожні с котрих несуть визначене навантаження. Кожна робота в графіку має термін виконання, тобто це будь якій виробничий процес, потребуючий затрат праці, часу і ресурсів. Під роботою розуміють і чекання. Чекання – це пасивний процес, якій не потребує затрат труда і інших ресурсів, а потребує лише затрат часу, наприклад : технологічні перерви або організаційні перерви між виконуваними роботами, очікування коли застигне бетон, коли висохне фарба і т. ін.

До елементів графіку можна віднести фіктивні роботи. Фіктивні роботи не потребують ні затрат ресурсів, ні затрат часу, ні затрат праці, вона лише вказує на те , що виконання слідуючи за нею робіт можливо лише при умові завчасного виконання попередніх робіт.

Подія – виражає результат роботи (або іншої виробничої діяльності), тобто момент часу, до якого завершено виконання останньої з робіт, які входять в цю подію. Одночасно подія означає можливість виконання усіх наступних робіт.

Зображення елементів на сітьовому графіку:

; Робота ; Фіктивна робота --------- ;

Зовнішні роботи (поставка матеріалів, обладнання конструкцій, документації) -

.

Стрілки на сітьовому графіку не мають векторного змісту, тобто масштабу, їх довжина і напрямок вибираються вільно, але розміщуються вони на графіку у визначеному порядку і вказують технологічну послідовність робіт.

Розрізняють початкові і кінцеві події. Подія з якої “виходять” роботи (робота) називається початкової по відношенню до даної (даних) роботи, а в котре “входить” робота – кінцевим. Одна і таж сама подія може бути початковою для одних робіт і кінцевою - для інших робіт. Подія, строк закінчення якої залежить від однієї роботи називається простою, а якщо строк закінчення події залежить від закінчення двох і більше робіт то така подія називається складною.

Тривалість робіт виноситься на сітьовий графік і записується над стрілкою.

Всі роботи, які входять до комплексу необхідних робіт записують у визначеної технологічної послідовності, і надають їм порядковий номер, визначають трудовитрати на кожну роботу і кваліфікаційний склад виконавців, потім всі роботи кодують таким чином, щоб номер кожної наступної роботи був більший ніж номер теперішньої. Все це виноситься в спеціальну таблицю яка називається технологічною картою. При складання технологічної карти користуються різною нормативною і технологічною документацією.

При нескладних роботах найменування робіт можна записувати над стрілками разом з часом на виконання цієї роботи.

В сітьовому графіку є поняття “путь” . Взаємопов’язані між собою роботи і події утворюють “путь”. Будь-яка послідовність робіт або ланцюжок в напрямку стрілок створюють путь. Якщо путь починається з початкової події і закінчується кінцевою то такій путь називають повним. Тривалість будь-якого путі визначається сумою тривалостей робіт, які його складають. Повний путь найбільшої тривалості називають критичним, а роботи на цьому путі – критичними. Їхня тривалість визначає кінцевий термін виконання всього комплексу робіт. Роботи, що знаходяться на критичному путі, на сітьовому графіку позначаються потовщеними стрілками. Критичний путь є основою для оптимізації програми робіт (скорочення терміну виконання робіт за рахунок технологічної зміни виконання робіт або скорочення термінів виконання робіт на критичному путі).

попередня робота дана робота наступна робота

h - і і - j j- k

Рис. Фрагмент сітьового графіка, записаного в аналітичної формі.

2. Правила побудови сітьового графіка.

При побудові сітьових графіків необхідно дотримуватися наступних правил:

1) графік будується зліва направо, а кожна подія з більшим порядковим номером повинна бути правіше попереднього;

2) не повинно бути взаємного перетинання стрілок, щоб цього уникнути, допускаються ломані стрілки

3) між двома подіями може бути тільки одна робота. При зображені паралельних робіт не допускається, щоб вони мали загальну початкову або кінцеву подію. Щоб не допустить цього – вводяться проміжні події і фіктивні роботи.

4) якщо роботи А, В, С виконуються послідовно то на графіку зображуються А В С ;

5) якщо для виконання роботи С необхідно виконання робіт А і В та на графіку це буде виглядати так А С ;

В

6) якщо результат роботи А необхідне для виконання робіт В і С та на графіку це буде так

В

А

С

В

7) не допускається замкнуті контури А

С

8) не допускається наявність тупикових подій, тобто коли з проміжних подій не виходить жодної роботи, наприклад тупикова подія „В”

А

В С

3. Побудова графіку графічним і табличним методом.

Розрахунок параметрів сітьового графіку виконується табличним та графічним методами.

Розрахунок сітьового графіку табличним методом

4. Визначення ранніх можливих строків звершення подій.

Розрахунок починається з визначення ранніх термінів завершення подій (t^р_і ). Термін завершення початкової події завжди дорівнює нулю (t^р₀ = 0);

Термін завершення наступних подій дорівнює сумі раннього її начала і тривалості робіт :

t^ро_і-j = t^рн _і-j + t_і-j ;

t^р₁ + t_0-1 = 0+4 = 4 ;

Аналогічно розраховуються ранні терміни всіх простих подій.

До складних подій надходить декілька путей і ранній термін завершення таких подій визначається по максимальному закінченню робіт : t^р_і = mах [t^р_h + t_h-і ] ;

t^р₂ = mах (t^р₁ + t_1-2 ) та (t^р₀ + t_0-2) = mах (4+1) та (0+1) = mах 5

Аналогічно розраховуються ранні терміни всіх складних подій.

Ранній термін кінцевої події називається розрахунковим терміном закінчення всього комплексу робіт. Після затвердження терміну, його значення переносять до пізнього терміну закінчення кінцевої події. Значення пізнього терміну закінчення всього комплексу робіт називається директивним терміном.

Наступний етап розрахунків – визначення критичного путі, тобто находять ланцюжок подій, якій дав нам розрахунковий термін. Для подій на критичному путі – значення пізнього терміну дорівнює ранньому.

5. Розрахунок пізних строків звершення подій.

Розрахунок пізніх термінів звершення подій:

Пізні терміни розраховуються від кінцевої події до початкової шляхом віднімання від звісних значень пізніх термінів – тривалості робіт і визначаємо пізні початки робіт t^п.п_і-j = t^п.з_j-і - t_і-j ; t^п₆ = t_кр - t_7-6 = 10 – 1 = 9

Аналогічно розраховуються пізні терміни всіх простих подій.

В складних термінах початком подій вважається мінімальне значення робіт

t^п_і = mіn [t^п_j - t_j-і ]

t^п₂ = mіn [(t^п₅ - t_5-2 ) та ( t^п₆ – t_6-2 )] = mіn (9 - 3) та (9 – 2 ) = mіn 6

Аналогічно розраховуються пізні терміни всіх складних подій.

Контрольні запитання

до теми 19 “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

1. Суть і методи сітьового планування. Елементи сітьового графіку.

1. Характеристика графічного методу розрахунку сітьового графіку.
2. Характеристика табличного методу розрахунку сітьового графіку

Задача.

Розрахувати терміни закінчення ремонтних робіт методом сітьового планування (за вказівкою викладача).

Типові задачі