Теми практичних занять

Затверджено

радами спеціальностей:

Ме­то­ди­чні вказівки до самостійної роботи з курсу «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей денної і заочної форм навчання / Укл. О.А. Нетребський, І.А. Дюдіна, З.М. Сахарова / ­Одеса: ОНАХТ, 2008.- 31с.

Відповідальний за випуск зав. ка­фе­д­рою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р техн. наук, професор

Підписано до друку _____ 2008 р. Формат 1/16.

Ум. друк. арк. _2,0_ Замовл. № ___. Тираж 300.

Надруковано з готових оригінал-макетів

ФРП Попова Н.М., м. Одеса, вул.. Варненська 1/1

ВСТУП

Дані методичні вказівки (МВ з СРС) складені з метою надання допомоги при самостійній роботі студентів (СРС) під час вивчення дисципліни “Цивільна оборона”.

Основна задача самостійної роботи студентів з Цивільної оборони – це їх підготовка до практичного виконання заходів з цивільної оборони на об’єктах господарської діяльності як командного складу невоєнізованих формувань та служб у відповідності із спеціальністю.

У подробицях наведений порядок розрахунків варіантів завдань з оцінки радіаційної і хімічної обстановки в надзвичайних ситуаціях.

В МВ наведені теоретичні положення, які винесені (згідно Робочим програмам) на самостійне опрацювання, методичні рекомендації щодо самостійної роботи з літературою, перелік основної та додаткової літератури і контрольні питання для самоперевірки якості засвоєння матеріалу.

Перед проведенням першого практичного заняття викладач задає студентам питання вхідного контролю, які наведені в Додатку А даних МВ. Питання для проведення залишкового контролю знань наведені у Додатку Б.

Самостійну роботу доцільно оформляти у вигляді конспекту.

У разі виникнення питань із СРС, їх треба систематизувати і звернутися за консультацією на кафедру безпеки життєдіяльності у відповідності до графіка консультацій викладача.

Бажаємо успіхів у навчанні!

1. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ

Учбовий курс дисципліни “Цивільна оборона” складається з 9 практичних занять.

Контроль засвоєння матеріалу передбачає проведення аудиторного письмового тестування під час кожного практичного заняття.

Теми практичних занять

Практичне заняття 1.Принципи організації та структура ЦО України.

Практичне заняття 2.Радіаційне забруднення місцевості. Вплив іонізуючого випромінювання на живі організми. Заходи захисту.

Практичне заняття 3.Оцінка впливу хімічного забруднення на життєдіяльність людини.

Практичне заняття 4.Чинники хімічного забруднення.

Стисла характеристика токсичних хімічних речовин. Заходи захисту.

Практичне заняття 5.Рішення задач з оцінки обстановки при аваріях на підприємствах харчової промисловості.

Практичне заняття 6.Прилади радіаційного контролю. Призначення, класифікація, принцип дії дозиметричних приладів ДП-5А, ДП-24.

Практичне заняття 7.Прилади хімічного контролю. Призначення, основні елементи військового приладу хімічної розвідки (ВПХР), універсального газового аналізатора (УГ-2).

Практичне заняття 8.Захист населення в надзвичайних ситуаціях.Захисні споруди

Практичне заняття 9.Знезаражування сировини і готової продукції. Організація радіологічного, хімічного та санітарного контролю.

Рішення задач з оцінки обстановки при аваріях на підприємствах харчової промисловості.

Для заліку необхідно отримати 80…130 балів рейтингу (табл. 1).

Таблиця 1 – Учбова робота та її оцінка в балах з дисципліни

«Цивільна оборона»

1.1. Розподіл часу на самостійну роботу студентів

Згідно робочій програмі на самостійну роботу студентів різних спеціальностей відведено від 18 до 54 годин (табл. 2).

Таблиця 2 – Розподіл часу на самостійну роботу студентів

Таблиця 3 – Питання для самостійної підготовки студентів з дисципліни „Цивільна оборона ”

2. Тема змістового модуля №1: „Роль і завдання цивільної оборони (ЦО) в сучасних умовах . Класифікація надзвичайних ситуацій (НС) природного, техногенного, соціального і воєнного характеру”

План вивчення теми

1. Роль і місце ЦО в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу.

2. Загальні принципи організації ЦО України.

3. Сили ЦО України.

4. Основні положення міжнародного права з питань захисту людей. ЦО в інших державах.

2.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання теми

При розгляді першого питання треба розкрити роль і місце ЦО в НС мирного та воєнного часів. Законспектувати визначення ЦО та її основні завдання. Усвідомити завдання ЦО для об’єктів господарчої діяльності (ОГД), а також виділити завдання для об’єктів харчової промисловості.

У другому питанні необхідно розкрити головні принципи організації ЦО України взагалі і конкретно на ОГД. Коротко зупинитись на організації Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ).

В третьому питанні звернути увагу на сили ЦО України, їх структуру та призначення, комплектування сил ЦО та їх підпорядкованість.

У інформації з четвертого питання рекомендується в основному коротко розглянути завдання і діяльність ЦО згідно Женевській Конференції та Додатковим протоколом, а структуру та завдання ЦО деяких країн – законспектувати.

2.3. Питання для самоперевірки

1. Основні положення міжнародного права з питань захисту населення.

2. Визначення ЦО України. Закон «Про цивільну оборону України», основні положення.

3. Назвіть основні завдання ЦО.

4. Шляхи рішення основних задач ЦО.

5. Особливості ЦО підприємств харчової промисловості.

6. Принципи організації ЦО України.

7. Характеристика служб ЦО на ОГД.

3. Тема змістового модуля №2: „Сучасні засоби ураження та їх вплив на життєдіяльність людини”

План вивчення теми

1. Загальні характеристики іонізуючих випромінювань (ІВ).

2. Вплив ІВ на живі організми.

3. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

4. Джерела хімічного забруднення на виробництвах.

5. Характеристика отруйних речовин (ОР) та сильно діючих отруйних речовин (СДОР).

3.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання теми

Оволодіння матеріалом неможливе без засвоєння чіткої класифікації джерел ІВ.

Всі існуючі джерела ІВ розділяються на дві групи:

-природні джерела ІВ, а саме: космічні промені, природні радіоактивні речовини, що містяться у гірських породах, ґрунті, воді;

- штучні джерела ІВ, що виникають як наслідок діяльності людини, а саме: випробування та виробництво ядерної зброї; атомні електростанції і аварії на них; застосування РН у народному господарстві (у різних галузях промисловості і сільському господарстві) і в побуті; уранова і радіохімічна промисловість, підприємства ядерної енергетики; застосування РН у медицині.

Сукупність усіх джерел ІВ складає радіаційний фон Землі. Тобто, можна сказати, що радіаційний фон обумовлений природними джерелами ІВ та радіаційним забрудненням навколишнього середовища, що виникає як результат діяльності людини.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу на порівняльну оцінку корпускулярного та фотонного випромінювання за показниками проникаючої та іонізуючої здатності.

Необхідно усвідомити, що ІВ безперервно впливає на організм людини. Сумарний вплив на людину всіх видів випромінювань у нормальних умовах зростає і наближається до гранично допустимого рівня.

В другому питанні необхідно звернути увагу на особливість небезпечності ІВ, яка полягає в тому, що їх вплив не відчувається людиною одразу, а видимі ураження виникають лише через деякий час. Також при систематичному опроміненні (зовнішньому або внутрішньому) відбувається складання доз ІВ, що призводить до виникнення променевої хвороби.

При розгляді змісту документа НРБУ-97 треба чітко усвідомити розподіл населення України на категорії згідно дозовим межам опромінення.

Особливу увагу треба звернути на зростання вірогідності виникнення хімічно небезпечних аварій, пов’язаних з викидами (витіканням) СДОР; розглянути основні передумови виникнення НС в містах, районах та на ОГД; знати класифікацію хімічно небезпечних речовин (ОР та СДОР) в залежності від значення коефіцієнта можливості інгаляційного отруєння (КМІО).

3.3. Питання для самоперевірки

1. Класифікація природних джерел випромінювання.

2. Коротка характеристика ІВ.

3. Основні штучні джерела радіоактивних забруднень.

4. Особливості впливу іонізуючих випромінювань на живі організми.

5. Гостра і хронічна променеві хвороби.

6. Ступені ураження гострою променевою хворобою.

7. Зовнішнє та внутрішнє опромінення.

8. НРБУ-97: дозові межі опромінення різних категорій населення.

9. Визначення КМІО.

10. Класифікація ОР та СДОР.

4. Тема змістового модуля №3: „Діяльність організацій щодо захисту персоналу, населення і навколишньої території»

План вивчення теми

1. Оцінка радіаційної обстановки у надзвичайних ситуаціях.

2. Методика рішення задач з оцінки радіаційної обстановки.

3. Основи прогнозування хімічної обстановки.

4. Рішення задач з прогнозування хімічної обстановки.

4.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання теми

Для підготовки до рішення конкретних задач необхідно вивчити основні теоретичні положення, матеріал цих методичних вказівок та самостійно ознайомитись із конкретними прикладами.

На заняттях студент уточнює порядок та правила рішення задач під керівництвом викладача та готується до рішення дубль-задач, які будуть йому запропоновані.

Під час рішення дубль-задач студент може користуватися методичними вказівками та довідковими даними, наведеними у додатках (В,Г).

Необхідно усвідомити, що основне завдання дозиметрії цивільної оборони (ЦО) – виявлення та оцінка ступеня небезпеки іонізуючого випромінювання (ІВ) для людей.

За допомогою дозиметрії здійснюється:

1. Виявлення та вимір ІВ.

2. Вимірювання ступеня зараженості різних предметів для визначення необхідності та повноти проведення дезактивації та санітарної обробки.

3. Вимірювання доз випромінювання для визначення працездатності та життєдіяльності населення.

Для успішного виконання завдань дозиметрії використовують прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.

1. Методика оцінки радіаційної обстановки

Під радіаційною обстановкою розуміють сукупність наслідків радіаційного забруднення (зараження) місцевості, впливаючих на діяльність ОГД, сил ЦО та населення.

Радіаційна обстановка характеризується розмірами зон і характером радіаційного зараження (рівнем радіації), які є основними показниками ступеня радіаційного зараження для людей.

Оцінку радіаційної обстановки проводять за наступними етапами:

1. Визначення масштабу і характеру радіоактивного зараження.

2. Аналіз їх впливу на діяльність ОГД, сил ЦО і населення.

Вибір найбільш оптимальних варіантів дії, при яких виключається ураження людей.

Рис. 1 – Методика оцінки радіаційної обстановки

Виявити радіаційну обстановку – це означає визначити та нанести на робочу карту (план, схему) зони радіоактивного забруднення та рівні радіації в окремих точках місцевості.

Вона може бути виявлена двома методами:

- прогнозуванням;

- за даними радіаційної розвідки.

Виявлення радіаційної обстановки методом прогнозування зводиться до нанесення на карту зон можливого зараження і проводиться в такій послідовності (рис. 2):

Рис. 2 – Виникнення небезпечних радіоактивних зон.

Послідовність нанесення на карту (план, схему) зон можливого зараження при методі прогнозування наступна:

1. Зона джерела радіаційної небезпеки.

2. Осі зони зараження Х,Y.

3. Бічні межі зон А, Б, В, Г.

4. Дальня межа зони Г – чорний колір.

5. Дальня межа зони В - коричневий колір.

6. Дальня межа зони Б – зелений колір.

7. Дальня межа зони А - синій колір.

8. Надпис про характер вибуху – синій колір.

Метод прогнозування дає приблизні дані, однак він дозволяє швидко отримати характеристики радіоактивного зараження, що дає можливість своєчасно:

1. Вжити заходи з організації захисту людей.

2. Вибрати найбільш оптимальний спосіб дій.

3. Поставити задачі перед радіаційною розвідкою.

За даними радіаційної розвідки (вона проводиться постами радіаційного та хімічного спостереження (РХС), усіма формуваннями ЦО, спеціально підготовленими групами (ланками) радіаційної і хімічної розвідки) виявляється фактична обстановка на підставі виміряних рівнів радіації після випадання радіоактивних речовин з радіоактивної хмари.

Вихідні дані для виявлення фактичної радіаційної обстановки:

- виміряні рівні радіації в окремих точках місцевості – Рt;

- час їх визначення (t) відносно моменту аварії на АЕС.

Послідовність виявлення радіаційної обстановки за даними розвідки

1. Інформацію, що потрапляє від розвідувальних підрозділів заносять в журнал збирання даних.

2. Рівень радіації Рt, який виміряли на ОГД на момент аварії t, перераховується на 1 годину після аварії на АЕС (ядерного вибуху) за формулою (1), або (2 ):

Р1 = Рt Кt , (Р/год) (1)

Р1 = Рt/ Кt, (Р/год), (2)

де Рt – рівень радіації на момент вимірювання;

Кt – коефіцієнт перерахунку виміряного рівня радіації Рt на 1 годину після вибуху або аварії (Додаток В. Табл. 1).

Формулу (1) вибирають при використанні таблиць довідника Демиденка Г.П. та ін. [1], а формулу (2) – при використанні підручника Атаманюка В.Г. [2].

3. Наносять на карту в точках вимірювання рівні радіації, перераховані на 2 годину після аварії на АЕС.

4. Проводять межі зон зараження, для цього всі точки з рівнями радіації 8, 80, 240, 800 Р/год з’єднують плавною лінією відповідно синім, зеленим, коричневим і чорним кольорами.

В результаті отримують карту із нанесеними межами зон радіоактивного зараження.

Виявлення радіаційної обстановки при аварії на АЕС або на обмеженій ділянці місцевості потребує менше часу. Воно зводиться до визначення рівня радіації в районі ОГД і перерахунків його на 1 годину після аварії на АЕС. Після цього вже роблять висновки про необхідні заходи захисту робочих і службовців, порядок виробничої діяльності і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) в цих умовах.

Приклад. Рівень радіації в населеному пункті Н після 4 годин з моменту аварії на АЕС складає 10 Р/год. Визначити рівень радіації на 1 годину після аварії.

Рішення (за табл. 1 додатку [В] ):

Р1 = Рt/ Кt = 10/0,575 = 17,2 (Р/год).

Наступним етапом оцінки радіаційної обстановки є її аналіз.

Під аналізом радіаційної обстановки розуміють рішення задач за різними варіантами дій формувань ЦО, виробничої діяльності ОГД і населення в умовах радіоактивного зараження.

Для аналізу радіаційної обстановки необхідно мати наступні вихідні дані:

- час аварії на АЕС, коли сталося радіоактивне зараження об’єкта і місцевості;

- рівні радіації на ОГД або в районі майбутніх дій;

- коефіцієнти послаблення захисних споруд, що використовуються, будівель, техніки, транспорту тощо;

- припустимі (установлені) дози опромінення для людей (із урахуванням дози, отриманої раніше);

- завдання, що потребує виконання і терміни його виконання (час початку і закінчення робіт).

Ступінь небезпеки і можливі наслідки радіоактивного зараження визначають шляхом рішення наступних задач:

1. Визначення дози опромінення, яку отримують люди під час роботи на радіоактивно зараженій території.

2. Визначення припустимої тривалості роботи людей на радіоактивно зараженій території.

3. Визначення режиму роботи цеху при радіоактивному зараженні після аварії (руйнуванні) АЕС.

4. Визначення можливих радіаційних втрат.

Задачі при аналізі виявленої радіаційної обстановки вирішують аналітичним і графоаналітичним методами за допомогою таблиць або лінійок.

2. Рішення задач при аналізі радіаційної обстановки графоаналітичним методом із використанням таблиць підручника Атаманюка В.П.

Задача 1. Визначення дози опромінення, яку отримують люди під час роботи на радіоактивно забрудненій території після аварії (руйнуванні) АЕС.

Визначення можливої дози опромінення проводять за формулою (3):

Доп = 1,7 (Рк tк - Рп tп) / Кпосл, (Р) (3)

де Рк, Рп – рівні радіації на кінець і початок робіт відповідно;

tк , tп – час виміру рівня радіації на кінець і початок робіт;

Кпосл - коефіцієнт послаблення (Додаток В, табл. 2).

Приклад. Формуванню ЦО необхідно працювати tр = 6 годин на радіоактивно- забрудненій місцевості (Кпосл = 1). Визначити дозу опромінення, яку отримує особовий склад формування при потраплянні в зону через tп = 4 години після аварії, якщо рівень радіації на той час складав Р4 = 5 Р/год.

Рішення:

1. Визначити час закінчення робіт tк :

tк = tп + tр = 4 + 6 = 10 годин.

2. Рівень радіації на кінець робіт Рк :

Рк = Рп Кк/Кп = Р4 К10/К4 = 5∙0,4 / 0,575 = 3,5 Р/год.

3. Дозу опромінення, яку отримає особовий склад невоєнізованих формувань ЦО при вході в зону через t4 = 4 години після аварії:

Доп = 1,7 (3,5∙10 - 5∙4) = 25,5 (Р).

Задача 2. Визначення допустимої тривалості (початку) робіт людей на радіоактивно-забрудненій території після аварії (руйнування) АЕС.

Задача рішається графоаналітичним методом із використанням табл.3 або графіка 1 Додатку В.

Приклад. Визначити припустиму тривалість роботи формування, якщо виміряний рівень радіації при вході в зону через t = 2 години після аварії складає Р2 = 3 Р/год. Задана доза опромінення Дзад = 10 Р.

Рішення:

1. Знаходимо відношення α:

Α = Рн / Дзад ∙ Кпосл = Р2 / К2 ∙Дзад ∙ Кпосл = 3/ 0,76 ∙ 10 ∙ 1 = 0,4

2. За α = 0,4 і tп = 2 за допомогою графіка (1) або табл. 3 Додатку В визначаємо тривалість робіт Тр = 4 години.

Задача 3. Визначення режиму роботи цеху при радіоактивному зараженні після аварії (руйнуванні) АЕС.

Задача рішається із використанням табл. 3 Додатку В або графіка (1) графоаналітичним методом.

Приклад. Розрахувати режим роботи цеху при радіоактивному зараженні в наступних умовах:

- рівень радіації на об’єкті на 1 годину після аварії на АЕС Р1 = 40 Р/год;

- задана доза опромінення Дзад = 10 Р;

- коефіцієнт послаблення будівлею цеху Кпосл = 7;

- кількість змін N = 3;

- мінімальний час роботи першої зміни Т1 = 3 години.

Рішення:

1. Визначаємо

α = Р1 / Дзад ∙ Кпосл = 40 / 10 ∙ 7 = 0,57

2. За допомогою графіка при Т1= 3 години та α = 0,57 знаходимо час початку роботи першої зміни:

tп1 = 2 години 30 хвилин.

3. Визначаємо час початку роботи другої зміни: tп2 = tп1 + Т1 = 2 год 30 хвл + 3 год = 5 год 30 хв.

4. За графіком при tп2 = 5 год 30 хвл та α =0,57 знаходимо тривалість роботи другої зміни:

Т2= 4 години 00 хвилин.

5. Розраховуємо час початку роботи третьої зміни:

tп3 = tп2 + Т2 = 5 год 30 хв + 4 год = 9 год 30 хв.

6. За графіком при tп3 = 5 год 30 хв та α =0,57 знаходимо тривалість роботи третьої зміни:

Т3= 5 годин 00 хвилин.

7. Визначаємо час закінчення роботи першої повної зміни (t₀), що складається з трьох змін:

t₀ = t_п1+ Т1+ Т2 + Т3 = 2 год 30 хв + 2 год 00 хв + 4 год 00 хв + 5 год 00 хв=13 год 30 хв.

Тобто через 13 годин 30 хвилин після аварії повинна прибути із заміської зони і стати до роботи друга повна зміна.

Задача 4. Визначення можливих радіаційних втрат

Можливі радіаційні втрати визначають за дозою опромінення, яку можуть отримати люди при перебуванні на зараженій місцевості.

Порядок визначення втрат:

1. Розраховується сумарна доза опромінення за методикою рішення першої задачі (або вимірюється дозиметричним приладом).

2. За значенням можливої сумарної дози опромінення і часу, протягом якого ця доза отримана, визначають можливі втрати по табл.4 Додатку В.

Приклад. Особовий склад формування за час рятувальних робіт (4 доби) отримав сумарну дозі опромінення 125 Р. Визначити процент радіаційних втрат.

Рішення:

За даними табл. 4 Додатку В радіаційні втрати складають 5%.

Заключним етапом оцінки радіаційної обстановки є висновки з аналізу. В них визначається:

1. Вплив радіоактивного зараження на виробничу діяльність.

2. Доцільний варіант дій (режим захисту) робітників та службовців ОГД, режим роботи формувань ЦО для збереження працездатності людей.

3. Заходи по організації захисту робітників і службовців.

4. Заходи по ліквідації наслідків зараження.

5. Кому і які необхідно віддати розпорядження по забезпеченню дій особового складу на зараженій місцевості.

 

3. Оцінка хімічної обстановки під час аварії на підприємстві, що має сильно діючі отруйні речовини (СДОР)

При руйнуванні або аваріях на об’єктах, що мають сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), або при використанні отруйних речовин утворюються зони хімічного зараження. Всередині цих зон можуть виникнути осередки хімічного ураження. Для надійного захисту робітників і службовців та сталої роботи об’єкта господарської діяльності (ОГД) в цих умовах необхідно виявити та оцінити хімічну обстановку, визначити і довести до особового складу об’єкта і населення заходи захисту, організації хімічного контролю. До виконання цих завдань об’єкти та їх формування повинні бути підготовлені заздалегідь. Для цього майбутні спеціалісти повинні оволодіти прийомами роботи із приладами хімічної розвідки і знати методику оцінки хімічної обстановки.

Під хімічною обстановкою розуміють сукупність наслідків хімічного зараження місцевості СДОР (або отруйними речовинами - ОР), що впливають на діяльність ОГД, сил ЦО і населення.

Зоною хімічного зараження СДОР називають територію, над якою розповсюджується хмара зараженого СДОР повітря із вражаючими концентраціями, включаючи і місце розливу отруйних речовин (місце аварії).

В залежності від кількості розлитих СДОР в зоні хімічного ураження може виникнути один або декілька осередків хімічного ураження СДОР.

Осередком хімічного ураження СДОР (ОХУ СДОР) називають територію, в межах якої в результаті впливу СДОР відбулися масові ураження людей і сільськогосподарських тварин, рослин.

Розміри ЗХЗ характеризуються глибиною розповсюдження хмари повітря, яка заражена отруйними речовинами з вражаючими концентраціями Г, шириною Ш і площиною S (рис. 3).

 

Рис. 3 – Схема зони хімічного зараження

 

Оцінка хімічної обстановки на ОГД, що містить СДОР, проводиться для організації захисту людей, які можуть опинитись в ЗХЗ, методом прогнозування. А у випадку аварії – на підставі фактичних даних.

При оцінюванні методом прогнозування за основу беруть дані щодо одночасного викиду в атмосферу всього запасу СДОР, що міститься на об’єкті, при сприятливих для розповсюдження зараженого повітря метеоумовах (інверсія, швидкість повітря 1 м/с).

Під час аварії (руйнуванні ємності із СДОР) оцінка здійснюється за обставинами, що конкретно склалися, тобто враховується реальна кількість СДОР і реальні умови.

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки:

- тип і кількість СДОР;

- метеоумови;

- топографічні умови місцевості;

- характер забудови на шляху розповсюдження отруйного повітря;

- умови зберігання і характер викиду (розливу) отруйних речовин;

- ступінь захисту робітників і службовців об’єкта, населення.

Оцінка хімічної обстановки на об’єктах, що містять СДОР, полягає в рішенні 5 основних завдань.

Для цього необхідно установити:

1. Розміри і площу ЗХЗ.

2. Час підходу зараженого повітря до конкретного об’єкта.

3. Час вражаючої дії СДОР.

4. Межі можливих осередків хімічного ураження.

5. Можливі втрати людей в ОХУ.

На підставі результатів рішення цих завдань установити заходи щодо захисту і рятування робітників і службовців та населення.

 

4. Рішення задач при аналізі хімічної обстановки

Задача 1. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження.

Розміри зон хімічного зараження залежать від кількості СДОР на об’єкті, його фізичних і токсичних властивостей, умов зберігання, метеоумов і рельєфу місцевості.

Рішення задачі зводиться до визначення:

- глибини розповсюдження хмари отруйного повітря (Г);

- ширини ЗХЗ СДОР (Ш);

- площі ЗХЗ СДОР (S).

Результати розрахунків наносять на карту (схему, план) з метою виявлення розташування ЗХЗ СДОР на місцевості і можливих ОХУ.

Глибина розповсюдження зараженої СДОР хмари може бути визначена для деяких отруйних речовин за табл. 1, 2 Додатку Г. Для СДОР, що не вказані в табл. 1,2 Додатку Г, глибина зони може бути визначена за формулою:

, (3)

Д = С·Т,

де G – кількість СДОР, кг;

Д – токсодоза, мг хвл/ л ;

С – концентрація, мг/л; Т – час впливу СДОР даної концентрації, хвл;

V – швидкість повітря в приземному шарі, м/с.

Ширина зони хімічного ураження може бути визначена за наступними співвідношеннями:

Ш = 0,03 Г – при інверсії;

Ш = 0,15 Г – при ізотермії;

Ш = 0,8 Г – при конвекції.

Площа зони хімічного ураження визначають за формулою

(км²) (4)

Приклад. На об’єкті зруйнувалась не обвалована ємність, що містила 10 т аміаку. Визначити розміри і площу ЗХУ в нічний час. Місцевість відкрита, метеоумови – ясно, швидкість повітря 3 м/с.

Рішення:

1. Визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря (рис. 2), за графіком – інверсія.

2. Знаходимо глибину розповсюдження зараженого повітря при швидкості повітря V_w = 1 м/с, Г₁ = 4,5 км (табл. 1, Додаток Г).

3. Визначаємо поправочний коефіцієнт для V_w = 3 м/с: К = 0,45 [табл..3, додаток Г]

4. Визначаємо глибину розповсюдження зараженого повітря при швидкості повітря V_w = 3 м/с: Г₃ = 4,5∙0,45 = 2,02 км.

5. Визначаємо ширину зони хімічного ураження при інверсії:

Ш = 0,03∙Г₃ = 0,03∙2,02 = 0,06 км.

Рис.2 – Графік для оцінки ступеня вертикальної стійкості повітря

6. Визначаємо площу ЗХУ:

Задача 2. Визначення часу підходу зараженого повітря до певного об’єкта.

Рішення задачі зводиться до розрахунку часу (t) підходу хмари отруйного повітря до певного об’єкта за формулою (5):

T = R/W (хв), (5)

де R – відстань від місця розливу до об’єкта, км;

W – середня швидкість перенесення хмари повітряним потоком, визначається за табл. 4 Додатку Г.

За результатами рішення цієї задачі проводять оповіщення робітників, службовців і населення про майбутню небезпеку і необхідні заходи захисту.

Приклад. В результаті аварії на об’єкті, розташованому в 9 км від населеного пункту, зруйнувались комунікації із зрідженим аміаком. Метеоумови: ізотермія, швидкість повітря 5 м/с. Визначити час підходу хмари зараженого повітря до населеного пункту.

Рішення.

1. По табл. 3 Додатку Г для ізотермії і швидкості повітря 5 м/с знаходимо середню швидкість перенесення хмари зараженого повітря

W =7,5 м/с.

2. Визначаємо час підходу хмари зараженого повітря до населеного пункту за формулою (5)

T = R/W = 9000м / 7,5м/c∙60 = 20 хв.

Задача 3. Визначення часу вражаючої дії СДОР.

Час вражаючої дії СДОР визначається часом випаровування СДОР з поверхні його викиду (розливу)

t_враж = t_випар = G₁/C_випар. (6)

Швидкість випаровування рідини (кількість випаровуваної рідини за хвилину) розраховують за формулою

С_випар = 12,5∙SP ∙ (5,38 + 4,1 ∙V) ∙ √M∙10^-8 (7)

де С_випар - швидкість випаровування рідини, n/хвл;

S – площа розливу, м²;

Р – тиск насиченої пари, кПа;

М – молекулярна маса рідини;

V – швидкість повітря, м/с.

Також на ОГД розраховують час випаровування для деяких СДОР і користуються ним на практиці для визначення орієнтовного часу вражаючої дії в осередку ураження. Для зручності використання результатів розрахунків їх зводять в таблицю 1.

Таблиця 1 – Час випаровування деяких СДОР, год (швидкість повітря V = = 1 м/c

Примітка. Для швидкостей повітря більших, ніж вказані в таблиці, вводять поправочний коефіцієнт.

Приклад. На ОГД зруйнувалась обвалована ємність з аміаком. Швидкість повітря V = 3 м/с. Визначити час вражаючої дії СДОР.

Рішення

1. По таблиці 1 знаходимо, що час вражаючої дії аміаку при V_w = 1м/с дорівнює 20 годин.

2. Знаходимо поправочний коефіцієнт по таблиці 1 . Для V_w = 3м/с він дорівнює 0,55.

3. Розрахуємо час вражаючої дії аміаку за формулою t_враж = t₁∙K₃ = 20 год ∙ 0,55 = 11 годин

Задача 4. Визначення можливих втрат людей в осередках хімічного ураження

Втрати робітників і службовців будуть залежати:

1. Від чисельності людей, що опинились на площі осередку.

2. Ступеня захищеності людей.

3. Своєчасності використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ, наприклад, протигазів).

Можливі втрати людей в осередках хімічного ураження визначають по таблиці 2.

Таблиця 2 – Можливі втрати робітників, службовців і населення від СДОР в осередках ураження, %

Примітка. Орієнтовна структура втрат людей в осередках хімічного ураження у %:

- легкий ступінь – 25;

- середній і важкий ступінь (з виходом із строю не менше ніж на 2-3 тижні) і ті, що

потребують госпіталізації – 40;

- із смертельними наслідками – 35.

Приклад. На хімічному заводі в результаті аварії зруйнована ємність, що містила 18 т хлору. Робітники і службовці заводу забезпечені протигазами на 100 %. Визначити можливі втрати робітників і службовців ті їх структуру.

Рішення

1. Наносимо на план заводу зону хімічного зараження і визначаємо, що в осередку хімічного ураження знаходяться три цехи із кількістю робітників 600.

2. По таблиці (2) визначаємо втрати N_люд = 600∙0,04 = 24 особи.

3. У відповідності з приміткою до таблиці визначаємо структуру втрат:

- із смертельними наслідками - 24∙0,35 = 8 осіб;

- середнього і важкого ступеня - 24∙0,4 = 10 осіб;

- легкого ступеня - 24∙0,25 = 6 осіб.

Всього із смертельними наслідками і тих, що втратили працездатність – 18 осіб.

Висновки із аналізу хімічної обстановки

Завершальним етапом аналізу хімічної обстановки є висновки, в яких визначається:

1. Вплив хімічного зараження на виробничу діяльність підприємства.

2. Доцільний варіант дій для захисту робітників і населення на випадок аварії.

3. Заходи по організації захисту людей і ліквідації наслідків зараження.

4. Кому і які необхідно віддати розпорядження для забезпечення дій особового складу формувань на зараженій місцевості.