Посадки з зазором

Посадка з зазором – посадка, при якій завжди утворюється зазор в з’єднанні за умови, що розмір отвору більше розміру валу до збірки. При схематичному зображенні посадки поле допуску отвору розташоване над полем допуску валу (рис. 3.7).

Зазор – різниця розмірів отвору і валу, якщо розмір отвору більше розміру валу.

Експлуатаційні показники посадки із зазором – зазор максимальний і зазор мінімальний.

Посадки із зазором використовуються як в рухливих, так і в нерухомих з’єднаннях.

У рухливих з’єднаннях зазор розраховується для забезпечення відносної свободи переміщення деталей, що сполучаються, розміщення шару мастила між поверхнями, що труться, компенсації погрішностей форми і розташування поверхонь або температурних деформацій.

У нерухомих з’єднаннях зазор служить для забезпечення безперешкодної збірки деталей.

Найменший зазор: Smin = Dmin – dmax Smin = EI – es.   Найбільший зазор: Smax = Dmax – dmin Smax = ES –ei.   Середній зазор: Sср =

Рисунок 3.7– Схематичне зображення полів допусків посадки із зазором

Різниця між найбільшим і найменшим зазорами – це допуск посадки з зазором. Ts = S_max – S_min